«Форму ховав по всьому місту», — адміністратор херсонського «Кристала» про окупацію та зрадників

Футбол України 14 Листопада, 10:23 243
«Форму ховав по всьому місту», — адміністратор херсонського «Кристала» про окупацію та зрадників
Адміністратор та прес-аташе херсонського «Кристала» Микола Комаренко розповів про життя в окупації, місцевих зрадників, партизанську діяльність і порятунок форми клубу від рашистів.

11.11.2022 — історична дата для Херсона. Цього дня ЗСУ звільнили місто від рашистських загарбників. Микола Комаренко майже п’ять місяців прожив в окупованому Херсоні і зважився на виїзд тільки тоді, коли почався обстріл Антонівського мосту.

«У Херсоні є кілька місць, де можна спіймати зв’язок. Світла немає, води немає, на щастя, є газ»

— Микола, вітаємо зі звільненням Херсона. Розкажіть, які емоції зазнали, коли над вашим рідним містом знову засяяв український прапор?

— Спасибі за привітання. Скажу чесно — ейфорії у мене немає. Є певне спустошення, тривожність та стриманий оптимізм. Дуже важливо, що Херсон звільнили, але небезпеки в місті стало, можливо, навіть більше, ніж було. Я маю на увазі, що окупанти можуть почати обстрілювати місто, але сподіваюся, що цього не буде.

— У вас хтось із близьких залишився в Херсоні?

— У місті у мене залишилося досить багато друзів.

— Тепер із ними є зв’язок?

— Останні два дні зв’язку з ними фактично немає. Іноді в Телеграм доходять повідомлення з великим запізненням,і то — не все. У Херсоні є кілька місць, де можна спіймати зв’язок. Світла немає, води немає, на щастя, є газ.

— Що ваші друзі розповідали, коли ви з ними спілкувалися в останній раз?

— Розповідали, що в Херсоні дуже галасливо, багато вибухів. Моя подруга живе недалеко від Антонівського мосту, у неї навіть вікна в будинку вилетіли від вибухів.

— Херсон довгий час без українського зв’язку та ТВ. Ваші друзі розуміли в той момент, що звільнення близько?

— Вони всі були обізнані, оскільки перебувають у проукраїнських телеграм-каналах. Вони всі розуміли, але не вірили, що це станеться так стрімко.

— Розкажіть про ваш виїзд на підконтрольну територію.

— Я ухвалив рішення виїжджати в кінці липня. Їхав на своїй машині з молодшим братом і мамою через Васильївку. Дружина моя виїхала на місяць раніше. Ми навантажили повний багажник речей і мій злощасний ноутбук. Взяли їжі на чотири-п’ять днів, бо знали, що дорога чекає довга.

На Антонівському мосту вже були дірки від ударів «HIMARS», але проїхати ще було можна. Дорога до Запоріжжя зайняла чотири дні.

— Як поводилися рашисти на блокпостах?

—Блокпостів було дуже багато. Але по-справжньому перевіряли лише на останньому блокпосту у Васильївці. Ми дістали всі речі, техніку перевіряли окремо. Я сильно переживав, бо у мене були фотографії з мітингів у Херсоні. Переді мною була дівчинка років 18-ти. Орки вставили в ноутбук якусь флешку і говорять: «Що це за віддалений файл?».

Вона почала нервувати. Росіянин покликав її батька і провів з ним виховну бесіду. Тобто за допомогою цієї флешки вони бачили останні дії та видалені файли. Мій ноутбук перевіряли хвилин десять, але жодних питань не виникло.

— Коли ви плануєте повертатися в Херсон?

— Нічого конкретного сказати не можу. Зараз у Херсоні дуже складна ситуація: ні світла, ні води, ні опалення. Плюс — це прифронтове місто. Можливо, я повернусь туди навесні. Якщо буде якась робота, пов’язана з футболом або волонтерством, то, можливо, і раніше.

«Я виносив форму „Кристала“ рано вранці. Думаю, в цей час оркам було не до мене»

— Що зараз із футбольною інфраструктурою «Кристала»?

— З футбольною інфраструктурою в Херсоні навіть до війни було все погано. Вона як була, так і залишилася. Багато речей після початку війни було розграбовано, але це все можна виправити, відновити можна. Коли орки в березні входили в місто, то почався певний рівень мародерства з боку місцевих негідників. При цьому постраждала база «Кристала»: зникла камера, штатив, великий плазмовий телевізор.

