«Під час виїзду збирався викидати ноутбук в поле»
– Зараз виїхати з Херсона я вже не зміг би, – переконаний Микола Комаренко. – Добре, що я зробив це ще наприкінці червня. Довго готувався, але все одно виїхав непідготовленим – до цього неможливо підготуватися. Після того, як по Антонівському мосту почалися прильоти, я усвідомив, що тягнути далі вже не можна. Я принципово не хотів їхати через Крим, з гидливості, хоч цей маршрут і був безпечнішим – не довелося б перетинати сіру зону та можливу лінію фронту. Тому мій шлях до Запоріжжя проходив через Василівку, і дорога з Херсона до пункту призначення зайняла чотири дні.
Три дні я був спокійний, а на четвертий день почався мандраж. Якраз настала моя черга виїжджати, і серед людей поширилася чутка про те, що на останньому блокпосту дуже ретельно перевіряють вміст ноутбуків, телефонів та інших гаджетів – аж до відновлення видалених файлів. До мого ноутбука можна було причепитися: я був майже на всіх проукраїнських мітингах у Херсоні, займався примітивною партизанщиною, і на вінчестері збереглися деякі фотографії.
Охопило хвилювання, і я вже збирався викидати ноутбук у поле. Він не мав особливої цінності як техніка – цінними були відскановані фотографії, що зберігалися на ньому, і ексклюзивні матеріали про історію херсонського Кристала, яких більше ніде немає. Там було велике інтерв'ю із засновником Кристала Валерієм Анатолійовичем Слатенком, а також фотографія директора напівпровідникового заводу Олександра Павловича Назаренка – на неї я полював особливо довго. Я хотів переслати всю цю інформацію перед виїздом із Херсона надійним людям, але саме тоді у місті почалися проблеми зі зв'язком: рашисти відключили інтернет.
Під час проходження перевірки на блокпості я зіграв на випередження і прямо сказав оркам, що завдяки своїй роботі маю знайомих у СБУ, поліції, нацкорпусі. Довелося зображати лояльність, і в цей момент я зазнав найогидніших відчуттів у своєму житті. Хлопцеві з черги, який був попереду мене, пощастило менше: йому влаштували 20-хвилинний посилений допит після того, як знайшли контакт людини із СБУ. Слава богу, його відпустили, хоча він вийшов від росіян зблідлим.
Тепер, після виїзду на підконтрольну Україні територію, я просто зобов'язаний обробити свої матеріали та опублікувати їх! Інтерв'ю, взяте у Слатенка, справді унікальне. У ньому він у подробицях розповів мені, як відбувалося заснування Кристала: чому клуб отримав таку незвичайну назву, як він перетворив заводську команду районного рівня на команду професіоналів і так далі.
Чи розкрита у цьому інтерв'ю відповідь на питання законності правонаступництва та дати заснування клубу? Це питання не стоїть у принципі. Багато хто плутається через інформацію про клуб, яка написана у Вікіпедії, але вона неправдива. Кристал був заснований у 1961 році і не є правонаступником Локомотива, бо колись обидва ці клуби співіснували одночасно. Сучасному Кристалу взагалі лише п'ять з половиною років від народження. Якщо рахувати від сесії міської ради, то клуб заснований 23 березня 2017 року; якщо рахувати від реєстрації комунального підприємства, то 14 квітня 2017 року.
Тобто це вже не перша, не друга і навіть не п'ята заміна юрособи, в рамках якої існує футбольний клуб Кристал, починаючи з 1961 року. Але такі є наші реалії. Це в Англії юридична особа футбольного клубу, заснованого умовно в 1853 році, не змінювалася жодного разу до наших днів... А у нас ситуація по-своєму парадоксальна: вже немає ані заводу, на якому був заснований Кристал, немає ані країни, в якій він був заснований. А клуб є. Такий парадокс.
«Питання форми було принциповим, ця ганьба назавжди залишилася б в історії клубу»
– Для імітації мирного життя дев'ятого травня окупанти провели у Новій Каховці футбольний турнір. Одна з команд вийшла на поле у формі місцевої Енергії – мабуть, щоб отримати підтримку місцевого населення. Тоді я й подумав: «Ні, хлопці, навіть якщо у нас у Херсоні такі «організатори» знайдуться, у формі мого рідного Кристала ви не зіграєте». Це було принциповим питанням, адже ця ганьба назавжди залишилася б в історії клубу. А я не дозволю рашистам ганьбити наші кольори. Матеріальної цінності ця форма не має, наш клуб завжди був, м'яко кажучи, небагатим. Але як символ вона має велике значення для відданих уболівальників. Тому було важливо, щоб окупанти не зіграли у футболках клубних кольорів та з клубною емблемою.
