В цьому сезоні був оновлений рекорд найбільш вікового професійного гравця України — 56-річний Микола Лиховидов з’явився у матчі проти “Рубікона” та приєднався до розгрому киян (7:0).
Треба сказати, що президент “Реал Фарми” давно утримує відповідне звання і постійно його подовжує. У цьому є певний шарм, властивий для футбольної глибинки — можна запросто знайти подібних підприємців, які так само люблять гру всіма фібрами душі і хочуть залишити бодай якийсь слід.
Це, звичайно, круто і пам’ятно, але і поряд не стоїть із вимогами Прем’єр-ліги. Ми не применшуємо чиїсь заслуги, просто акцентуємо увагу на тому, що довгожителів у еліті не так вже й багато. У серпні до пам’ятного списку, про який ми розповімо нижче, увійшов 39-річний Сергій Кравченко, який зовсім нещодавно записав до свого активу ще й результативну передачу (у грі з “Колосом”). З кожним днем і поєдинком лідер “моряків” переписує історію, і це все відбувається на наших очах.
Віталій Рева (38 років, 306 днів)
Голкіпер є мега-довгожителем — перший контракт узгодив за часів Радянського Союзу і ще не так давно, 47-річним, виступав у кольорах “Лівого берега” у Другій лізі.
Не менш цікавий нюанс — голкіпер є одним із небагатьох виконавців, яким вдалося пограти за 5 різних київських клубів. Щоправда, свій головний шанс Рева все ж упустив — не зміг посунути Олександра Шовковського і зрештою зізнався, що в “Динамо” йому “було некомфортно”.
З іншого боку, затриматися серед професіоналів до майже 39-ти — дорогого коштує і говорить про наявність класу. Зазначимо, що сам Рева вважає, що так і не поставив повноцінну крапку в кар’єрі — “Арсенал”, за який він востаннє вийшов на поле у вересні 2013-го, у жовтні запустив процедуру банкрутства.
Олександр Чижевський (38 років, 326 днів)
Олександр Чижевський став першим серед українців, хто зіграв у чемпіонаті 300, а потім і 400 ігор. Легендарний “карпатівець”, володар знакової “бронзи”-1998, якого доля завела, зокрема, до “Шахтаря”, запорізького “Металурга”, “Волині” і “Таврії”.
Останні акорди кар’єри були проведені у “Закарпатті” — у квітні 2010-го центральний захисник з’явився у зустрічі з “помаранчево-чорними” (0:1).
Олександр Горяїнов (39 років, 133 дні)
Культовий персонаж для харківського футболу. Рекордсмен за кількістю матчів у складі “Металіста” (502), автор найдовшої “сухої” серії в чемпіонаті України (943 хвилини) та ще низки пам’ятних моментів. Попри те, що у біографії Горяїнова є й інші клуби (“ЦСКА-Борисфен”, ЦСКА Київ, “Кривбас”), воротар винятково асоціюється з “жовто-синіми”.
У 2016-му харків’яни були розформовані, Олександр не повісив рукавички на цвях і відправився із щойно заснованим “Металістом-1925” у аматори. Втім, остання поява в УПЛ сталася ще у листопаді 2014-го — ветеран допоміг здолати “Маріуполь” (3:1). Опісля різко випав зі стартового складу (місце у “рамці” зайняв Сергій Погорілий), пробував бастувати, проте закинув цю марну справу, коли було очевидно, що “Металіст” остаточно помре у тому вигляді, в якому ми звикли його бачити.
Сергій Кравченко (39 років, 188 днів; станом на 29 жовтня 2022-го)
Хавбек не вразив у “Динамо”, мав певні труднощі у “Дніпрі” (інакше б не йшов у оренду до “Волині”), однак все одно може похвалитися доволі пристойною кар’єрою. Хто б що не казав, проте не кожен день вдається стати володарем кубка України разом з “Ворсклою” та провести у стані “синьо-біло-блакитних” більше 150 поєдинків.
У “Дніпрі” та наразі в “Чорноморці” Кравченко носить капітанську пов’язку і, незважаючи на вік, є повноцінною бойовою одиницею. Центрхав має багатий досвід, все ще володіє хорошими скілами і є важливим для Романа Григорчука — словом, сподіваємось, його статистика ще довго буде покращуватись.
