Воротарі
- Макс Валеф (СК Дніпро-1)
- 29 років – 13 матчів (1170 хвилин) – 8 пропущених м’ячів, 7 «сухих» матчів
Найбільш контрастна особистість в українському футболі: провалив старт сезону в єврокубках, багато в чому через це Дніпро-1 замість Ліги Європи опинився в Лізі конференцій, але в першому ж матчі в УПЛ впевнено зіграв у розгромному матчі з Динамо. Пропустив лише в одному з 8 стартових матчів в українському чемпіонаті, а потім пропускав п’ять турів поспіль. Виняткова гра ногами, реакція – при цьому вразливість на виходах і схильність до помилок. Інколи здавалося, що це польовий гравець зайняв місце в воротах. Викликав хвилі хейту своєю особливою манерою гри, проте на виході констатуємо – цифри в нього найкращі серед усіх голкіперів, а воротаря з таким стилем у нас ще не було.
- Олег Мозіль (Металіст 1925)
- 26 років – 13 матчів (1170 хвилин) – 13 пропущених м’ячів, 6 «сухих» матчів
Цей голкіпер ще позаминулого сезону запам’ятався всім «сухим» матчем на Кубок України проти Шахтаря (тоді Мозіль ще грав за першоліговий Агробізнес). В Олега було декілька шансів опинитися в вищому дивізіоні, і він підписав контракт із клубом УПЛ десь із третьої спроби. Свій рівень підтвердив і в Металісті 1925 при різних тренерах: шість матчів без пропущених м’ячів, причому, Мозіль відіграв найсильніші поєдинки в сезоні якраз проти Шахтаря та Динамо.
- Євгеній Волинець (Колос)
- 29 років – 15 матчів (1350 хвилин) – 18 пропущених м’ячів, 7 «сухих» матчів
Своєю працею Волинець уже давно заслужив право ввійти в число найкращих воротарів УПЛ (особливо що стосується гри в пенальті), а ще був помічений тренерським штабом національної команди, вперше отримавши виклик до головної збірної України. Це півріччя для Колосу та Євгенія не було достатньо рівним, але при цьому він допоміг команді в її найкращих матчах, видав сім «сухих» виступів і напрочуд сильно зіграв проти свого рідного клубу – Динамо (0:0 в підсумку).
Праві захисники
- Володимир Адамюк (СК Дніпро-1)
- 31 рік – 13 матчів (1051 хвилина) – 3 голи
Оновлення дніпровського колективу не зачепило позицій Адамюка. Навпаки, Володимир ще більш цінний для команди з його харизматичним лідерством, вмінням підключитися на стандарти та безпосередньо пробити по воротах. До того ж, Адамюк – приклад якісного універсала. Команді-лідеру він міг допомогти як праворуч у захисті, так – за необхідності – і в центрі, де інколи треба було створювати зв’язку з Сарапієм або Савтком. Все Володимир виконував на рівні вище середнього, часто допомагаючи команді в атаці.
- Олег Данченко (Зоря)
- 28 років – 15 матчів (1299 хвилин) – 1 асист
Нідерландська схема, яку запровадив ван Леувен у Зорі, передбачає велику відповідальність для фулбека. При високій позиції крайніх нападників Данченко та його колеги з протилежного флангу змушені були покривати великий простір на всій протяжності флангу, а в випадку підключень мали бути готовими до швидкого переміщення при втраті м’яча. Тим не менш, Олег встигав і в грі в обороні, і при підключеннях в атаки. Якісно виконував флангові подачі та аути. При непоказному показнику в одну гольову передачу насправді взяв участь у семи результативних комбінаціях, записавши на свій рахунок шість т.зв. «передасистів».
