Кілька років тому статус найбільш недооціненого футболіста сучасності належав Каріму Бензема. Він більшу частину своєї кар'єри поклав на вівтар служінню Реалу та особисто Кріштіану Роналду. Від'їзд португальця з Мадрида все змінив. Бензема вийшов із тіні та розцвів. Став не просто лідером – вожаком. Визнання не змусило себе чекати. Низка командних та індивідуальних трофеїв так і посипались. Апогеєм став «Золотий м'яч». Та ще й у якому стилі – ні у кого не було сумнівів, що нагорода дістанеться саме Каріму.
Красива історія про аутсайдера, який зміг скористатися шансом. Проте у нас є ще краща. Можливо, навіть більш драматична. Певним чином уже Бензема був тим, ким для нього став Роналду часів у Реалі. Так, Карім та Олів'є Жиру провели в одній команді лічені матчі, але поруч з нинішнім форвардом Мілана завжди витав привид більш зіркового земляка. Там якось ледь до особистого конфлікту не дійшло. Ви ж пам'ятаєте різку заяву Бензема, в якій він назвав себе болідом Формули-1, а Жиру порівняв з картингом.
Олів'є у тій ситуації вчинив так, як робив усю кар'єру. Він не той, хто створює проблеми, а той, хто намагається все владнати. «Знаючи його, я посміявся. У мене немає образ на Каріма. Можливо, моя кар'єра була б кращою, якби Бензема виступав у збірній, тому що ми обидва граємо попереду. Але ми ніколи цього не дізнаємося», – відповідь справжнього джентльмена та дипломата.
Щось схоже було і з Мбаппе. Саме Жиру зробив перший крок до примирення, коли Кіліан почав вередувати перед Євро-2020. І спрацювало ж. Тепер форвард ПСЖ віддає належне більш досвідченому колезі: «За збірну я виступаю в іншій ролі. У мене більше свободи, тому що Жиру грає «дев'ятку» і забирає на себе увагу захисників».
Футбол – це доля
Справа усього життя для Жиру була передвизначена. Він народився у селищі Фрож, що неподалік від Гренобля, у «футбольній» сім'ї. На той момент йшлося про локальний рівень, але все мали змінити два сини. Особливу надію покладали на старшого – Ромена. І не дарма. Він навіть грав за збірні Франції U-15 та U-17, де його партнерами були майбутні чемпіони світу та Європи – Т'єррі Анрі, Давід Трезеге та Ніколя Анелька.
Старший із братів Жиру грав у захисті, але на дорослий рівень так і не перейшов, віддавши перевагу навчанню. «Він був у академії Осера, подавав надії, але так і не зміг побудувати професіональної кар'єри», – пригадував Олів'є. Це був великий удар для сім'ї, яка бачила Ромена виключно футболістом, а не дієтологом. Саме на цю професію вирішив навчатися хлопець.
Для молодшого Жиру це була справжня трагедія, адже Олів'є з 6-ти років почав займатися футболом саме через брата. Він був для нього прикладом. Тепер орієнтир зник. Допомогла збірна Франції, яка вперше стала найсильнішою у світі. «Це був перший турнір, за яким я стежив зі справжнім запалом. У сім'ї ми малювали прапори на обличчях і дивилися матчі. 12 липня 1998 року – у день фіналу – ми вийшли на вулиці святкувати. Ця подія зробила моє дитинство. Стала підтвердженням, що я справді хочу стати футболістом», – зізнався Олів'є.
Вже через рік після знаменної для французів події Жиру належало зробити перший вагомий крок у напрямку своєї цілі. 13-річного хлопчину помітив Гренобль і забрав під своє крило. Там наш герой завершив футбольну освіту і пережив один із найважчих етапів своєї кар'єри. Тренерський штаб вперто не бачив юного форварда у на той момент команді Ліги 2. Страх повторити сумну долю брата наростав. На щастя, здаватися – це не про Олів'є.
