Чотири думки після матчу Шотландія - Україна

Збірна України 22 Вересня, 15:16 2994
Чотири думки після матчу Шотландія - Україна
Шотландія розгромила Україну в матчі за перше місце в групі Ліги націй.

Не варто все списувати на склад

Усі очікували непростого протистояння з шотландцями. У нас не було Зінченка, Шапаренка, Миколенка, Соболя й Забарного, а Яремчук у поточному сезоні має проблеми з ігровою практикою – у таких умовах футбол за лекалами Малдери з шаленим домінуванням не побудувати. Олександр Петраков списав поразку саме на неможливість замінити лідерів. Логічно.


Втім, ситуація не така вже й страшна. В строю залишались Матвієнко, Маліновський, Ярмоленко, Караваєв, Зубков і Циганков – визнані лідери збірної. Той же Сидорчук має колосальний досвід. Мудрик – головна зірка всього нашого футболу, а Довбика інтегрували в систему гри задовго до Євро-2020.

При цьому на полі простежувались зіграні ланки: Майже вся лінія оборони, голкіпер, опорник і вінгер були представлені основою Шахтаря, Ярмоленко працював на одному фланзі з Караваєвим (згадайте їхню феєрію на Євро), а Піхальнок шикарно взаємодіє з Довбиком у клубі. Цей склад міг допускати якісь помилки через вік футболістів, але не через відсутність досвіду чи незіграність. З цим все було в порядку.

Олександр Петраков провалився

Провал кваліфікації до ЧС-2022 і непереконливі матчі в Лізі націй були пов'язані з кількома важливими проблемами, які лежали в ідейно-тактичній площині. По-перше, збірній України бракувало цікавих рішень на останній третині поля – темп гри падав, дотиків у штрафному виникало обмаль, а значить і кількість моментів просідала.


По-друге, спостерігались дуже великі труднощі із виходом з-під інтенсивного пресингу. По-третє, сама структура гри дуже часто виглядала нераціонально. Крім того, Україна регулярно втрачала контроль над матчем в середині другого тайму, а заміни майже ніколи не допомагали покращити ситуацію – а от шкодили регулярно. Матч проти Шотландії мав показати, які висновки зробив тренерський штаб за літо і що новенького з'явилось у нашому футболі.

На жаль, нових «родзинок» Олександр Петраков не запропонував. Ідея з відкриваннями центрхавів у широких позиціях і позиційна ротація у флангових трикутниках з'явилась ще при Шеві. Шикарні закидання Маліновського за спину високій лінії оборони шотландців читались, як і важлива роль центрбеків у просуванні м'яча та опускання Довбика.

В першому таймі це хоч якось працювало, однак у підсумку ми награли на 3 удари, 0 влучань у площину й 0,07 очікуваних голів. Здається, це антирекорд збірної.


Чому нічого не спрацювало? Частково варто говорити про відсутність Зінченка, на якому трималась левова частина позиційної роботи. Та і Яремчук у праймовій формі надзвичайно корисний у підігруванні. Без них темп просів – та і взагалі наша команда виглядала важкувато в плані динаміки.

Після відходу Степаненка кількість перехідних фаз зросла, бігати довелося більше, і все почало розвалюватись. Показовою є кількість високих повернень володіння – Шотландія знищила нас з рахунком 15:2. Таких цифр навіть у Баварії не кожен день можна побачити. Ця статистика демонструє, наскільки часто «тартанова армія» вигравала нічийні м'ячі в 40 метрах від наших воріт.


Втім, ключовою проблемою збірної України здається позиційна структура гри. Вона виглядала надзвичайно дивно. Мудрик, маючи реактивну швидкість, більшу частину матчу провозився у глибині поля в першій фазі атак, хоча він мав діяти високо, тікаючи за спини.

Разом з тим, на правому фланзі, в ізоляції, у високій позиції перебував Ярмоленко, який майже 70 хвилин проходив пішки.


В глибині він постійно залишався зайвим гравцем. Степаненка, Маліновського й Михайліченка вистачало для організації білд-апу (а їм ще й центрбеки допомагали) – Мудрик же часто просто стояв поруч, дивлячись футбол.


Крім того, на карті передач помітно, що Піхальонок у загальній структурі не так активно просував м'яч правим флангом. На карті основних кластерів передач в останню третину поля стає очевидним, наскільки однобоким був футбол України на Хемпден-Парк.