- Денис Мірошниченко (ФК Олександрія)
- 28 років – 13 матчів (1134 хвилини) – 3 голи
Ще один досвідчений гравець, який пристойно додавав у цьому сезоні. Крім звичних своїх козирів – невтомне відпрацювання по всій бровці, якісні проходи з подачами, небезпечні вкидання – Мірошниченко забив ще й кілька м’ячів особливо шикарними ударами. Варто відзначити штрафні від Дениса в стилі Кріштіану. До слова, виконання стандартів він відточив до рівня п’ятірки найкращих у поточному чемпіонаті.
Центральні захисники
- Ілля Забарний (Динамо)
- 20 років – 14 матчів (1238 хвилин)
Загалом, як для свого віку, цей футболіст продовжує планомірний розвиток. Але напрочуд складне півріччя поставило серйозні виклики й перед Забарним. Виконавши досить великі обсяги пасових робіт, вдало відпрацьовуючи в відбираннях, Ілля сезон провів на рівні вище середнього, проте провалив матч із Шахтарем, не встигаючи за суперниками й наразившись на вилучення. Тому в нашому рейтингу ми враховуємо обидві сторони: і високий номінальний рівень Іллі, і невдалий виступ у ключовому матчі півріччя. Зважаючи на індивідуальну перевагу в класі над іншими захисниками, визнаємо Забарного одним із двох найкращих центрбеків України.
- Владислав Бабогло (ФК Олександрія)
- 24 роки – 13 матчів (1170 хвилини) – 2 асисти
В олександрійській команді відбулося справжнє перезавантаження захисної ланки. Все частіше грає молодь (як той же Дячук), а дехто з визнаних авторитетів велику частину сезону проводить у лаві запасних. А тим часом поруч із Мірошниченком і Цуріковим продовжує прогресувати Бабогло. По-перше, він традиційно сильний у боротьбі, вмілий у грі при стандартах біля обох воріт. По-друге, Владислав все краще та впевненіше просуває м’яча вперед, а в матчі з Вересом Бабогло виконав дві результативні передачі, завдяки чому його команда здобула яскраву перемогу.
- Олександр Сваток (СК Дніпро-1)
- 28 років – 12 матчів (1054 хвилини)
В оновленій дніпровській команді Сваток шукав себе поступово, створюючи пару з Сарапієм і роблячи захисну лінію лідерів більш збалансованою, керованою, гармонійною. Олександр дуже здорово орієнтується біля своїх воріт, вдало адаптується до різних напарників (а це могли бути Сарапій, Логінов або навіть Адамюк) і має потенціал до значно більшої ефективності у підключеннях до воріт. Власне, не так багато захисників у нашому чемпіонаті забивали в єврокубках п’яткою.
Центральні захисники
- Микола Матвієнко (Шахтар)
- 26 років – 13 матчів (1109 хвилин)
Найбільш статусний центральний оборонець вітчизняного футболу провів досить рівне півріччя, стабільно граючи в основі на позиції лівого центрбека. Матвієнко особливо якісно працював з м’ячем – його довгі та середні передачі, прогресивні ривки з проходами в глибини редутів суперників дуже суттєво допомагали «гірникам» у побудові гри. Що ж до гри в обороні, то традиційна проблема Миколи – необхідність налагоджувати баланс із різними партнерами під постійною ротацією. В цьому плані роботу Матвієнка важко переоцінити, він став гідним продовжувачем традицій, закладених Чигринським, Ракицьким, Кучером, Кривцовим.
- Едуард Сарапій (СК Дніпро-1)
- 23 роки – 14 матчів (1260 хвилин) – 2 голи
Переведення з Металіста цього молодого гравця, який ніколи раніше вище ПФЛ не виступав, було під критикою. До того ж, Сарапій – півзахисник за основною кваліфікацією, а в Дніпрі-1 його почали використовувати на місці центрбека, де в харківському та запорізькому клубах він грав менше, ніж у середній лінії. Проте з першого матчу, коли Едуард забив у ворота Динамо, а його команда сенсаційно розгромила киян, Сарапій задав високий темп і провів осінь на одному диханні. Підтвердження – дебютний виклик у національну збірну.
