«Чотири роки поспіль — з 1985 по 1988 — я проводив у грудні футбольний турнір серед будівельних організацій Рівного на приз багатотиражної газети, у якій тоді працював. Чому в грудні? Така тоді було у нас мода — грати у футбол на снігу, на льоду або у грязюці, коли була відлига.
Шістнадцять аматорських команд грали „навиліт“ два тайми по 25 хвилин без перерви — роздягалень у парку, де проходив турнір, не було. Починали о десятій ранку в першу суботу грудня і встигали зіграти до сутінків чотири матчі. У неділю ще чотири, наступної суботи чвертьфінали, а назавтра півфінали і фінал!
Звісно, що глядачів на тих матчах не було за виключенням друзів та знайомих гравців, які грілися в автобусах, виділених управліннями для транспортування команд. Та й грали команди не для глядачів, а для себе, набираючись у вихідні сил та емоцій для своєї основної роботи будівельниками.
Це було дуже давно і я про ті турніри вже забув. Згадав лише тепер, коли ігри чемпіонату України з футболу із міркувань безпеки теж проходять у денний час і без глядачів. Не буду порівнювати майстерність сучасних футбольних професіоналів з майстерністю футболістів-будівельників 80-років минулого століття. Але емоцій і бажання грати у тих аматорів було, здається більше. Вони тоді уявляли себе гравцями „Динамо“, матчі яких дивилися ввечері по телевізору. Про гру вдень і без глядачів ніхто тоді і подумати не міг. І війни тоді не було...», — написав Несенюк на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.
Хочеш допомогти ЗСУ 🇺🇦?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
