Луческу не винен: якби не війна, цих гравців не було б у «Динамо» ніколи

Динамо Київ 16 Листопада, 17:53 1964
Луческу не винен: якби не війна, цих гравців не було б у «Динамо» ніколи | 19-27
Сергій Тищенко розбирає причини провального (поки що?) сезону у виконанні столичного клубу.

Динамо у кризі. Команда Мірчі Луческу не змогла пройти кваліфікацію ЛЧ, а в ЛЄ набрала тільки одне очко. У чемпіонаті серйозно відстає від СК Дніпро-1 та Шахтаря. Причому цей результат виглядає тотожним грі, яку демонструють кияни.

Перше та головне враження: з наявних гравців вичавили 101 відсоток. Команді потрібна свіжа кров. З наявними динамівцями Луческу вже нічого не зможе зробити. Вони не спроможні дати більше, ніж показують зараз. Потрібні нові футболісти.

Я припускаю, що війна повністю сплутала Динамо карти. Ще у минулому сезоні були помітні проблеми киян. Симптоми – дуже схожі до сьогоднішніх, тільки не так сильно проявлялися. Тільки-но команда розслаблялася – відразу втрачала очки у чемпіонаті. Наприклад, проти Інгульця та Зорі, що коштувало, зрештою, першого місця. У ЛЧ забили тільки один гол. Гра в атаці вже була слабкою. Зараз ці симптоми стали тільки сильнішими через втрату більшості іноземців та неможливість провести повноцінну трансферну кампанію.

Як досвідчений тренер, Луческу розумів, що на наявному багажі далеко не заїдеш. Грошей на масштабні трансфери немає. План був десь таким: шукати можливість підписати талановитих бразильців – хоча б одного за трансферне вікно чи рік. Щоб адаптовувалися і крок за кроком замінювали лідерів. Тобто, схема, яка була у Шахтарі – українці обороняються, а іноземці атакують. Тут не питання у зневазі до українців. Просто наразі власна школа дуже важко народжує дійсно сильних і перспективних молодих гравців, а у чемпіонаті знайти посилення фактично нереально.

Першою ластівочкою став Вітінью. Бразилець перейшов під кінець літнього трансферного вікна. Мірча почав адаптовувати його до європейського футболу. Вже через два місяці Вітінью мав певний рівень, а на зимових зборах чимало забивав, став одним із лідерів команди.

Так склалися обставини, що Динамо підписало Вітінью, не викладаючи великих грошей. Просто скористалися ситуацією, коли у нього зірвався трансфер до Бордо, а попередній клуб вже знайшов йому заміну, тому був готовий поступитися грошима.

Не секрет (і це потрапило у пресу), що перед початком війни кияни були близькими до трансферу Габріеля Перейри з Корінтіанса. Клуби домовилися між собою про трансфер за 4 млн євро і узгодили контракт. Вже навіть були заброньовані квитки. 25 лютого бразилець мав прилетіти в Україну для походження медогляду і підписання контракту, але початок повномасштабної війни сплутав усі карти. Зрештою, у березні Перейра перебрався до МЛС. Йому – 21 рік, він молодий, технічний, швидкий. Має всі якості, які потрібні Луческу.

Я впевнений, що трансфер Циганкова готувався на літо 2022 року. Луческу більше нічого не міг вичавити з цього гравця. Плюс – історії з травмами не додавали стабільності. Завершення контракту спонукало київський клуб продавати свого лідера та зекономити на зарплаті. Але пів року простою не дозволили Ігорю Суркісу отримати влітку хоча б якусь притомну пропозицію. Тепер Динамо має головний біль у питанні Циганкова. Контракт Віктора чинний до кінця сезону, у нього найвища зарплата, а команда – у повній кризі. Можна втратити його влітку взагалі безплатно, або ж продати зараз недорого. Просто нагадаю, що Габріель Перейра грає на позиції правого півзахисника…

У Бразилії вівся пошук форварда, атакувального півзахисника, опорника. Молоді бразильці мали не тільки з часом замінити Буяльського, Бєсєдіна, Сидорчука, але й дозволити Луческу перебудовувати гру з раціональної на більш атакувальну. Була б створена система, яка дозволяла доволі м’яко провести зміни в команді, розширити її потенціал. А найголовніше – заробляти гроші завдяки трансферам.

Війна поламала всі плани. Луческу залишився з молодими гравцями. Якщо у захисті ще більш-менш вибір є, та й академія здатна давати кадри, то в атаці – повна біда. Як можна чогось вимагати від Кабаєва, якщо йому бракувало стабільності на рівні Зорі? Цей трансфер став можливим тільки від безвиході. Щось подібне з осінніми новачками – Кахімом Перрісом та Джастіном Лонвейком. Якби не війна, цих гравців не було б у Динамо ніколи.

Потрібно сідати і думати, якою буде філософія київського клубу під час війни та після її завершення. Зараз не варто сподіватися на підписання перспективних бразильців. Слід міняти вектор розвитку команди, або запрошувати нового тренера, який побудує іншу систему, вмітиме працювати із Самбою Діалло, Перрісом, Лонвейком.