— Коли орки оголосили так звану «евакуацію», то почали вивозити з Херсона автомобілі, техніку, документи. Щось зникло з бази «Кристала»?

— Там залишалися тільки меблі й десяток старих м’ячів. Хіба це могли вивезти.

— Як сприйняли те, що окупанти вирішили провести футбольний матч у Каховці?

— Ми вирішили сховати форму «Кристала», щоб його екіпірування не використовували в пропагандистських цілях. Форма у нас далеко не нова, вже три сезони команда в ній відіграла. Таке практикується лише у бідних клубах. Але тут справа не в цінності форми, а в символізмі. Щоб її не використали окупанти і їх нечисленні посібники, які, на жаль, знайшлися в Херсоні. Для мене це було важливим.

У мене був доступ до нашого складського приміщення, де зберігалася форма «Кристала». І я потихеньку почав її виносити. Обсяг там великий і за один раз не винесеш. Тим більше довкола стадіону було кілька окупованих будівель: з одного боку — захоплене приміщення СБУ, з іншого — будівля, яка належить колаборанту Сальдо, з третьою — захоплене СІЗО, з четвертою — ККЗ «Ювілейний», ККЗ «Ювілейний» .

Єдиним незахопленим місцем у цьому районі довгий час був наш стадіон. Я, мабуть, зробив ходок десять, коли виносив форму. Машину я брати не став, бо можна було позбутися і форми, і машини. Екіпірування я сховав у різних місцях по всьому місту. Можу сказати точно, що на сьогоднішній день форма «Кристала» вціліла.

— Орки не звертали уваги на те, що ви несете в пакетах?

— Проблем не було. Я виносив форму рано вранці. Думаю, в цей час їм було не до мене.

— Хтось із команди вам допомагав у цьому?

— Ні, навіщо комусь невиправдано ризикувати? Справа в тому, що певний час я працював охоронцем на стадіоні, оскільки іншої роботи не було. Тому у мене був доступ до приміщень і питань до мене не виникало. Коли я там працював, окупанти не чіпали стадіон, там зберігалася наша адміністрація. При мені туди ніхто не приходив із росіян.

«Написав Сергію Шевченку одне єдине повідомлення, де прирівняв його до Іуди, який продався за 30 срібників. Він прочитав, але не відповів»

— Колишній тренер «Кристала» Сергій Шевченко співпрацював з окупантами і був замішаний у створенні «футбольного клубу» «Фрегат». Здивувалися, коли дізналися про це?

— У мене здивування не було, тільки розчарування. Я до останнього сподівався, що ця заслужена в минулому людина, не піде на це. Але чутки про нього ходили ще з 2014 року.

— Навіть не чутки, а факти. Адже Шевченко тренував в окупованому Криму ТСК «Таврія».

— Так, але потім про це якось забули і запросили його тренувати нашу «Таврію», яка виступала у Другій лізі. Також говорили, що він має російський паспорт. Більшість не хотіла в це вірити, бо Шевченко в минулому заслужена людина для Кристала. Можливо, оступився в 2014 році, нічого не було зрозуміло. Але мені все було зрозуміло вже тоді.

— Знаю, що ви скидали йому гроші на операцію. А в час окупації спілкувалися з Шевченком?

— Я не є його другом. Ми і до війни спілкувалися на рівні «привіт — поки що». Під час окупації, коли він ще не проявив себе, я дізнався, що йому робитимуть операцію на серці. По нашій футбольній громадськості пішов клич, що потрібна допомога на операцію, і я трохи взяв участь.

Коли я дізнався, що Сергій Шевченко почав співпрацювати з окупантами, то написав йому в Вайбер одне єдине повідомлення, де прирівняв його до Юди, який продався за 30 срібників. Він прочитав, але не відповів.

— «Фрегат» провів хоч одне тренування чи все так і обмежилося анонсом про створення квазі-клубу?

— У нас у Херсоні особливо немає полів для тренувань. Більш-менш пристойне поле на стадіоні «Кристал». За моєю інформацією, ніяких тренувань там не було і ніхто не зібрався. Сергія Шевченка на стадіоні бачили один раз. Він прийшов, покурив на лавці і пішов.

Я не думаю, що ініціатива створення «Фрегата» виходила від орків. Припускаю, що це ініціатива голодних тренерів, на кшталт Сергія Шевченка, який не хотів сидіти без роботи. А окупанти і раді такому варіанту, щоб створити видимість мирного життя, тому вони це підхопили.

— Не знаєте, де Сергій Шевченко зараз: «евакуювався» разом з окупантами чи залишився в Херсоні?

