Офіційна історія проведення чемпіонатів світу з футболу бере початок з 1930 року, коли Уругвай став першим, хто приймав мундіаль. Матчі пройшли з 13 по 30 липня на трьох стадіонах міста Монтевідео (Сентенаріо, Посітос і Гранд Парк Сентраль), де в турнірі взяли участь 13 збірних – Аргентина, Чилі, Франція, Мексика, Югославія, Бразилія, Болівія, Уругвай, Перу, Румунія, США, Бельгія та Парагвай.
Найперший мундіаль не розглядався як широкомасштабний та довгостроковий проєкт, а був схожий на звичайне футбольне змагання, до якого були залучені всі бажаючі взяти в ньому участь країни.
Сьогодні чемпіонат світу з футболу є однією з найпопулярніших та найочікуваніших спортивних подій у світі.
ФІФА 24 роки готувалася до проведення першого чемпіонату світу. Більшість топових європейських збірних не поїхали на перший мундіаль
Міжнародна асоціація футболу (FIFA) була створена у 1904 році представниками восьми європейських країн, однак лише через чотири роки провела перший серйозний турнір в рамках лондонських Олімпійських ігор 1908 року. Напередодні Першої світової війни до неї приєдналися федерації Південної Африки, США та Аргентини, що перетворило FIFA на світову організацію, однак по закінченні війни FIFA зіткнулась з внутрішніми конфліктами, викликаними небажанням британських футбольних асоціацій перебувати в одній організації з недавніми ворогами.
Проведення Олімпійських ігор у 20-х роках заклало ідеальний фундамент для створення ЧС. І хоча у футбол грали на Олімпійських іграх у 1900 та 1904 роках, він був включений лише як демонстраційний вид спорту. За великим рахунком, футбол став сприйматися як серйозний вид спорту, починаючи з Олімпійських ігор 1908 року в Лондоні.
На Конгресі, що відбувся у 1914 році, FIFA була ратифікована і перетворилася на всесвітньо відому футбольну федерацію, яка погодилася взяти на себе відповідальність за проведення «Чемпіонату світу з футболу для любителів».
Оскільки Олімпійські ігри 1916 року були скасовані через Першу світову війну, ця пропозиція нарешті набула чинності з Олімпійських ігор 1920 року в Антверпені, Бельгія.
У наступних двох Олімпійських іграх, у 1924 та 1928 роках, брало участь більше неєвропейських команд. Американська збірна Уругваю виграла ці турніри.
ФІФА усвідомлювала зростання глобальної привабливості красивої гри і хотіла створити ще один чемпіонат світу для спорту, не обмежуючись лише Олімпійськими іграми. Інша причина полягала в тому, що на той час до участі в Олімпійських іграх допускалися всі бажаючі, яких було не так багато.
Зі зростанням числа професійних гравців, особливо по всій Європі, проведення чемпіонату світу з футболу було справою часу.
На Конгресі ФІФА, що відбувся в Амстердамі 28 травня 1928 року, федерація офіційно вирішила організувати свій власний чемпіонат світу з футболу. Цей день вважають датою народження мундіалю.
Угорщина, Італія, Нідерланди, Іспанія та Швеція подали свої кандидатури на проведення першого турніру, але одна країна перевершила їх всіх
Місцем проведення ЧС-1930 Уругвай був названий роком пізніше, але цей обґрунтований зі спортивного погляду вибір країни-господарки чемпіонату світу наклав відбиток на весь турнір. Логістичні проблеми з приїздом до Південної Америки призвели до того, що в першому чемпіонаті світу взяли участь лише чотири європейські збірні. А сам турнір так і залишився єдиним в історії футбольних ЧС, для участі в якому не потрібно було проходити кваліфікацію – у ньому зіграли всього 13 збірних, які змогли доїхати до Уругваю. Причому ще за два місяці до турніру в ньому не збиралася брати участі взагалі жодна з європейських збірних, і їхнє представництво вдалося забезпечити лише завдяки особистим зусиллям тодішнього президента ФІФА Жюля Ріме. Крім того, національна футбольна федерація Уругваю була готова відшкодувати всі витрати, включаючи витрати на проїзд та проживання команд, що беруть участь.