Україна – праворуч

Шотландці швидко зрозуміли, що Україна працює тільки одним флангом. Карта активності гравців «тартанової армії» при грі з м'ячем і без нього яскраво демонструє, чому Маліновському і Ко не вдалося створити щось цікаве. Ліву половину нашої команди душили великою кількістю футболістів.


Якби замість Ярмоленка бігав Циганков, то можна було б запускати діагоналі йому на хід і виконувати різкі переведення з флангу на фланг. Крім того, Віктор прекрасно відчуває себе у плеймейкінгу в напівфлангах. У підсумку, він вийшов разом з Яремчуком на 67-й хвилині, але в той момент вся структура гри «синьо-жовтих» вже була розгромлена.

Втім, тренерському штабу краще видно, хто готовий зіграти і чому когось треба залишити в запасі. Критикувати ж за заміну Степаненка вигідно пост-фактум, але в реальності залишити Тараса на полі із жовтою карткою було не менш ризиковано. Тим паче, що ідеальною його гру в обороні не назвати (програв усі три єдиноборства на землі). Та і Сидорчук не так вже й жахливо зіграв – не набагато гірше за інших.


Статистика єдиноборств по кожному гравцю

Інша справа, що опорна зона навіть у першому таймі трималася з великими труднощами – шотландці там домінували. Заміна по позиції в тих умовах навряд чи щось могла змінити глобально. В цих умовах цікаво було б подивитись на зміну схеми (наприклад, на 3-5-2, яку вже награвали у Лізі націй), але Олександр Петраков вирішив інакше.

Тож що ми маємо у підсумку? Відверто невдалу структуру гри, непереконливі заміни, відсутність помітного коригування ігрового плану, позиційні провали, програну боротьбу за нічийні м'ячі, втрату контролю над матчем у середині другого тайму й антирекордні цифри в атаці. В наборі – ті ж проблеми, які були у червні та минулої осені.

Ось тут вже виникають серйозні питання до Олександра Петракова. Його аргументи про відсутність кількох лідерів (зокрема, голкіпера і футболістів ротації) варто брати до уваги, але списувати на них розгром – це вже якось so much.

Ключові проблеми криються в ідейно-тактичному плані – і вони не змінюються. Після виносу на Хемпден-Парк зовсім не віриться, що у відборі до Євро-2024 збірна України постане в кращому образі.

Футболісти теж провели неідеальний матч

Списувати все на дивну структуру й ризиковану заміну Степаненка неправильно. Знову доводиться говорити про індивідуальні помилки – вільні зони й своєчасні вмикання почасти ігнорувались, а розташування на полі не було раціональним. Для прикладу, візьмемо момент на початку другого тайму – Караваєв відкривається за спини захисникам на протилежному фланзі, однак Сидорчук грає вузько, втрачаючи м'яч.


Перший момент шотландців у другому таймі також виник через необдумані рішення, які не можна списати на тренера. Спочатку Ярмоленко віддав пас на Сидорчука, хоча того могли запресингувати кілька гравців, а потім Сергій за відсутності тиску, не думаючи, одразу відкотив м'яч назад Караваєву – хоча можна було розвернутись і щось вигадати. У підсумку маємо обрізку під високим тиском шотландців.


Сидорчук – розумний футболіст, який вміє підчищати за партнерами, розвантажувати тиск і створювати канали для передач. Навіть вчора у цій роботі динамівець виглядав відносно нормально. Втім, сканування простору під пресингом у нього не настільки розвинене, як у Степаненка. Сергій менше крутить головою і частіше помиляється у подібних ситуаціях.

Мудрик знову проявив свою неоднозначність. Михайло не завжди грамотно оцінює ситуацію – ось, наприклад, Маліновський відкривається у широкій позиції й розганяє атаку...


... однак варіанту пасу за спину прудконогому Мудрику немає. Міша не прискорився і йшов паралельно Руслану, хоча мав би стартувати ще до прийому м'яча Маліновським. Як наслідок, поперечний пас завершився обрізкою.


І знову Мудрик не забігає, хоча передумова є. Так, його б контролював Мактомінай, але ривок розтягнув би оборону (не кажучи вже про шанс пройти Скотта на дриблінгу). У підсумку, все завершилось пасом назад.