— Поняття не маю, мені його доля не цікава. Якщо він залишився в Херсоні, то повний ідіот.

— Хтось ще з футбольних особистостей Херсона співпрацював з окупантами?

— Це делікатне питання. Я бачив один скрін новини, що відома футбольна людина стала спортивним директором Фрегата. Але жодних доказів у мене немає, тому я не називатиму прізвище. Ті більше, я неодноразово бачив цю людину на проукраїнських мітингах у Херсоні.

«Керівництво „Кристала“ повністю виконало контрактні зобов’язання і продовжувало платити зарплату, скільки могло»

— Яким було 24 лютого для команди «Кристал»?

— У всіх був шок і страх перед невідомістю. В«Кристалі» було питання щодо іногородніх футболістів. Було прийнято своєчасно правильне рішення, що їх потрібно відпускати додому, якнайшвидше. Вони всі встигли виїхати до окупації разом з головним тренером Юрієм Кулішем, який з Одеси.

Єдиним, хто залишався з іногородніх футболістів у Херсоні, був Віктор Мартян, який зараз служить у ЗСУ. Ми з ним постійно були на зв’язку, я його підтримував, бо все-таки місцевий. Але Вітя сам впорався. Він близько місяця пробув у Херсоні на орендованій квартирі. Потім йому вдалося виїхати через Станіслав, тоді ще окупанти випускали цією дорогою.

— Спілкувались з Березнем після того, як він вступив до рядів ВСУ? Що він розповідає про службу?

— Він говорить, що це нелегке ремесло, але бадьорості духу не втрачає. У рядах ВСУ не тільки Віктор, але ще й багато фанатів Кристала. Вони наші герої і наша гордість. Радий, що знайомий з ними особисто.

— Що було з місцевими футболістами «Кристала»?

— Усі виїжджали поступово, кожен індивідуально. Жодного організованого виїзду не було.

— «Кристал» — комунальний клуб. Керівництво міста в лиці мера Ігоря Колихаєва не допомагало з виїздом?

— Керівництво повністю виконало контрактні зобов’язання і продовжувало платити зарплату, скільки могло. Футболісти та персонал залишилися задоволені. Що стосується організованого виїзду, то у Колихаєва інших проблем вистачало, наприклад, підтримувати життєзабезпечення міста.

— Про Колихаєва ходить багато суперечливих розмов. Одні кажуть, що його викрали, інші — що насправді він співпрацював із окупантами. Що ви думаєте про нього?

— Не можу підтвердити жодну версію. Особисту думку висловлювати не буду, бо я є працівником комунального підприємства. Сподіваюся, що він до кінця залишився порядною людиною і все з ним буде добре.

— Команда після початку війни одразу зрозуміла, що не функціонуватиме?

— Що можна зрозуміти відразу? Але коли окупанти вже увійшли до міста, стало зрозуміло, що це не закінчиться за тиждень. Кілька місяців взагалі не було зрозуміло, чи взагалі проводитиметься чемпіонат України. Люди думали про свої сім’ї, безпеку, а не про футбол.

Євтушенко не розумів, з якими труднощами йому доведеться зіткнутися в комунальному клубі

— Після нашої перемоги «Кристал» відродиться?

— Думаю, що у Херсона після перемоги будуть набагато важливіші витрати, ніж фінансування футбольного клубу. Але ми зі свого боку інтенсивно шукатиме інвесторів. Якщо такі знайдуться, то «Кристал» обов’язково повернеться на футбольну карту України.

Можу сказати, що за минулі роки приватні інвестори в Херсоні не знаходилися. Хоча такі люди перебувають, наприклад, у Тернополі.

— Чому так?

— Напевно, у Херсоні бракує трохи футбольних традицій та інфраструктури. Щоб зробити все правильно, потрібні значні вкладення.

— Ігор Колихаєв містив футзальний клуб «Продексім», який ставав чемпіоном України і виступав у Лізі чемпіонів. Чому не можна було збільшити фінансування «Кристалу», адже минулого року команда виступала в першій лізі?

— Наскільки я розумію, Колихаєв вважає за краще фінансувати спорт вищих досягнень. У футзалі конкуренція набагато нижча, ніж у футболі. Одна справа — конкурувати з «Ураганом» та «Енергією», і зовсім інше — з «Динамо» і «Шахтарем».

Колихаєв завжди хотів бути на самій вершині, а «Продексим» — чемпіон України та учасник єврокубків. Мабуть, «Кристал» був йому не цікавий. Щоб у футболі досягти успіху та конкурувати з «Шахтарем» та «Динамо», потрібні великі гроші.

