«Навіть у Шевченка були претензії»: «Динамо» і «Шахтар» не можуть зібрати всіх, Лобановський бачив футбол на десятки років

Футбол України 29 Жовтня, 12:00 296
«Навіть у Шевченка були претензії»: «Динамо» і «Шахтар» не можуть зібрати всіх, Лобановський бачив футбол на десятки років
Інтерв’ю з Віталієм Пономарьовим, наставником молодіжної команди львівського Руха.

Віталій Пономарьов – не нове ім'я в українському футболі. Свого часу він працював арбітром, йому довірили обслуговувати фінал Кубка України-2008 між Динамо та Шахтарем у ролі лайнсмена.

Зараз Віталій Юрійович пише історію львівського Руха. Команда вперше вийшла до Юнацької Ліги УЄФА, де вже пройшла чемпіона Польщі – Заглембе. «Рухівці» зараз лідирують в юнацькому чемпіонаті України. У матчах з Динамо та Шахтарем взяли чотири очки. Та головне – все більше гравців львівського клубу потрапляють до юнацьких збірних України різних поколінь.

– Рух у Юнацькій Лізі УЄФА. Які враження після старту в турнірі?

– Найкращі. Для клубу та хлопців це щось нове. Ми вперше потрапили до цього турніру. Не вистачає досвіду. Перший матч проти Заглембе був складним. Я дякую хлопцям, що пройшли такого серйозного суперника.

– Не виникало остраху перед дебютом?

– Якщо аналізувати наш футбольний шлях, то більшість гравців команди я треную з третього класу, понад 10 років працюємо разом. Починаючи з дитячого юнацького футболу, хлопці грали багато міжнародних турнірів. Вивіска «Юнацька Ліга УЄФА» трохи на них тиснула. Але вони впоралися з емоціями та показали свої найкращі якості.

– Плюс – першим суперником був чемпіон Польщі, тож не потрібно було далеко їхати?

– Ми всією командою дивилися жеребкування і не хотіли у суперники Заглембе та Хайдук. У хорватів дуже хороша школа. Клуб зі Спліта два роки виграє чемпіонський титул, залишаючи позаду Динамо Загреб. З командою із Любліна грали на товариських турнірах у дитячому віці. Я бачив, як там працює академія, у них багато польських збірників різних вікових груп, багато хлопчиків вже зіграли за першу команду. Там добре підготовлена юнацька команда. Були простіші суперники на цьому етапі.

– Як ви оціните суперника у другому колі – Галатасарай?

– Хороша команда, яка намагається домінувати на полі, грають завдяки контролю м’яча. Доволі легко пройшли чемпіона Румунії. З нами турки будуть грати на центральному стадіоні (розмова відбулася до першого матчу в Стамбулі,Рух упевнено переміг, - Футбол 24). Будуть глядачі, які вміють підтримувати свою команду. Галатасарай зовсім інший, ніж Заглембе. Мають історію, грали в дорослій ЛЧ. Новий виклик буде для хлопців. Не можу сказати, що непрохідний суперник, але рівень його серйозний.

– У Юнацькій Лізі УЄФА потрібно зайти якомога далі, чи зіграти проти сильніших суперників, щоб отримати досвід?

– Слабких суперників у турнірі немає. Чим більше ігор буде, тим більше досвіду. У нашому клубі зараз така ситуація, що багато хлопців грають у першій команді. Для них буде дуже непроста та цікава осінь. Хлопці 2003-04 років виходять за першу команду, дебютують, ще будуть дебютувати. Вони грають на три фронти. Багато ігор, переїзди, різні турніри. Не знаю, як воно складеться щодо результату, але для становлення молоді це дуже добре.

– Проти Заглембе два матчі грали у Любліні. Де будете приймати Галатасарай?

– Дуже шкода, що не можемо зіграти вдома. У Львові прийшли б нас підтримати чимало вболівальників. Але ситуація зараз в країні така, що йде війна. Тому дякуємо нашим Збройним Силам, що можемо взагалі грати у футбол. Будемо у Польщі, у місті Сталева Воля. Це недалеко від Львова. Хороший стадіон. Поляки пішли нам назустріч в організаційних питаннях.

– У матчі проти Заглембе ви майже годину грали у меншості. Як вам європейський арбітраж?

– Взагалі, велика різницям між роботою арбітрів з Європи та України.Справа в самому стилі суддівства. Два роки тому ми були на провідному турнірі в Іспанії. Суддя не свистить, дає грати. У нас будь-який поштовх свистять. Потім починаємо грати на європейській арені і неготові до цього.

