– Дуже багато емоцій, зараз ви щось намагалися арбітру пояснити.
– Немає питань до його прийняття рішень, це його право. Він – арбітр, тому трактує гру так, як хоче. Але потім задають питання, чому лише одиниці наших суддів обслуговують єврокубкові ігри. Я просто питаю для себе, щоб я розумів. Я обігрую гравця, він мене тягне, не грає в м’яч, – це фол чи не фол? Він не може відповісти. Каже: «Я можу помилятися». Так кожен може помилятися.
Я кажу: «Так підіть, дайте коментар після кожної гри». Жодного разу судді цього не дають. А ми даємо, ми кажемо: «Так, ми загубили наші бали, самі винні». Я не виправдовуюся, ми зіграли внічию, – це для нас дуже погано. Але після гри нехай дають інтерв’ю, кажуть, як вони трактують кожен епізод. Вони ж цього нічого не кажуть. Сидять в кабінетах і щось вирішують.
– Мірча Луческу, як і два роки тому, вибіг на поле і агресивно почав доводити арбітру про його дії…
– Це емоції. Так кожен тренер кожної команди, коли якось не так трактують. Вони потім кажуть: «Ми також можемо помилятися». Та всі можуть помилятися. Я вважаю, такі моменти, де всі наглядно бачать, що це фол, треба показувати щось… Із червоною карткою,там друга жовта, – ніхто не апелював, що це не жовта. Це його вибір, він так робить. Але інші моменти, які дуже прості…
– Хочу спитати про символічну футболку, в якій сьогодні вийшла вся команди, та й ви. Наскільки для вас це емоційне піднесення?
– Я всі там 250 днів дуже переживав за своїх батьків, бо вони були в Херсоні й не мали змоги виїхати, не хотіли наражати себе на небезпеку. Всі знають, як тяжко було виїжджати звідти. Наші то пропускають, але та сторона не пропускає і може щось зробити. Не мали змоги виїхати, залишилися і я от чекаю, поки зв’язок з’явиться, щоб з ними зв’язатися.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
