Власне, все до того йшло, що Олександр Миколайович має десь отримати роботу. Після відставки із Ротора вже минуло достатньо часу. Належало продовжувати свою тренерську кар’єру, щоб не засидітися без діла.
За два з хвостиком роки роботи в Динамо стало зрозуміло, що Хацкевич не є висококваліфікованим тренером. Він – хороша людина, але цього дуже мало, щоб досягати успіху у футболі. Йому потрібна якість гравців, щоб претендувати на результат. А грошей на якісне посилення в Динамо не було. З придбаними легіонерами виникли проблеми, вони ніяк не могли підлаштуватися під схеми та вимоги тренера. Винятком стали іноземці, які опанували російську мову – Кендзьора, Вербіч, якоюсь мірою Піваріч.
Бажання вчитися чи змінюватися не було. Тренерський штаб був сформований із динамівських спеціалістів. Іспанець Едуардо Докампо просто доповнював цю лінію, бо працював із Хацкевичем у збірній Білорусі. Його ніяк не можна назвати спеціалістом «з боку».
Динамо з білоруським тренером не виграло ні чемпіонат, ні Кубок, а також не вийшло до ЛЧ. У єврокубках все завершувалося на стадії першого серйозного суперника. В УПЛ команда не тільки не кинула виклик Шахтарю, але і поставила під сумнів друге місце.
Попри невдачу у Динамо, Хацкевич за ці два роки отримав імідж. Репутацію наставника, який провів зміну поколінь, дав дорогу молоді, взяв на себе весь негатив під час перехідного періоду. Подальший провал Олексія Михайличенка ще більше створював Хацкевичу образ тренера, який став заручником обставин.
Потрібно було почекати трохи і отримати хороший варіант продовження кар’єри після Динамо. Враховуючи проблеми із тренерами у Польщі, Хацкевич міг би очолити там майже кожну команду. Гранди з Азербайджану, Казахстану, Латвії, болгарські, румунські клуби, національні збірні певного рівня. На цьому фоні білорус сховав би всі свої недоліки і міг працювати доволі тривалий термін.
Але Олександр Миколайович доволі швидко обрав варіант із Ротором. Команда з Волгограда лідирувала у першій лізі Росії і через початок пандемії коронавірусу отримала путівку в РПЛ. Там дуже швидко проявилися всі недоліки Хацкевича-тренера. Команда не мала ні гри, ні результату. Головна причина – якість футболістів. Ротор нічого не міг протидіяти супернику з кращим складом. Фінансових можливостей посилювати команду не було. Певний час усе відбувалося в зоні стикових матчів за виживання, а потім завершилося відставкою. Ротор не втримався в РПЛ.
Хацкевич втратив ореол тренера, який два роки працював у Динамо, розкрив Миколенка, Бущана та почистив склад команди. Він став невдахою, який гучно провалився у Росії. Після такого знайти хорошу роботу вже майже нереально.
Ходили розмови про можливе працевлаштування Хацкевича в Україні. Серед можливих кандидатів – Зоря та Колос, але обидва клуби зробили ставку на інших спеціалістів. Напевно, там зрозуміли, що з наявними складами Хацкевич нічого не зможе їм дати. Та й попри те, що тренер має білоруський паспорт, після роботи в Росії не так просто знайти собі місце в нашому футболі. Всі подальші команди після Динамо стануть кроком вниз як у футбольному, так і фінансовому плані.
Перебирати запрошеннями можливості вже не було. Думалось, що Хацкевич працевлаштується у Пахтакорі, де посаду спортивного директора отримав його близький друг і соратник Максим Шацьких. Але «Бай» дуже швидко сам очолив команду.
Вибір зупинився на аутсайдері чемпіонату Кіпру. Все це дуже схоже на шлях Артема Мілевського, який спекулював іменем Динамо, отримуючи собі контракти. Мілю брали до клубу не за його футбольні якості, професіоналізм, а тільки тому, що він був зіркою Динамо і збірної України. Власне, так відбувається і з Хацкевичем, якого запросили тільки тому, що він грав та тренував у Динамо. Для скромного клубу з Кіпру – це доволі хороша нагода привернути увагу.
Я не вірю в успішність Олександра Миколайовича на острові. Клуб має дуже посередній склад навіть на фоні місцевого чемпіонату. Це солянка із великою кількістю легіонерів. На старті сезону Карміотісса здобула тільки три очки у чотирьох матчах і вже перебуває біля зони вильоту. Щоб у цій ситуації зліпити щось докупи і досягнути успіху – потрібно мати неймовірний хист. Натомість Хацкевич приходить до команди посеред сезону, без досвіду роботи так далеко від дому. Мова, адаптація, трансферна кампанія. Багаторічний помічник Шацьких – поза зоною доступу...
Не так давно Дмитро Михайленко поїхав на Кіпр у команду трохи вищого рівня (Пафос навіть лідирує в чемпіонаті). Десь обставини були схожі – посеред сезону, під час кризи. Нічого путнього з того не вийшло. Футбольний Кіпр – дуже складний, щоб так легко стати успішним.
Для Хацкевича зараз було важливо не помилитися. Взяти довгостроковий проект із можливістю себе реалізувати. Якщо не вийде в Карміотіссі, отримати новий виклик буде неймовірно складно.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