Олег Федюков (39 років, 297 днів)
Цей футболіст не зміг закріпитися у “Дніпрі” Ємеця та Жиздіка, однак на всі сто відсотків розкрив себе у “Волині” епохи Маркевича/Кварцяного. Шлях був непростим — забивний захисник почав у Другій лізі, з настанням незалежності пройшов повноцінне випробування “вишкою”, тріумфально повернувся туди ж з командою у 2002-му.
Незамінний боєць, капітан, фактурний, високий оборонець, якого у підсумку шанобливо нарекли “луцьким Матеусом”. Попрощався із професійним футболом у січні 2004-го — за кілька місяців до того Олег Іванович зіграв вдома проти “Оболоні”.
Ігор Біскуп (40 років, 303 дні)
Ігора Біскупа жартома величали “тернопільським Мальдіні” — захисник присвятив “Ниві” більше двадцяти років. Були і аматори, і планомірне підвищення у класі, сьоме місце в еліті, і прикре падіння назад до Першої ліги.
Будучи знаковою постаттю для колективу та повністю відданим справі, Біскуп допоміг “Ниві” затриматися у вищому ешелоні на 9 сезонів. В 2001-му казка обірвалася, проте Ігор Іванович був у строю до самісінького її кінця — у травні, майже 41-річним, бився проти алчевської “Сталі”. Прикро, що красиво гримнути дверима не вийшло —була зафіксована поразка 0:1.
Іван Шарій (41 рік, 175 днів)
Тривалий період саме Шарій був власником рекордів, пов’язаних із довгожительством в УПЛ — лише в 2013-му нападника випередив Ігор Шуховцев, про якого ми поговоримо нижче.
Уродженець Полтави є живою іконою місцевого футболу, вдало захищав кольори “Ворскли”, “Гірник-Спорту” та “Кременя”. Що тут говорити, якщо в 2009-му Івана Григоровича назвали найкращим гравцем століття у Полтавській області —визнання нехай і локальне, та все ж почесне, як для патріота свого регіону.
Олександр Шовковський (41 рік, 259 днів)
Тут особливі коментарі не потрібні — Олександр Шовковський входить до пулу легенд, завдяки яким “Динамо” взяло не один трофей. Хтось може дорікнути, що у голкіпера траплялися серйозні помилки (одразу пригадується провалений поєдинок проти “Баварії” у Києві), але у кого їх не буває?
Досягнення СаШо складно переоцінити, причому продемонстрований ним рівень був актуальним впритул до завершення кар’єри — пригадайте, як кияни готували наступників і зауважте, де вони знаходяться зараз.
Тим не менш, все колись закінчується — у грудні 2016-го контракт Шовковського сплив і гравець вирішив його не продовжувати. Шкода, що проводи виявилися зіпсованими— у зустрічі з “Зорею” “Динамо” примудрилась поступитися 0:1.
Ігор Шуховцев (41 рік, 317 днів)
Як і Рева, Ігор Шуховцев розпочав кар’єрний шлях у дрімучі часи — представляв інтереси нині неіснуючого одеського СКА, побував у Вінниці, Хмельницькому, Маріуполі, Києві, Сімферополі, Луганську та Харкові. Географія воістину широка, проте всюди до Шухи не було якихось нарікань.
Шуховцев не виграв жодної медалі найвищого ґатунку, зате робив свою справу якісно, внаслідок чого заслужив повагу з боку багатьох фанатів. Фінальну крапку в УПЛ поставив у “Металісті”, де був запасним —у травні 2013-го з’явився у двобої з львівськими “Карпатами” (1:1).
Владислав Гельзін (42 роки, 255 днів)
До Владислава Гельзіна можна ставитися по-різному, але факт є беззаперечним — емоційний власник “Олімпіка” носить лаври найстаршого футболіста УПЛ. І, що важливо, не статиста — функціонер підвищив засновану ним же команду з аматорів у профі, перебуваючи в самісінькому епіцентрі подій.
У межах Прем’єр-ліги отримав 165 хвилин, однак і їх вистачило, щоб відзначитися забитим м’ячем проти “Маріуполя” (завдяки цьому нападник став найвіковішим автором голу у турнірі). Останній матч провів у травні 2016-го — проти дніпроджерзинської “Сталі” (0:2).
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
