Точніше, навіть від двох, що ще образливіше. Обидва головні завдання – вихід на чемпіонат світу, повернення до елітного дивізіону Ліги націй – виконано не було. Тому зараз стільки розмов щодо персони Петракова – “піти не можна залишити”, все ось це.
Звичайно, обставини, які супроводжували виступи української команди останніми місяцями, були винятковими. Але давайте абстрагуємося від них (розумію, це непросто) і підіб’ємо підсумки року – а він для нашої національної збірної вже завершений – як є, “у вакуумі”. І отримаємо якийсь феномен. Очевидно незадовільні результати при більш ніж пристойному результаті. Так, ми про старі добрі “голі” цифри, які неупереджені, але не завжди об’єктивно відображають картину. Ось, помилуйтеся таблицею.
| Рік | І | В | Н | П | О | %О | %П |
| 1994 | 3 | 1 | 1 | 1 | 4 | 44 | 33 |
| 1995 | 7 | 3 | 0 | 4 | 9 | 43 | 43 |
| 1996 | 3 | 2 | 0 | 1 | 6 | 67 | 67 |
| 1997 | 9 | 4 | 3 | 2 | 15 | 56 | 44 |
| 1998 | 3 | 3 | 0 | 0 | 9 | 100 | 100 |
| 1999 | 9 | 2 | 6 | 1 | 12 | 44 | 22 |
| 2000 | 3 | 2 | 0 | 1 | 6 | 67 | 67 |
| 2001 | 9 | 2 | 6 | 1 | 12 | 44 | 22 |
| 2002 | 3 | 1 | 2 | 0 | 5 | 56 | 33 |
| 2003 | 5 | 1 | 2 | 2 | 5 | 33 | 20 |
| 2004 | 5 | 3 | 2 | 0 | 11 | 73 | 60 |
| 2005 | 7 | 4 | 2 | 1 | 14 | 67 | 57 |
| 2006 | 8 | 4 | 1 | 3 | 13 | 54 | 50 |
| 2007 | 9 | 3 | 2 | 4 | 11 | 41 | 33 |
| 2008 | 3 | 2 | 1 | 0 | 7 | 78 | 67 |
| 2009 | 9 | 4 | 3 | 2 | 15 | 56 | 44 |
| 2012 | 6 | 1 | 2 | 3 | 5 | 28 | 17 |
| 2013 | 9 | 7 | 1 | 1 | 22 | 81 | 78 |
| 2014 | 4 | 3 | 0 | 1 | 9 | 75 | 75 |
| 2015 | 8 | 4 | 2 | 2 | 14 | 58 | 50 |
| 2016 | 7 | 2 | 2 | 3 | 8 | 38 | 29 |
| 2017 | 6 | 3 | 0 | 3 | 9 | 50 | 50 |
| 2018 | 4 | 3 | 0 | 1 | 9 | 75 | 75 |
| 2019 | 8 | 6 | 2 | 0 | 20 | 83 | 75 |
| 2020 | 5 | 2 | 0 | 3 | 6 | 40 | 40 |
| 2021 | 13 | 4 | 6 | 3 | 18 | 46 | 31 |
| 2022 | 8 | 4 | 2 | 2 | 14 | 58 | 50 |
| Усього | 173 | 80 | 48 | 45 | 288 | 55 | 46 |
Тут ми порахували всі офіційні матчі збірної України (відбори ЧС та ЧЄ, фінальні стадії цих турнірів, Ліга націй із 2018 року), розбивши їх для наочності за роками. І – ігри, В – перемоги, Н – нічиї, П – поразки, О – очки (три за перемогу, одне за нічию), %О – відсоток набраних очок від максимального, %П – відсоток перемог від загальної кількості матчів.
І що ми бачимо? Очевидний висновок: у році, що минає, показаний результат вищий середнього!
Лише п’ять разів (з 27) наша збірна набирала більше балів за календарний рік. І двічі – стільки ж. Так, тут природним чином треба обмовитися про нерівну кількість щорічних матчів. Довгий час у парні роки, коли команда України регулярно пролітала повз фінальні стадії ЧС/ЧЄ, вона грала лише по три поєдинки – восени, на старті кваліфікації у наступний турнір. Зате регулярно віддувалася по непарних. Особливо тут виділяється постковідний, але передвоєнний 2021-й. 13 матчів за рік (не рахуючи товариських) – рекорд із запасом! Ех, а можна було повторити – обіграти Уельс, а в Катарі дійти до чвертьфіналу.
Продовжуємо. Лише двічі за рік Україна здобувала більше перемог. 2013-го на ефекті свіжості від приходу Фоменка; лише одна поразка за той рік, але вона і стала фатальною – розгром на “Стад де Франс”. 2019-го команда Шевченка ковзанкою проїхалася по кваліфікації Євро-2020. Ці два роки виділяються у плані крутості відсоткових цифр. 1998-й залишимо за дужками – там було лише три поєдинки, причому два з явними андердогами.
Відсоток набраних очок: 10 разів було краще, 15 – гірше. І одного разу – так само, 2015-го. Навіть різниця м’ячів однакова, тоді було 11:4, зараз 13:6. Ось тільки післясмак не порівняти. Сім років тому Синьо-жовті щасливо відібралися на ЧЄ, вперше в історії пройшовши континентальний плей-офф. Обидві поразки були отримані від Іспанії, що виграла групу. Тепер же кожен із програшів – у Кардіффі та Глазго – став фатальним.
Відсоток перемог – у той самий степ. Десяток разів було краще, у 13 випадках – гірше.
А тепер припиняємо абстрагуватися та занурюємо ці цифри у жахливі умови воєнного часу. Матчі переносилися з весни на літо, інші – з літа на осінь. Команда довго не збиралася, а коли зібралася, їздила по континенту далеко від дому і грала з ким попало. Перед плей-офф ЧС більше половини гравців не мали практики півроку.
Ось під таким соусом все бачиться якщо не в райдужному, то набагато оптимістичнішому світлі. Так, програно кваліфікацію на світ – але так було регулярно, з не менш сильними командами та різними тренерами, починаючи з самого Лобановського. І, знову-таки, у мирні та спокійні часи, за більш сприятливих умов.
Залишились у Лізі B? Що ж, тут нам поки що і місце, суперники і тут гарні. Третій кошик при жеребкуванні євровідбору? Не критично, з нинішнім допуском.
А перш ніж вимагати негайної відставки Петракова, давайте спершу поставимо класичне запитання: “Яка розумна цьому альтернатива?” Тут і зараз?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