- Дмитро Нємчанінов (ФК Минай)
- 32 роки – 14 матчів (1260 хвилин) – 1 асист
Одне з найбільших досягнень Шарана – те, що колишній аутсайдер з його приходом значно підвищив свій рівень гри в захисті. За кількістю пропущених м’ячів ФК Минай – четвертий. Це тим більше вражаючий показник, якщо врахувати, що кадрових проблем в обороні закарпатців вистачало. Достатньо сказати, що поруч із Горіним основним центрбеком грає лівий захисник Нємчанінов, на флангах часто з’являються люди, які зазвичай грають на протилежному краю. Дмитрові віддаємо належне за непоступливість у боротьбі, фізичну витривалість (єдиний незамінний гравець своєї команди), а також за переконливий показник перехоплень і блокувань ударів.
Ліві захисники
- Андрій Цуріков (ФК Олександрія)
- 30 років – 13 матчів (1170 хвилин) – 5 голів
Найкращий бомбардир своєї команди – не нападник, не вінгер, не атакувальний півзахисник. Досвідчений Цуріков за рахунок чудово поставленого удару та відчуття забив відразу п’ять м’ячів, що принесло його команді 13 очок. Всім суперникам – від Шахтаря до аутсайдерів – Андрій забивав, точно обираючи місце, куди прийде подача або відскок. Гольове чуття примножував на винятково якісне виконання, за рахунок чого в топ-10 найкращих голів третина – саме від Цурікова.
- Василь Кравець (Ворскла)
- 25 років – 12 матчів (1074 хвилини) – 2 голи, 2 асисти
Повернення Кравця з Іспанії відбулося в непростий момент: коли, з однієї сторони, сезон уже розпочався (відповідно, Василь не міг пройти збори зі своєю командою), з іншої – Ворскла після яскравого старту явно пробуксовувала. Відрадно, що новачок відразу посилив лівий фланг полтавців і додав команді гостроти, інтенсивності та непоступливості. Кравець видавав сольні проходи з неодмінним загостренням, здійснив чотири результативні дії на дальніх ударах і подачах, а також підключеннях до стандартів.
- Богдан Бутко (Зоря)
- 31 рік – 10 матчів (868 хвилин) – 2 голи, 1 асист
У 2022 році луганський клуб попрощався з низкою гравців, спроможних зіграти на флангах оборони (Фаворов, Ємець, Жуніньо, Сухар). До того ж, Вантух, на якого можна було робити ставку, пропустив чималу частину сезону. Добре, що вже після початку чемпіонату Зоря згадала про Богдана. Не нав’язуючи конкуренцію прогресуючому Данченку, Бутко закрив проблемне місце лівого захисника. Причому, досить ефективно відіграв і в захисті (досить велика інтенсивність перехоплень і відбирань), і в атаці. В матчі з олександрійцями досвідчений новачок забив два з чотирьох м’ячів своєї команди.
Центральні півзахисники
- Олександр Піхальонок (СК Дніпро-1)
- 25 років – 14 матчів (1150 хвилини) – 5 голів, 5 асистів
Один із найбільш прогресуючих гравців чемпіонату – в 2022 році Піхальонок дебютував у національній збірній, продовжив прогрес на всіх рівнях і ввійшов у п’ятірку найкращих в УПЛ за показником «гол+пас». Особливо вдало Олександр взаємодіяв із Довбиком, який більшість м’ячів забивав в атаках, розвинених Піхальонком (окрім 5 асистів, у нього ще три передгольові передачі). Сам Олександр також забив досить багато м’ячів і може додавати в прямому виконанні стандартів.
- Сергій Рибалка (ФК Олександрія)
- 32 роки – 13 матчів (1080 хвилин) – 4 голи, 2 асисти
Ще один гравець-конструктор, від дій якого залежить баланс усієї середньої лінії олександрійців. Урівноважуючи півзахист, Рибалка ще й часто виступає мотором атак відразу після відбирання. Вміло виконує стандарти (зокрема, без промаху пробиває пенальті). Корисний під час атак, які вимагають тонкого рішення та розрізної передачі. Ефективний у роботі з м’ячем. А поруч із Сергієм суттєво прогресують Дришлюк, Демченко та інші молодші півзахисники.