У нас в країні завжди були дві команди – Динамо та Шахтар.

– Наскільки важко працювати, коли багато молоді грає за першу команду?

– Зараз непогане покоління футболістів у клубі, починаючи із 2000-го, завершуючи 2004 роком. І президент та керівництво вибрали правильну стратегію розвитку. Звичайно, хочеться результату, але його не буде відразу. Хочуть розвивати хлопців, які мають шанси грати в УПЛ та, можливо, сильніших чемпіонатах.

– Рух минулий сезон завершив на першому місці. У цьому сезоні перемогли Динамо, зіграли внічию з Шахтарем та йдете серед лідерів. Як це – бути в статусі флагмана юнацького українського футболу?

– Я завжди кажу хлопцями, що потрібно боротися за найвищі місця. Психологія переможця також важлива. У нас в країні завжди були дві команди – Динамо та Шахтар. Всі інші грали, але боялися замахнутись на чемпіонство. Я, працюючи з хлопцями, ще зі шкільних років боровся з українськими грандами. Переконаний, що це реально. Не можуть кияни та «гірники» зібрати всіх футболістів.

– Комплектація команди відбувається переважно гравцями із заходу України. Це філософія розвитку чи збіг обставин?

– Не принципово, звідки гравець. Важливі його футбольні якості. Якщо є футболісти з інших регіонів, то ми їх беремо. Зараз в академії таких великий відсоток. Команду Ю-19 збирали з Львівської області. Так склалися обставини.

– Ви працювали в аматорському футболі. Зараз – у професіональному. На скільки велика різниця?

– Я завжди говорив, що то три різних футболи: дитячо-юнацький, аматорський та професіональний. До футболістів потрібні різні підходи, різні завдання стоять. В кожному із них можна щось важливе для себе взяти. У юнацькому футболі – потрібно вчити. В аматорському футболі не має як такого тренувального процесу, тому потрібно вміти керувати командою. У професіональному футболі важливі всі складові. Тут вже гра на результат, управління футболістами, тренувальний процес.

– Окрім роботи з юнацькою командою Руха, ви також працюєте із першою командою як помічник Леоніда Кучука. Яка Ваша роль в штабі?

– Ми працюємо разом в головній команді та Ю-19. У нас не має розподілу. У системі клубу багато молодих футболістів. У нас стратегія, що молодь швидше адаптувалася в основній команді. Ми разом обговорюємо гравців, яких будемо залучати, працюємо над їхнім розвитком, але потрібен час і терпіння. Кучук – тренер з величезним досвідом. Я з ним на базі з ранку до вчора. Влітку була ще команда Ю-17. Було по 5 тренувань за день. Леонід Станіславович в цьому мене приємно здивував. Одним словом – професіонал.

– Хто із тренерів вам імпонує найбільше, чиї ідеї цікаві?

– З тих, хто завершив, – Фергюсон. Зараз – Клопп. Потрібно повчитися, як Юрген управляє командою, як мотивує гравців. Подобається Луческу. Просто зараз такий період у Динамо непростий.

– Кияни часто бувають на вашій базі. Не вдавалося поспілкуватися з Мірчею?

– Ще не спілкувався, але б хотілося. Цікавий тренер, який досяг багато у футболі.

– Чи були ви на стажуваннях у європейських клубах?

– Закордоном не був. Свого часу їздив до Маркевича у Металіст. У Харкові були тоді хороші футболісти. Мирон Богданович – авторитет в нашому футболі. Було цікаво дивитися за його роботою. Багато взяв для себе.

– Як вважаєте, молоді варто проходити процес становлення в Україні чи в юному віці їхати до Європи?

– На мою думку, одиниці молодих футболістів, які зараз поїхали до Європи, там зможуть зачепитися. Формуватися потрібно вдома, а до Європи вже їхати готовим. Потрібно, щоб в Україні вчасно відпустили.

– Олексій Сич був гравцем середини поля, потім почав грати в на правному фланзі захисту. Яка позиція йому ближча?

Важко сказати. У нього дуже хороші фізичні дані, хороші якості. Вважаю. що він має всі якості заграти у європейському футболі. Зараз стабільно грає у Бельгії. Він останні два роки виступає на фланзі, тому більше асоціюється із цією позицію. Якби грав у середині поля, то можливо було б по-іншому.

– Зараз все більше гравців Руха пробиваються до системи юнацьких збірних України. На скільки це важливо для розвитку клубу?

– Це важливо, бо це мотивація для футболістів. Одні їдуть у 16 років, а в інших виходить потрапити в систему збірних у 19. Є випадки, коли це має негативні наслідки. Гравець десь заспокоюється та не віддається вже на повну. Інші, які не потрапили, мають мотивацію працювати ще більше. В кожного свій шлях.

