У матчі проти «Фенербахче» півзахисник «Динамо» та збірної України Микола Шапаренко отримав травму коліна. Після гри у Стамбулі стало відомо, що у гравця розрив хрестоподібної зв'язки коліна та він пропустить 6 місяців.
Минулого року у матчі першого туру УПЛ проти «Вереса» схожу травму отримав захисник «Динамо» Денис Попов. Навіть наприкінці зимових зборів у лютому він не працював у загальній групі команди. Я веду до того, що якщо Шапаренко зможе відновитися та набрати хоч якусь форму до середини квітня наступного року, то це буде добре.
Катастрофічна втрата для Динамо
У Мірчі Луческу може випадати майже будь-який гравець безслідно. Віктор Циганков пропустив чимало важливих матчів, але команда змогла пройти кваліфікацію до ЛЧ у 2020 році чи перемогти «Штурм» у цьому році. Травми Дениса Попова не стають трагедією. Навчилися жити без Віталія Миколенка. Є варіанти заміни Сергія Сидорчука в окремих матчах. Георгія Бущана завжди готовий замінити Денис Бойко. Але значення Шапаренка для гри команди вище за будь-якого перерахованого гравця. Хіба ще таке значення має Віталій Буяльський.
Коли Луческу прийшов до команди, то перевів талановитого півзахисника із позиції «десятки» в опорну зону. На цій позиції Микола мав робити те, що у нього найбільше виходило – бути постійно у контакті з м’ячем. Початок атак, контроль м'яча, вихід із оборони, вихід з-під пресингу суперника, позиційний наступ, стандарти – все лежало на плечах Шапи. Микола на цій позиції розцвів та став одним із лідерів команди.
Ніякої альтернативи Шапаренку в «Динамо» немає. Я думав, що таким може стати Богдан Леднєв, але Луческу використовував його на інших позиціях, ближче до атаки. В окремих матчах Луческу випускав у середині поля Володимира Шепелєва чи Олександра Андрієвського. Ця опція могла бути дієвою в окремих матчах, а не у далекоглядній перспективі.
Шепелєву видавали великі аванси ще під час роботи Сергія Реброва, але виправдати він їх так і не зміг. Відсутність прогресу, емоцій, швидкісних якостей не нівелюють хороший футбольний інтелект та бачення поля. Як показали матчі проти «Зорі» та «ФК «Львів», Шепелєв не справляється із покладеними на нього завданнями. Він може бути гравцем ротації, але не основним футболістом та ще й на такій важливій позиції у півзахисті.
З Андрієвським історія не така. Великих перспектив та надій ніколи особливо не було. Він потрібен для команди у плані ротації, глибини складу. Має зіграти певну кількість матчів та дати кількість команді, в тому числі під час тренувального процесу. Десь щось він може видати, але у плані стабільності, амбіцій все погано. Його задовольняє роль запасного гравця та хороший контракт із «Динамо».
Поєднання Сидорчука з Андрієвським та Шепелєвим якось не дуже виходило. Луческу сам прийшов до того, що більше користі виходить, коли Володимир та Олександр грають разом. Навряд чи Луческу заради цього посадить на лаву капітана Сидорчука. Тому обидва отримають свої шанси, але питання в тому, як вони їх використають? Я тут жахливий песиміст.
В системі столичної команди є Лєднєв, Булеца, Вікентій Волошин, які можуть бути використані на цій позиції. Але така опція може бути можливою тільки після завершення першої частини сезону. В юнацькій команді я не бачу, хто може замінити Шапаренка. Олександр Яцик - гравець іншого стилю та більше конкурент для Сидорчука.
Я не виключав би виходу на трансферний ринок у пошуку посилення в середину поля. Вікно переходів відчинене більшу частину вересня. Гравця у середину поля простіше та дешевше знайти, ніж, скажімо, вінгера чи форварда. Навряд чи мова тут може йти про молодого, перспективного гравця. Тут потрібен футболіст із досвідом на певний час.
Травма Шапаренка матиме значення для його перспектив перейти до провідного чемпіонату. Микола разом з Іллею Забарним – одні із головних активів клубу. Шапаренко пропустить більшу частину сезону. Наступного літа його продати буде важко за хороші гроші. Тому все потрібно буде починати з початку у наступному сезоні, щоб повернути свій рівень та увагу європейських команд. Такі травми забирають частину потенціалу.
Шанс для Піхальонка в збірній України
У національній команді картина не така болюча, але все одно неприємна. У середині поля є Олександр Зінченко та Руслан Маліновський. Наставник команди Олександр Петраков йшов шляхом найменшого супротиву та садив на лаву менш статусного та молодшого Шапаренка.
Але значення Миколи для збірної все одно велике. Маліновський не може витримати фізично весь матч. Збірна грає по три офіційних поєдинки за тиждень. Тому потрібне посилення по ходу гри та ротація. Шапаренко із цим справлявся дуже добре.
Крім Шапаренка, збірній через травму не зможе допомогти Зінченко. Тому довикликали Данила Ігнатенка, хоч він гравець іншого стилю. Напевно, що свій шанс отримає Олександр Піхальонок.
Наставник українців може змінити схему гри за потреби. Наприклад, виставити двох опорників: Сидорчука та Степаненка, а вище може грати Маліновський. Але всім трьом гравцям вже у діапазоні 30 років. Тому вони потребують ротації.
У «Шахтарі» росте ціла плеяда талановитих центральних півзахисників. У найближчій перспективі до лав збірної має стукатися Артем Бондаренко. Думаю, що хороші перспективи повернутися до національної команди у Георгія Судакова. Також не забуваємо про нашого італійця Віктора Коваленка. В плані глибини складу у національній команді не має бути проблем.
Дуже добре, що у цьому плані збірна України не матиме важливих матчів. На національну команду чекають тільки матчі Ліги націй проти не найсильніших команд. Думаю, що і без Шапаренка до снаги буде виграти групу з Шотландією, Ірландією та Вірменією. Чемпіонат світу ми пропускаємо, а до старту кваліфікації Євро Шапаренко вже має встигнути відновитися.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