- Дмитро Кльоц (Верес)
- 26 років – 14 матчів (1217 хвилин) – 4 голи, 1 асист
Повернення з Азербайджану свого земляка з хорошою школою Карпат – це чудове рішення рівненського клубу. Кльоц створив хороший дует із Кучеровим, поступово налагодив взаєморозуміння із новачками, в тому числі досвідченим Лебеденком. Починаючи з першого туру нового сезону, Дмитро робив різницю в півзахисті. Його розкішний гол Чорноморцю задав темп вдалим виступам Вересу, а загалом Кльоц здійснив п’ять результативних дій.
Праві півзахисники
- Віктор Циганков (Динамо)
- 25 років – 13 матчів (1163 хвилини) – 6 голів, 5 асистів
11 результативних дій – це третій показник поточного сезону в УПЛ, проте Циганков під серйозною критикою. По-перше, два місяці чемпіонату України він провалив (більшість результативних дій здійснив уже в листопаді, коли фактично Динамо припинило грати на два фронти). По-друге, при тому, що Віктор – один із гравців, які найчастіше бралися пробивати пенальті, він половину зі своїх чотирьох спроб провалив. Вимагати більшого від Циганкова – цілком логічно, за індивідуальним класом це один із трьох найкращих гравців УПЛ і лишається ним останніх кілька років. Але якби футбол того рівня, який Віктор демонстрував у листопаді, він показував і на початку сезону, його особиста результативність абсолютно спокійно подвоїлася б.
- Ігор Кирюханцев (Зоря)
- 26 років – 11 матчів (876 хвилини) – 5 голів, 3 асисти
Кирюханцев програв конкуренцію в Шахтарі за місце правого захисника (при всій вразливості цієї позиції в гранда), і в Зорі, здавалося б, йому буде важко – тут розігрався Данченко, пізніше прибув Бутко. Проте ван Леувен блискуче перерозкрив Ігоря, використавши його швидкість і націленість на ворота на новій (призабутій з юнацького футболу) позиції. В луганській команді при нідерландській схемі Кирюханцев почав грати правого нападника і досягнув у якості вінгера чудових результатів. Попри те, що він змарнував перший місяць сезону в попередньому клубі, від жовтня в Зорі Ігор здійснив вісім результативних дій.
- Олексій Гуцуляк (СК Дніпро-1)
- 24 роки – 12 матчів (846 хвилин) – 4 голи, 4 асисти
З приходом таких майстерних легіонерів, як Бланко, місця багатьох старожилів Дніпра-1 захиталися. Проте Гуцуляк, навпаки, в компанії з Мінго, Танчиком, Піхальонком, Довбиком розкрився на новому рівні майстерності. Його проникаючі передачі, вміння перепасуватися на коротко, загострити впоперек воріт під удар робили атаки дніпровців значно гострішими. До того ж, і сам Олексій здорово завершував атаки, загалом здійснивши вісім результативних дій.
Атакувальні півзахисники
- Віталій Буяльський (Динамо)
- 29 років – 15 матчів (1311 хвилин) – 10 голів, 1 асист
Відсутність забивного форварда у Динамо компенсувалася винятковою формою Буяльського. Цей атакувальний півзахисник навіть після травми Шапаренка та на період адаптації Лонвейка утримав на собі стрункість і гостроту середньої лінії киян. Завдяки спортивній хитрості та хорошій технічній підготовці, Віталій здійснив 11 результативних дій – причому, відзначався в УПЛ стабільністю, забиваючи в восьми різних поєдинках чемпіонату.