Проте на цьому мундіалі не було багатьох нинішніх європейських лідерів Англії, Італії, Іспанії, Німеччини. Все через економічну та соціальну кризу, яка виникла через Першу світову війну.
ЧС-1930 – перший і останній турнір, де відбірковий етап був відсутній, а груп було всього 4
Через малу кількість команд, що брали участь у чемпіонаті світу 1930 року, їх було поділено всього на чотири групи.
У першій групі було чотири команди, тоді як у трьох інших – по три. У кожній групі команди грали одна з одною один раз у коловому форматі. Кожен із чотирьох переможців з групи потрапляв відразу у півфінал.
Ось як виглядав розподіл груп:
Група 1: Аргентина, Чилі, Франція, Мексика
Група 2: Югославія, Бразилія, Болівія
Група 3: Уругвай, Румунія, Перу
Група 4: США, Парагвай, Бельгія
Незвичайним було і те, що вперше і востаннє в історії ЧС всі матчі відбувалися в одному місті – Монтевідео – на трьох аренах: «Сентенаріо» –стадіон, що вміщував 90 тисяч глядачів! «Парк Сентраль» – 20 тисяч і «Посітос» – арена вміщувала мізерну кількість глядачів – лише 1000, тому на ній пройшли тільки два матчі, зате обидва зібрали більше людей, ніж було передбачено – на трибуни втиснулося майже по 3 тисячі глядачів.
Справжня драма відбулася під час матчу групи А - арбітр закінчив гру на 6 хвилин раніше.
У групі А головне суперництво розгорнулося між командами Аргентини та Франції, і долю матчу між ними вирішив штрафний удар у виконанні аргентинця Луї Монте на 81-й хвилині. Незабаром після цього бразильський арбітр Алмейда Рего дав фінальний свисток. Однак, він зробив це на 6 хвилин раніше, ніж було потрібно. Тоді між арбітрами спалахнув скандал через непрофесійну поведінку судді. Врешті-решт, після довгих суперечок, гравців повернули на поле і гра продовжилася, але це все одно не допомогло збірній Франції зрівняти рахунок.
У групі В відбулася головна сенсація попереднього етапу – вже у своєму стартовому матчі збірна Бразилії, яка вважалася одним із головних претендентів на перемогу, поступилася з рахунком 1:2 команді Югославії. Пропустивши два м'ячі у перші 30 хвилин, бразильці за час, що залишився, змогли відіграти лише один м‘яч, і в результаті в півфінал від цієї групи пройшла саме югославська збірна.
Матчі за вихід у фінал майже нічим цікавим не запам‘яталися. Обидва вони закінчилися з однаковим рахунком 6:1 на користь американських команд: Аргентина з таким результатом обіграла США, а Уругвай – Югославію.
Однак був один момент, який запам‘ятався у протистоянні між Уругваєм та Югославією.
Арбітр з Бразилії Жилберту Рего перевершив сам себе. Спочатку він відверто допомагав господарям турніру, а за рахунку 2:1 на їхню користь взагалі здурів. В одному з епізодів м'яч вилетів в аут, а на поле його повернув поліцейський (!) – прямо в ноги уругвайця Ансельмо. Той зробив вигляд, що нічого не трапилося і забив гол. Уявіть, арбітр його зарахував – 3:1! А щоб остаточно всіх добити, Рего незабаром не зарахував «чистий» гол югославів, які після таких підступних ударів зовсім втратили віру в себе й пропустили ще три голи.
Фінал, що пам‘ятатимуть довго – вболівальники з пістолетами, футболіст без руки, найкращий бомбардир
Перший фінал ЧС ще не встиг розпочатися, як вже стався скандал. Організатори почали сперечатися, яка з команд (Уругвай чи Аргентина) надасть офіційний м'яч для гри. Президент ФІФА Жюль Ріме втрутився в цю справу, і було вирішено, що Аргентина надасть свій м'яч на перший тайм, тоді як м'яч уругвайської команди буде використаний для другого.
Вирішальний матч відбувся 30 липня 1930 року на стадіоні «Сентенаріо» в Монтевідео у надто напруженій атмосфері. За офіційною статистикою кількість відвідувачів становила 68346 осіб, проте неофіційні джерела стверджують, що на стадіоні зібралося не менше 90 тисяч уболівальників, з яких щонайменше 10 тисяч прибули на цю гру з Аргентини.
