Олексій Резніков – про ядерні ризики, постачання зброї для ЗСУ та протидію іранським безпілотникам

Війна 29 Вересня, 21:53 449
Олексій Резніков – про ядерні ризики, постачання зброї для ЗСУ та протидію іранським безпілотникам
Міністр оборони України Олексій Резніков не взявся оцінювати ризик застосування росією тактичної ядерної зброї.

Також він заявив, що відсутність постійних новин щодо постачань зброї до України не означає їх скорочення.

«Ризики завжди є. Маючи такого сусіда з ядерним потенціалом, завжди є можливість, що він психане. Наскільки це у відсотках? Я не берусь сказати. Чи залишилися у них носії? Так, лишилися. Його можна донести і «Іскандерами», і «Калібрами», і літаками. Якої вони якості та стану – у мене запитання».

«Якось я спілкувався з другим президентом Леонідом Кучмою, який вже завершував передачу росії ядерної зброї. Він нагадав, що навіть якщо б цей ядерний потенціал не віддали, у 1997 році у нього закінчувався термін придатності. Його все-одно треба було списувати та утилізувати. Ми його весь віддали до росії. Тому запитання: а в якому стані цей мотлох у росії?»

«Українські ракети «Сатана» у росії ще на озброєнні, ми їх робили понад 40 років тому. І постає запитання: хто їх обслуговує, за якими документами і скільки років цим інженерам… Тому можна натиснути кнопку, але це може бахнути прямо там».

«Перші MLRS системи – це була подія. Але далі ми не розповідаємо скільки боєприпасів ми до них отримуємо. Інтенсивність рапортування впала. Крім того, багато партнерів із «Рамштайну» кажуть, що «ми даємо ось це і це, але не треба про це робити допис». Я, виконуючи їхні побажання, не розповідаю. Ми після перемоги всіх похвалимо».

«ВПК країн-учасниць «Рамштайну» отримали сигнал, що їхні уряди підтримують довгострокову перспективу підтримки України. Вони розуміють, що треба не лише сьогодні дати нам зброю та боєприпаси. Потрібні ремонт, обслуговування, а далі - запуск виробництв. Вони зацікавлені виробляти собі, щоб зброю зі складів віддавати нам».

«Щодо бойової авіації і танків питання не вирішено. Є багато чинників, зокрема довге навчання. Але головне, найімовірніше, - те, що це найдорожче, що може бути, і потребує ремонту, догляду, обслуговування. Дати сьогодні танки і не взяти на себе зобов'язання щодо їх обслуговування не можна. Мені здається, що політичне рішення, яким буде бойовий танк в Україні - це питання часу. Але це станеться».

«Іранські «мопеди»? Ми вже вирішуємо це питання. Так, це неприємно, але навіть унікальні системи ППО на 100 відсотків не гарантують закриття неба. Я радий тому, як працюють наші Повітряні сили, збиваючи таку кількість цих «шахедів». Наші навчилися їх глушити. Ми звернулися до наших партнерів, зокрема до тих, які бояться давати нам зброю, але мають хорошу експертизу. Я їм сказав, що ми вам дамо їх запчастини, вивчіть їх і дайте нам системи придушення. І низка країн, які не хотіли давати зброю, зацікавилися цією пропозицією».