- Сергій Булеца (Зоря)
- 23 роки – 14 матчів (1067 хвилина) – 4 голи, 4 асисти
Втрати луганської команди в групі атаки величезні, причому, вже й після початку сезону пішли Кабаєв і Безбородько. За таких обставин утримати стрімкість і гостроту своїх конструктивних дій було важким завданням. І без досвіду та прекрасної виучки Булеци та Чурка це було б абсолютно неможливо. Чемпіон світу серед молоді, Булеца активно брав участь у наступальних діях Зорі, багато пробивав по воротах (компонент виконання стандартів йому треба покращувати). А його проникаючі передачі та хороші навіси зі штрафних і кутових допомагали команді.
- Єгор Твердохліб (ФК Минай)
- 21 рік – 14 матчів (1177 хвилин) – 3 голи, 1 асист
На цьому місці повинен би бути хтось із Шахтаря, проте ефективність Бондаренка та Судакова поки що не відповідає рівню їхнього таланту та потенційних можливостей, а Криськів надто пізно пробився в основний склад «гірників», щоб котирувати його на рівні всієї протяжності сезону. Тому відзначимо гравця, який пробився з глибинно аматорського рівня й наразі є одним із лідерів своєї команди. Твердохліб у міцній зв’язці з Воробчаком і Кулієвим в кращих матчах дуже здорово діяв між лініями, проривав редути суперників і забив напрочуд важливі м’ячі Інгульцеві, Металісту та Зорі.
Ліві півзахисники
- Михайло Мудрик (Шахтар)
- 21 рік – 12 матчів (908 хвилин) – 7 голів, 7 асистів
Сезон великого прориву Мудрика – говоримо, передовсім, про виступи в Лізі чемпіонів, де поставлено «знак якості» на перспективах найбільшого вітчизняного таланту, проте і на внутрішній арені Михайло досягнув прекрасних показників. Це його перший сезон із двозначним числом за системою «гол+пас». Це той чемпіонат, де Мудрик блискуче відіграв навіть у матчах проти Динамо та Дніпра-1 – суперників найвищого рівня опозиції в УПЛ. Якщо він залишиться в Шахтарі й на другу частину сезону, можна очікувати ще більшого прогресу. Нагадаємо, кращі в його амплуа (Ярмоленко, Циганков, Коноплянка) в найкращих своїх сезонах набивали по 20-30 очок за «гол+пас».
- Яніс Амаш (СК Дніпро-1)
- 23 роки – 9 матчів (773 хвилини) – 2 голи, 4 асисти
Взагалі, тут мав би бути Бланко – проте через травму Мінго не показав усіх своїх можливостей в осінній частині сезону, хоча ми й встигли побачити, що прибув в УПЛ один із найкращих легіонерів УПЛ за останні роки. Натомість, блискуче проявив себе Амаш. По-перше, алжирець дуже хороший на м’ячі – як при ударах і подачах із гри, так і при виконанні стандартів. По-друге, Яніс гармонійний і в ролі вінгера, і в ролі фулбека. Молодий вік дозволяє Амашу ще досить суттєво прогресувати.
- Віталій Дахновський (Верес)
- 23 роки – 14 матчів (1069 хвилин) – 3 голи, 2 асисти
У Вереса досить багато яскравих флангових гравців – В.Шарай, С.Шестаков, брати Пасичі. Серед них Дахновський пробився в стартовий склад, ще в нижчих лігах показавши себе здібним, прогресуючим молодим гравцем і не знизивши до себе вимоги в УПЛ. У своїх кращих матчах Дахновський здорово перегравав суперників один в один, гарно використовував нагоди загострити через прямий удар чи подачу, а також органічно почувався в оновленій середній лінії Вірта.
Нападники
- Таллес Бренер (Рух)
- 24 роки – 14 матчів (1010 хвилин) – 5 голів, 6 асистів
Прогрес цього бразильського атакувального півзахисника – велике враження в поточному сезоні. Граючи з глибини, дублюючи центрального нападника, Таллес чудово атакував з другого темпу та постійно користався відскоками, перехопленнями та добиваннями для загострення. Оформив одинадцять результативних дій, а міг – ще більше. Хороший виконавець подач зі стандартів постійно допомагав львів’янам отримувати перевагу при подачах штрафних і кутових.