– Експерти вважають, що у майбутньому опорник Сапуга має шанси дійти до національної команди через брак якісних опорників у юнацькому футболі. Вірите у потенціал Марка?

– Сапуга має хороший потенціал. Але має працювати над собою далі. Багато хто може дорости до національної збірної з Руха за відповідної роботи. Я вважаю, що також хороші шанси у Сича та Романа на позиці правого захисника.

– Зараз багато українських гравців їдуть до Європи. Чи втратив когось Рух із молодих футболістів за останній час?

– Іван Варфоломєєв став гравцем чеського Слована.

– Для Руха зараз важливіше досягли результату чи розвивати гравців та мати можливість продавати їх до сильніших чемпіонатів?

– Не потрібно в юнацькому футболі досягати результатів за будь-яку ціну, потрібно мати сильних футболістів. У 17 років чотири гравці Руха дебютували в УПЛ. Я переконаний, що будуть ще інші гравці у поточному сезоні. Ми хочемо розвивати молодих футболістів.Якщо у молодого футболіста буде хороша пропозиція у Європі, то будемо відпускати.

– Назвіть трійку найкращих молодих гравців України без урахування футболістів Руха?

– Мудрик, Судаков, Забарний.

– Троє найперспективніших молодих гравців України, не враховуючи футболістів Руха?

– Ярмолюк, який поїхав до Брентфорда. Удод, який влітку став гравцем Аль-Айна, та Очеретько – з Шахтаря.

– Ви працювали арбітром. Зокрема були боковим рефері у фіналі Кубка України. Чи допомагає це у тренерські роботі?

– У деяких моментах допомагає. Психологію суддів я знаю. Свого часу я працював із провідними українськими рефері – Шандором, Можаровським, Швецовим, Мосійчуком. У ті часи було доволі престижно досягти такого рівня. Чемпіонат був сильним, там грали багато хороших футболістів. Було складно психологічно. Був високий рівень чемпіонату. Мав також міжнародний досвід. Працював на матчі збірної Португалії, в єврокубках.

– Працювати важче було на матчах лідерів чи аутсайдерів?

– Легше було судити умовний матч Динамо – Шахтар. Футболісти менше помиляються. Коли гравці класом вищі, то й арбітрам працювати простіше. Коли якість футболу нижча, то стає важче.

– Чи часто футболісти висловлювали претензії до асистента арбітра?

– Були різні моменти. Це емоції, з цього складається футбол. Навіть у Андрія Шевченка були претензії під час матчу з Металістом, але після гри він підійшов та перепросив. До цього потрібно ставитися з розуміння.

Тренеру потрібно вчитися 24 години на добу. Не всі футболісти готові скільки працювати.

– Чи є у Вас амбіції працювати в УПЛ в ролі тренера?

– Звичайно, хотілося б. Я почав працювати з команди Карпат U-8. Я постійно рухався крок за кроком вперед та дійшов до U-19 та посади помічника в головній команді. До роботи головним тренером потрібно бути готовим.

– Наскільки технології мають значення для сучасного футболу?

– Раніше людини управляли командою. Зараз ціла група помічників – аналітики, тренери з фізичної підготовки й тому подібне. Дуже складно охопити всю потрібну інформацію. Вона потрібна, бо це можна використати в грі проти суперника. У штабі мають працювати підготовленні люди та розуміти вимоги головного тренера. У командах Руха, в головній та U-19, є повна гармонія між обома штабами, тренери професійно ставляться до своїх обов’язків.

– Якщо немає кар'єри у професіональному футболі, то чи можна стати успішним тренером?

– Зараз у таких наставників є перспективи. У них є мотивація досягти чогось у футболі. Топові футболісти вже мають певні успіхи, тому їм не завжди просто шукати мотивацію. Тренеру потрібно вчитися 24 години на добу. Не всі футболісти готові скільки працювати. З іншого боку, професіональні футболісти мають досвід. Обидва сценарії мають право на життя. Все залежить від людини, які цілі вона ставить.

– Знаю, що Вам імпонує тренерська діяльність Валерія Лобановського. Щось почерпнули для себе?

– Так. Він бачив футбол наперед на десятки років. Зараз так само важливе значення має пресинг, швидкий перехід з оборони в атаку, бажання грати один в один. Він гнув свою лінію та доводив, що наші команди можуть конкурувати з найкращими клубами та гравцями світу. Тому, звичайно, що з його спадку є чому вчитися.