Маленькими кроками до зірок
Сезон 2007/08 Жиру провів у третьому дивізіоні. Там він на правах оренди виступав за Істр. Зіграв 33 матчі, у яких забив 14 голів. Такі цифри не переконали Гренобль, який саме повернувся в Лігу 1. Тодішній наставник «38-х» Мехмед Баждаревіч змусив клуб виставити нападника на трансфер. Вердикт був жорстоким: «Ніколи не досягне елітного рівня». Так Олів'є став гравцем Тура, але не втратив віри: «Мені довелося ризикнути, щоб перезапустити кар'єру в нижчій лізі. Однак я ніколи не здавався».
У новому клубі Жиру довіряли, а він платив за це голами. 14 у дебютному сезоні. Через рік було ще краще. 21 забитий м'яч і статус найкращого бомбардира Ліги 2 подарували квиток в еліту. Форварда забрав Монпельє. Там ситуація повторилася: у перший рік нормальні цифри, у другий – феноменальні. Олів'є знову став найкращим бомбардиром і допоміг «Паладінам» вперше в історії стати чемпіонами Франції. А це, між іншим, був перший сезон Нассера Аль-Хелаїфі як власника ПСЖ. Цікаво, як тоді почувався Баждаревіч...
Після такого злету Жиру очікувано пішов на підвищення. Право оформити трансфер здобув Арсенал. Це був далеко не найкращий період в історії клубу, але француз зумів завоювати кілька кубків та беззаперечну любов уболівальників. Симпатія була настільки сильною, що фани навіть пробачили йому перехід в Челсі (Ешлі Коул може лише позаздрити). Боси «канонірів» вважали, що просто скинули баласт. На той момент Олів'є був лише третім вибором на позицію форварда. Тренери віддавали перевагу таким легендарним постатям, як Алексіс Санчес та Александр Ляказетт.
У Челсі на Олів'є також не чекало місце в основі. Зате саме там він здобув свою найбільшу клубну перемогу – виграв Лігу чемпіонів. У тріумфальному розіграші ЛЧ француз лише двічі виходив у старті, але зумів зробити ці події незабутніми. Проти Севільї оформив покер, а у матчі з Атлетіко забив дивовижний акробатичний гол. Таке він уміє дуже добре. Подібний трюк у 2017-му навіть приніс йому Премію Пушкаша. Не дивно, що лондонці не хотіли втрачати такого гравця. Але на Жиру вже чекав Мілан.
Очікувалося, що в Італію він перебереться вільним агентом. Проте Челсі таки використав опцію автоматичного продовження контракту. Міланців це не злякало. Вони без проблем виклали кілька мільйонів (за різними даними, сума не перевищила 3 млн). Перший же сезон завершився тріумфом. Жиру став одним із головних творців довгоочікуваного Скудетто, розділивши лаври найкращого бомбардира команди з Рафою Леау.Французу респектує навіть Ібра.
Перейшовши у Мілан, Олів'є здійснив одну зі своїх мрій. «Россонері» були серед клубів, які він підтримував у дитинстві. Про причину поговоримо трохи нижче. Поки зосередимося на характері форварда, який нарешті зняв так зване «прокляття Індзагі». Річ у тім, що після завершення кар'єри Піппо усі нападники, які брали 9 номер, провалювалися. І це був не лише Луїс Адріано – упродовж 10 років спростувати дієздатність «прокляття» намагалися такі майстри, як Алешандре Пато, Фернандо Торрес та Гонсало Ігуаїн. Вдалося лише Жиру. Зрештою, сам француз не мав жодних сумнівів з першого дня у Мілані: «Я – не забобонний. Не думаю, що якість моєї гри залежить від номера. Завдяки тому, що я сильний ментально, я подолав усі труднощі, з якими зіткнувся за час кар'єри».