Думаю, у Новій Каховці без місцевих, на жаль, не обійшлося. Швидше за все, частина гравців, які зіграли в турнірі окупантів, були місцевими. Можливо, організували сам турнір також місцеві. Не можу ручатися, що в нас не знайшовся б якийсь Сергій Васильович Шевченко, і не використав форму Кристала в подібних цілях.
«Краще б я переказав ці гроші ЗСУ»
– Сергій Васильович Шевченко має значну роль в історії Кристала. Точніше, правильніше сказати у минулому часі – мав. Оскільки він був не останньою людиною для клубу, багато вболівальників заплющували очі на чутки про його проросійські погляди та наявність російського паспорта.
На початку війни Шевченко мав операцію на серці, і наша футбольна громадськість (колишні гравці та тренери) зібрали для Шевченка частину суми, щоб допомогти. Я теж взяв участь, хай і невеликою сумою – про які великі суми тоді взагалі можна було говорити в такій ситуації, коли на рахунку кожна копійка? Але зараз я шкодую про цю незначну суму більше, ніж про будь-яку іншу, витрачену за все життя. Краще б я переказав ці гроші ЗСУ. Людина виявилася негідником, вона обнулила всі свої заслуги. Щоб так обнулитися, треба бути не найрозумнішою людиною: вся повага до неї випарувалася в одну мить.
Наскільки мені відомо, зараз Шевченко намагається створити у Херсоні таку собі подобу футбольного клубу під назвою Фрегат. Він навіть набрався нахабства запропонувати роботу в цьому ще навіть не створеному клубі одному з тренерів, ім'я якого я називати не буду (і передбачувано отримав відмову). Прогнозую, що нічого в нього не вийде. По-перше, з місцевих туди навряд чи хтось піде, по-друге, він просто не встигне – ЗСУ звільнять Херсон набагато раніше.
«Побачити в емблемі клубу фашизм могли тільки люди, які знаються на фашизмі»
– Звичайно, я читав коментарі так званої «заступниці голови ВДА» Губарєвої про афішу матчу Кристал – Перемога. Я безпосередній автор цієї афіші: малювавїї, роздруковував, вивішував. Я мав її зняти, адже матч був зіграний 20 листопада 2021 року. Але це був останній домашній матч перед тим, як піти на перерву, і в мене руки так і не дійшли, щоб це зробити. А вже після початку війни я не робив це принципово, тому що вбачав у слові «перемога» символізм.
13-го березня, у річницю визволення Херсона від фашистських загарбників, відбувся наймасовіший мітинг: він розпочався на площі Свободи та закінчився на Алеї слави. І багато людей з десятитисячного натовпу, проходячи повз афішу, звертали на неї увагу.
Повертаючись до висловлювання цієї божевільної, скажу так: побачити в емблемі Перемоги фашизм могли лише люди, які знаються на фашизмі.
«Після деокупації Херсона, швидше за все, Кристала вже не буде»
– На даний момент контракти всіх гравців Кристала або закінчилися, або були розірвані. І абсолютно точно всі футболісти, керівництво та тренерський штаб останньої каденції клубу виїхали з Херсона. До речі, наш клуб «делегував» у ЗСУ одного бійця – вінгера команди Віктора Мартяна. Але справжні герої Херсона – це наші фанати. Основна фірма фан-руху Кристала Red Fox на фронті – якщо не в повному складі, то майже в повному. Я гордий, що знаю цих мужніх хлопців особисто.
Після деокупації Херсона Кристала, найімовірніше, вже не буде. Що таке клуб? Це витрати. Що таке комунальний клуб? Це бюджетні кошти. Кристал і в мирний час називали «бенкетом під час чуми», проте мінімальні гроші на його функціонування знаходили. Зараз, дай боже, Херсон переживе окупацію з мінімальними втратами – хоч які втрати можна вважати мінімальними? Вже багато будівель зруйновано... Я розумію необхідність завдавати ударів по місцях скупчення окупантів. Це все виправдано. Але водночас не варто забувати, що це наші будівлі. Це наш Антонівський міст. Це наше майно, наша міська інфраструктура.
Напевно, після деокупації Херсона буде не до футболу. Але спробу зберегти клуб – можливо, не в комунальному форматі – ми зобов'язані будемо зробити. Тим паче, що за Кристалом збережене місце у ПФЛ. Це означає, що коли з'явиться можливість відновити виступ, клубу не доведеться проходити класичний шлях у професіонали через аматорський статус. Шукатимемо підприємців, які фінансують футбольні клуби – як бачимо, вони знаходяться навіть під час війни. Яскравий приклад – миколаївська команда ВАСТ. Миколаїв – прифронтове місто, яке щодня зазнає ракетного обстрілу, і, незважаючи на це, у ВАСТа місцеві джерела доходу. Тож сподіватимемося, що знайдуться люди, які не дозволять прапору Кристала вкотре впасти.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