- Максим Прядун (Металіст)
- 25 років – 14 матчів (984 хвилини) – 6 голів, 2 асисти
Ще один гравець, який залишив прекрасне враження. Прядун – ефективний як на просторі, де чудово переграє на швидкості та обмеженій ділянці своїх суперників, так і біля воріт. Окрім восьми прямих результативних дій, у кількох атаках взяв участь на ранніх стадіях – що підтверджує, що Максим – комбінаційний футболіст. При цьому в УПЛ Прядун зайшов далеко не з першої спроби, Металіст помітив його в першоліговому середняку Олімпіку й дав новий шанс себе проявити. Максим використав його сповна.
- Данило Сікан (Шахтар)
- 21 рік – 13 матчів (584 хвилини) – 6 голів
Здавалося, повернення з Другої Бундесліги не готує Сікану нічого хорошого. По-перше, оренда вийшла неоднозначною. По-друг, в команді залишився Траоре, та й дехто з гравців, яких повернули з інших клубів УПЛ, мав кращі початкові шанси. Але один із чемпіонів світу серед молоді прекрасно проявив себе в окремих матчах, зокрема, говоримо про хет-трик із Металістом і гол Динамо після виходу на заміну, де він просто розривав суперників. Поки Лассіна набирає кондиції після тяжкої травми, Данило довів, що на нього можна розраховувати.
Нападники
- Артем Довбик (СК Дніпро-1)
- 25 років – 14 матчів (1221 хвилина) – 11 голів, 2 асисти
Віддаємо належне міцній психіці та спортивному характеру Довбика, який (так, як і Мудрик) витримав усю трансферну сагу міжсезоння та без зайвих думок якісно виконав свою роботу в новому чемпіонаті. Кращі матчі Артема за збірну та звання найкращого бомбардира групового турніру Ліги конференцій рифмуються з чудовим сольним виступом в УПЛ, де лідер перегонів бомбардирів зробив великий внесок у лідерство своєї команди. Другий рік поспіль Довбик посідає перше місце в списку найвлучніших після осінньої частини сезону. В поточному чемпіонаті високий, але гнучкий тактично та вмілий у роботі з м’ячем нападник грає на постійній перевазі в класі.
- Владислав Ванат (Динамо)
- 20 років – 13 матчів (768 хвилин) – 5 голів, 2 асисти
Не те, що від Ваната не чекали прогресу – фантастичні виступи на молодіжному та юнацькому рівні, обнадійлива оренда, непогані враження від закордонного турне. Проте навіть при таких очікуваннях Владислав приємно вразив. Нападник лаконічної манери, він чудово орієнтується біля воріт і вдало грає на просторі. Може завершити атаку одним дотиком, змінити хід комбінації нестандартним поворотом, відкриванням, навіть пропуском м’яча. Проявив комбінаційність і командність у своєму стилі. Вдало грав на хитрості, хоча інколи не потрапляв у ритм команди (звідси велика кількість офсайдів). Звісно, жарт із Гармашем в атаці до цих пір викликає посмішку, та, здається, Динамо вже не варто шукати нападника. Треба розвивати того дійсно перспективного молодого гравця, який уже є.
- Назарій Русин (Зоря)
- 24 роки – 13 матчів (991 хвилина) – 3 голи, 2 асисти
Один із найяскравіших сольних виступів сезону – Русин проти Динамо. Після невдалих оренд, провалу в київському клубі Назарій зробив вирішальний внесок у сенсаційну перемогу Зорі й надалі не випадав у стартовому складі, вдало замінивши Крістіана й вписавшись у тактичні схеми ван Леувена. Звісно, індивідуальні показники Назарія могли б бути кращими, проте віддаємо належне командним діям Русина, який дійсно посилив Зорю й багато в чому зміг замінити Кабаєва. Може значно більше, тож після фундаментальних зборів очікуємо якісно нової гри.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