До перерви збірна Аргентини вела у рахунку 2:1 (на м'яч уругвайця Пабло Дорадо голами відповіли Карлос Пеусельє та Гільєрмо Стабілі). Однак у другій половині зустрічі три м'ячі у виконанні футболістів збірної Уругваю Педро Сеа, Сантоса Іріарте та Ектора Кастро дозволили господарям чемпіонату світу стати першими володарями трофею та здобути Кубок Жюля Ріме – президента ФІФА, на честь якого він і отримав свою назву.
Це ще не всі цікавинки.
На цьому матчі був футболіст, який грав без руки. Більше того, він навіть відзначився і є автором четвертого голу збірної Уругваю. Його ім‘я –Ектор Кастро.
Як футболіст, він вигравав чемпіонат світу, Олімпійські ігри та двічі – першість Південної Америки, тричі перемагав у чемпіонаті Уругваю. А як тренер п'ять разів перемагав у чемпіонаті Уругваю. Саме Кастро забив 4-й гол Аргентині і, тим самим, не залишив супернику шансів для перемоги у ЧС. У 13 років він втратив кисть лівої руки при необережному поводженні із бензопилою.
Вболівальники збірних прийшли на фінал з пістолетами!
Фінал Уругвай – Аргентина обійшовся, на щастя, без грубих судівських помилок. А то невідомо, чим би все закінчилося. На матч прибули близько 10 тисяч аргентинських фанатів, серед яких знайшлося чимало порушників правил. За деякими даними, охорона на вході відібрала 1600 пістолетів! Тим не менше перший же забитий гол засвідчив, що не всю зброю знайшли – уругвайці відсвяткували успіх добрячим пістолетним салютом. І надалі у них було більше приводів для радості, адже господарі стали чемпіонами світу.
Наступного дня в країні оголосили національне свято. А тим часом у сумній аргентинській столиці Буенос-Айрес фанати закидали камінням посольство Уругваю.
Перший гол в історії ЧС забив француз Люсьєн Лоран – 13 липня 1930 року на 20-й хвилині матчу з Мексикою (4:1).
«Йшов сніг, – пригадував потім автор історичного голу. – У південній півкулі в той час була зима. Один з моїх партнерів вдало подав мені м'яч, і я завдав точного удару зльоту правою ногою. Всі спокійно привітали мене. Не було схоже, що ось твориться історія. Лише короткі рукостискання – і ми знову в грі. До речі, ніяких призових наша команда тоді не отримала. Ми були любителями до кінця кар’єри».
Перший хет-трик ЧС зробив американець Бретт Пейтноуд – постраждав від нього Парагвай. Щоправда, деякі футбольні експерти вважають, що його другий м’яч був автоголом (захисник «зрізав» у свої ворота). Проте ФІФА офіційно визнає саме Пейтноуда автором першого хет-трику.
Перший пенальті в історії ЧС було призначено у ворота збірної Франції в матчі проти Чилі (30-та хвилина). Його невдало виконав Карлос Відаль, який став автором першого незабитого 11-метрового, а його візаві Алекс Тепо – першим воротарем, який відбив пенальті.
А першим вилученим з поля гравцем став перуанець Галіндо. Його посадили на лаву за бійку на 56-й хвилині в поєдинку проти Румунії.
Перший чемпіонат світу виявився настільки успішним, що бажання взяти участь у другому розіграші виявили вже більша кількість команд, ніж планувалося допустити в фінальну стадію, і довелось вперше проводити відбірковий турнір, щоб визначити 16 фіналістів. Через те, що свого часу європейські команди у своїй більшості відмовились їхати в Монтевідео, збірна Уругваю не поїхала до Італії, яка у 1934 році стала другим чемпіоном світу з футболу. До того ж, гроші відіграли не останню роль у проведенні наступного ЧС. Організатори заробили 255 тисяч доларів – чималеньку суму на той час. Тому питання – проводити чи ні другий турнір (а такі сумніви були) перед FIFA вже не стояло: проводити – й обов’язково!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