Україна завжди була поруч
Як не дивно, кар'єра француза постійно переплітається з нашою країною. Саме проти «синьо-жовтих» він провів свій перший офіційний матч за збірну. Це сталося на домашньому для нас Євро-2012. Ювілей у 100 матчів за національну команду також відсвяткував у поєдинку з Україною (тоді ж поки єдиний раз був капітаном). Той спаринг надовго залишиться у пам'яті Георгія Бущана. Дебют голкіпера завершився 7-ма пропущеними м'ячами, два з них – від Жиру.
Перехід у Мілан також має український слід. Тут не обійшлося без Андрія Шевченка. Річ у тім, що Олів'є ще дитиною фанатів від нашої легенди і, відповідно, симпатизував італійському клубу. «Раніше моїм улюбленим гравцем був Андрій Шевченко. Життя подарувало мені шанс зустрітися з ним декілька разів. І носити ту ж футболку, що і він. Я завжди рівнявся на Шеву. Життя прекрасне, все може трапитися: тільки вiр у це», – резюмував Жиру. Українець не залишив це без уваги, особисто привітавши француза з чемпіонством. «Шевченко надіслав мені голосове повідомлення. Він дуже зрадів за мене, і це був чудовий подарунок. Я пишаюся тим, що виграв чемпіонат, як і він та багато інших легендарних гравців Мілана», – хизувався Олів'є.
Виключно футбольними аспектами все не обмежилося. Коли на територію України відкрито увійшли загарбницькі війська росіян, Жиру не залишився осторонь. Щоправда, цим безпосередньо займається дружина француза. Сім'я Руслана Маліновського організувала в Італії хаб – збирає та відправляє допомогу в Україну. Саме наш легіонер в Серії А розповів про внесок Олів'є: «Не лише в Аталанті долучаються до допомоги, є і дружини футболістів. Для прикладу, дружина Олів'є Жиру відправила автомобіль в Україну».
Мить слави для фенікса із Гренобля
Для автобіографії наш герой підібрав максимально влучну назву – «Завжди вірити». У цих двох словах вся кар'єра Жиру. Від самого початку йому ніщо не давалося легко. Але він не відступав. Вперто працював, докладав все більше зусиль, щоб опинитися на вершині. «Друзі називають мене феніксом з Гренобля. Це комплімент, який означає, що незалежно від обставин я ніколи не здаюсь», – пояснює Олів'є. Він справді не раз поставав із попелу, немов отой міфічний птах. Найсвіжіший приклад – рекорд збірної Франції, який більше не належить Т'єррі Анрі. Це досягнення також було під загрозою.
Після Євро-2020 Дідьє Дешам цілий рік не викликав Жиру. Лише травми Бензема змусили перестати ігнорувати подвиги форварда Мілана. Олів'є повернувся і продовжив забивати. За 7 матчів після камбеку – 6 голів та 1 асист. Разюча ефективність. Особливо, як для форварда, який на ЧС-2018 не те що не відзначався, а навіть не завдав жодного удару в площину воріт. Зрештою, свою місію він бачить зовсім не в цифрах: «Нападник насамперед повинен відпахати на команду. Постійно чинити тиск на суперника, пресингувати, боротися за м'ячі – саме цим я завжди займаюся, допомагаючи команді. Вже після цього я намагаюся забити кілька м'ячів».
У цьому весь Жиру. Герой, який не цурається бути в тіні. Для нього головне – приносити користь та почуватися важливим для команди. Він не потрапить у історію як бомбардир та колекціонер трофеїв. Навіть рекорд збірної Франції зовсім скоро буде належати іншому (усі ми знаємо, кому). Олів'є – це приклад незламності та відданості справі. Такий собі Піппо Індзагі сучасності. Ймовірно, через якихось десять років ми будемо називати Жиру легендою футболу. При цьому ніхто не зможе пояснити, чим він це заслужив. Схоже, хлопчину, який у 22 роки почув від свого тренера, що ніколи не досягне елітного рівня, така перспектива цілком влаштовує.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
