Ренн був кращим у всьому, в Динамо півтора момента
Французи грали цікавіше, швидше й агресивніше. Майже втричі більше ударів (22:8). Вищий підсумковий xG (1,58:0,85). При тому, що Динамо 95% набило в моменті з голом Циганкова на добиванні після власного ж пострілу. Більше ударів з меж штрафного (12:5). Ту результативну атаку із мистецьким спалахом техніки Бєсєдіна суперник відтворював у різних варіаціях в рази частіше. Кияни приїхали мучитися, зіграти на результат. На нічийний результат, який визначили для себе межею сподівань. Ніби проти них Ювентус чи Барселона, і це Ліга чемпіонів. Максимально основним з можливих на сьогодні складом. Практично без замін, зі страхом порушити якісь неіснуючі конструкції ігрової стабільності. Страх був основною енергією киян на полі – як гравців, так і тренерського штабу.
А на іншому полюсі наставник французів не боїться робити заміни і знімати лідерів у районі 60 хвилини. І, о Боже, випускати юних хлопчаків, які виходять далеко не на роль забитих і перестрашених. Їм дають помилятися, набивати синці, бо не всім же відразу забивати в казкових сценаріях. Але йде хоч якийсь рух, додається динаміки. У киян же все передбачувано. Десь на 70-75 вийде хтось замість Кабаєва, який знову не зміг нічого створити. А на останні хвилини прибережемо ще парочку безцінних замін, від консервативності яких віє нехорошим минулим. Ренн задавив серед іншого й свіжістю ніг своїх резервістів. 17, 20, 19, 20. Це вік гравців, які вийшли побігати, аби дати відпочинок лідерам перед вихідними.
Насування перебудови, від якої віє страхом
А Динамо вкотре змарнувало свій шанс. По-хорошому, команда Луческу мала всі шанси провести перше коло з нічийним синдромом. Але. На полі Фенербахче також спочатку зрівняли, а потім пропустили в кінці (на 90+2). Цілком нічийний матч з АЕКом програли теж по-дурному. І все ж вони заслужили ці фіаско. Те, що пробачала фортуна в минулих сезонах і навіть цьогорічній кваліфікації ЛЧ, вертається ось таким курйозним трагікомічним чином. Вам фізично просто не може завжди фартити.
Та все ж страх недарма домінував у головах динамівців. Попов (хто, як не він!) втретє за матч увімкнув режим безстрашності, намагаючись тонко (насправді авантюрно) розіграти від своїх воріт під жорстким пресом Ренна. А треба було просто вибити навмання. Страх приносив Луческу очки в зустрічі, де суперник з кожною хвилиною боявся, що вже не вдасться влаштувати фінальний штурм, і мазав, мазав, мазав. Починав також бездумно лупити здалеку. Ось тільки страх тренера не приносить цій команді майбутнього, особливо з усе ближчим відходом Циганкова.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