Стягування Мудрика в зону м'яча одного разу призвело до натурального зіткнення з Піхальонком.


Втім, цей же епізод продемонстрував потенціал Михайла – загальмувавши атаку, він втримав м'яч під контролем, обігрався з Маліновським і відкрився під передачу за спину в штрафний, спричинивши невеличку паніку

Виникають питання і до Степаненка. Який був сенс у подібному підкаті в центрі поля? Контратакою тут і не пахло. Макгінн був один в оточенні українців. Між тим, такий футбол є типовим для Тараса – необдумана жовта картка в опорній зоні у збірній з'являється ледве не в кожному матчі.


Подібні помилки виникають регулярно. Частково на це повинен звертати увагу тренерський штаб – особливо в тих ситуаціях, коли гравці не створюють ширину і не атакують глибину. Втім, від загального рівня футболістів тут все одно не втечеш. Хтось старий, хтось занадто молодий, десь є проблеми з ігровою практикою, а десь на якість підготовки тисне низький рівень спротиву в УПЛ.

От що дійсно здивувало, так це програш боротьби. В червні ми знищили шотландців у цьому компоненті, але зараз «тартанова армія» переїхала українську збірну. 52-39 за єдиноборствами, 14-10 за верховими дуелями, 7-4 за вдалими обіграшами на дриблінгу (39% проти 25% успішності), 15-2 за високими поверненнями м'яча за невиразної інтенсивності пресингу господарів (аж 12,6 PPDA).

Особливо дивує провал «синьо-жовтих» у повітрі – шотландці до матчу з нами в Лізі націй мали всього 6 ударів головою із 47, а успішність у дуелях на другому поверсі склала 48%. Лише один із шести попередніх кутових завершився взяттям воріт. Вчора ж підопічні Стіва Кларка провели 8 ударів головою й двічі забили після корнерів.

Проблема з контролем кросів і подач характерна для всього українського футболу, однак конкретно у поєдинку проти Шотландії все мало бути добре. Замість цього маємо паніку й розгром.

Чи було щось хороше?

Епізодично класно проявляв себе все той же Мудрик. Його ривки були ефективними й змушували шотландців нервувати – так, це вдавалося нечасто, а загальна статистика невдала, однак в першому таймі Михайло реально змушував скоттів діяти обережніше.


Разом з ним варто виділити і Маліновського. В другому таймі на Руслана суттєво виросло навантаження і той почав губитись, як і вся команда – втім, до перерви він класно відкривався й запускав дуже хороші передачі, та і сам тягав м'яч доволі ефективно. За просуваннями на дриблінгу хавбек Аталанти входить у топ-3 гравців збірної в цьому жахливому матчі.


Carry – просування на дриблінгу, pass – через передачі

Непогано відпрацював Довбик. Форвард СК Дніпра-1 став лідером збірної України за кількістю прийнятих передач з просуванням – чіплявся за м'яч він блискуче, та і за спину відкривався якісно. Є певні питання до використання Артема тренерським штабом, адже він вміє значно більше, ніж просто робити скидки та бігти за лонгболами. Тим не менш, у наданій ролі Довбик проявив себе пристойно.

Не дивно, що обидва наших напівмоменти пройшли саме за його безпосередньої участі. Взагалі, Артем увійшов у топ-3 футболістів на полі за показником гостроти прийнятих передач.


Найбільше ж аналітичні портали вразив Матвієнко. Так, він знову провалив верхову боротьбу й не був ідеальним у захисті, однак Микола жодного разу не дав пройти себе на дриблінгу й не програв жодного з двох єдиноборств. Головною ж його чеснотою була робота з м'ячем – центрбек став лідером за просуванням через передачі, а за показником просування на дриблінгу кращим був тільки Тірні.


І Бондар. Крім того, у Валерія досить потужна статистика в обороні – 9 виносів, 2 блокування, 1 перехоплення, 4 виграних єдиноборства з 5-ти. На жаль, це не завадило Макгінну забити з-під центрбека Шахтаря, а в першому таймі Бондар міг і вилучення отримати.

Взагалі, у кожного з футболістів можна знайти якісь позитивні проблески. Не поговорити про них було б несправедливо, але сенсу в цьому немає. Збірна провела один із найгірших матчів в історії – тільки це має значення.