— Колихаєв відвідував матчі «Кристала»?

— Колыхаєв — зайнята людина. Приходив він один раз, коли команду тренував Вадим Євтушенко, якого призначив саме Колихаєв.

— Де був колишній директор і тренер «Кристала» Сергій Шевцов під час окупації?

— Довгий час він пробув в окупації і виїхав з Херсона набагато пізніше, ніж я. Ми з ним підтримували контакт. Чим він займався, краще запитати у нього. Можу сказати точно, що він не співпрацював з окупантами в жодному вигляді.

Люди почали материти орків, начхати, називали «фашистами». Окупанти відкрили вогонь зі всього що було.

—Херсон на початку війни прогримів на всю Україну. Тисячі людей, і ви серед них, виходили на проукраїнські мітинги проти окупантів. Розкажіть, як це було.

— Це відбувалося спонтанно. Звичайно, були певні лідери та активісти, від яких виходила ініціатива. Люди збиралися на площі Свободи. Наймасовіший мітинг був 13 березня в День звільнення Херсона від німецько-фашистських загарбників, що дуже символічно. Тоді якраз вперше проявилися місцеві колаборанти: Стремоусов, Сальдо, Семенчев.

Ми зібралися на площі Свободи і пішли до вічного вогню. Було близько десяти тисяч людей, може далі більше. На вулиці Перекопській, недалеко від стадіону, стояла російська техніка. Нагорі сиділи рашистські солдати в масках зі зброєю. Люди почали їх мати, плювати, називали «фашистами».

Окупанти відкрили вогонь зі всього що було. Особливо страшний звук видавали великокаліберні кулемети. Вони стріляли у повітря, намагалися відігнати натовп від своєї техніки. Але в той момент ми не розуміли, куди вони стріляли і було страшно. Але ніхто не розбігся.

— Рашисти багато людей у Херсоні викрадали і відправляли «на підвал», де відбувалися тортури. У вас під час окупації не було конфліктів з окупантами?

— На щастя, мене це оминуло. Вони приходили до мого під’їзду, на поверх нижче, шукали співробітника МВС, але його будинку не було. Це був найближчий контакт, а так я намагався їх уникати.

Кілька разів мене зупиняли в місті, доглядали машину, але не дуже ретельно. Блокпости окупантів були блукаючими: сьогодні вони в одній точці міста, завтра в другій. Я намагався їх об’їжджати, але іноді бувало, що не було куди згорнути.

— У недавньому інтерв’ю ви говорили, що займалися в Херсоні «примітивною партизанською діяльністю». Розкажіть докладніше.

— Ми з товаришем наробили спеціальні «жучки», щоб проколювати окупантам колеса в транспорті. Звісно, вони не змогли пошкодити серйозні колеса вантажної техніки. Ми кидали їх під колеса автомобілів, але досить швидко зрозуміли, що це марно. Ними можна пробити шини в легкових автомобілях, але є ризик, що тебе побачать, зловлять і нічого хорошого не буде. До того ж ми розуміли, що вони навіть не змінюватимуть пошкоджені колеса, а просто відіжмуть новий автомобіль у місцевих, намалюють на ньому «Z» і поїдуть далі.

Також ми займалися патріотичним вандалізмом. Коли з’явилися смішні на сьогодні білборди «росія тут назавжди», довелося їх трохи зіпсувати. Зараз із цього сміються — «росія тут до листопада», але тоді ці написи сильно пригнічували.

«Думаю, на Сальдо чекає доля Стремоусова. Зрадники нікому не потрібні»

— Ви згадували місцевих колаборантів. Як часто ви з ними перетиналися до війни? Наскільки я знаю, Сальдо бував на матчах «Кристала».

— Насправді, він приходив дуже рідко— щоб попіаритися. Коли «Кристал» стартував у Першій лізі матчем проти МФК «Миколаїв», він прийшов один раз у футболці Кристала. Не знаю, де він її роздобув. Він посидів один тайм, сфотографувався і пішов.

Ми все пам’ятаємо, що п’ять років відсутності «Кристала» у другій лізі було за його каденції мера. Сальдо зняв клуб із професійних змагань, аргументуючи, що немає грошей. Він за своєю суттю — шкідник.

— Стремоусова вже ліквідували. Як думаєте, що чекатиме на Сальдо?

— Думаю, на нього чекає та сама доля. Зрадники нікому не потрібні.

Андрій Піскун