Дитячий тренер Ярмоленка: «Був момент, коли Андрій зателефонував: «Я повертаюся, поговоріть з «Десною», щоб мене взяли назад»

Динамо Київ 4 Листопада, 15:32 429
Дитячий тренер Ярмоленка: «Був момент, коли Андрій зателефонував: «Я повертаюся, поговоріть з «Десною», щоб мене взяли назад»
Півзахисник «Аль-Айна» Андрій Ярмоленко після вересневих матчів збірної України з футболу став рекордсменом національної команди за кількістю зіграних матчів.

Перші кроки у футболі нинішня легенда збірної починала робити саме у Чернігові. Ми вирішили згадати ті часи та поговорили з дитячим тренером Ярмоленка, а нині – старшим інструктором-методистом СДЮШОР «Юність» Віктором Лазаренком. Це досвідчений тренер, вихователь і просто мудра людина, тож і розмова вийшла насичена і змістовна: про його погляди на футбол, те, як змінилися молоді футболісти за останні 35 років, та, звісно, про Андрія Ярмоленка.

-Після осінніх матчів збірної та дискваліфікації Українською асоціацією футболу Анатолія Тимощука, Андрій Ярмоленко став рекордсменом збірної України за кількістю проведених матчів та перегнав самого Андрія Шевченка (на рахунку Ярмоленка 112 матчів за збірну, у Шевченка – 111, - прим.). Чи могли у це повірити, коли тренували Андрія?

-Коли я вперше його побачив, подумав: «Цей хлопець має грати». У вересні 2001 року я з Олександром Устенком прийняв цю команду – хлопців 1989 року народження, ми поїхали на турнір у Києві, Андрій був визнаний кращим гравцем. Вже тоді до мене підійшов один з тренерів й сказав:«Давай відвеземо Андрюху у Францію». Я не став спілкуватися з батьками Андрія, бо у той час просто не міг уявити, як хлопець поїде за кордон.

Після турніру всі учасники пішли на матч збірної України. Пам’ятаю, Андрій Шевченко забив гол, а я сказав Ярмоленку: «Що, Андрюха, хочеш грати у такий футбол?» Він відповів: «Хочу!», - мабуть, це буде занадто пишномовно, але, коли я побачив при цьому його очі, то повірив, що він буде грати.

Андрій не просто хотів грати, такого фанатизму та відданості футболу побачити можна було рідко. Він залишався після тренувань, в нього травма – а він виходить грати, його замінюєш, а він сидить й плаче… За своїм бажанням він нікому не поступався. Коли Ярмоленко перейшов у київське «Динамо», можу сказати відверто, лише я був за. Багато хто казав: «Зарано, хай ще тут пограє…» Хоча складалося важко. Був момент, коли Андрій зателефонував, сказав: «Я повертаюся, поговоріть з «Десною», щоб мене взяли назад». Йому вже і Бакун (Сергій, на той час – в.о. головного тренера «Десни», - прим.) телефонував, казав, що його приймуть. Але я йому порадив: «Сходи до Юри Калітвінцева, тренера молодіжної команди «Динамо», поговори». Калітвінцев пояснив, що Ярмоленко – потрібний. А потім Андрій знайшов свого тренера, того, який у нього повірив…

-Гадаєте, Андрій не даремно перейшов цього літа з англійської Прем’єр-ліги у чемпіонат ОАЕ?

-Я б хотів, щоб він залишився у Європі. У тій же Іспанії. Але, як, здається, казав його агент: «Ми поїхали в «Аль-Айн», тому що не було пропозицій». Гадаю, що грошове питання для Андрія не ключове. Зіграло роль, що він йшов до свого тренера – Реброва. Зараз гра «Аль-Айна», багато у чому, ведеться саме через нього, він вже почав виконувати стандарти. Бачу, що команда його приймає. У «Вест Гемі» йшло суцільне відторгнення – через Андрія майже не грали, коли він забивав, ставилися насторожено. Дивно, знаючи комунікабельність Ярмоленка… В «Аль-Айні» йому дають грати.

-Чи вдасться Андрію стати рекордсменом збірної не тільки за кількістю матчів, а і за кількістю голів(наразі в лідера – Андрія Шевченка, 48 голів, в активі Ярмоленка – 45, - прим.)?

-Гадаю, що так. Головне – як буде тривати війна. Хоча й група у відборі на чемпіонат Європи потрапилась така, що незрозуміло кому забивати (суперниками України стали збірні Мальти, Італії, Північної Македонії та Англії, - прим.)… Головне, щоб це не сиділо у нього у голові. Бо зазвичай, коли треба – не виходить… Хоча варто пам’ятати, що Андрій Шевченко був чистим нападником, він ніколи не грав у відборі. А Ярмоленко – хоч і атакувальний, але півзахисник.І забити стільки голів, граючи на його позиції – вже досягнення.

-Відомо, що Андрій допомагав Чернігову під час та після облоги міста. Знаєте про це щось більш докладно?

-Ні. Єдине, що я писав йому: «Ми тобою пишаємося, ти все вірно робиш». Справи кажуть самі за себе. Бачу, як він допомагає. Цим варто пишатися.

-Коли, на Вашу думку, Україна святкуватиме перемогу над Росією?

-Мені дуже хотілося б, щоб все закінчилося швидше. Гадаю, що до весни 2023-го року питання буде вирішено.