Газета «Український футбол» послідовно висвітлювала вітчизняні змагання. Не дивно, що «на радари» видання потрапляли всі молоді таланти України. Ось і майбутній володар «Золотого м’яча», переможець Ліги чемпіонів і всіх можливих турнірів із Міланом Андрій Шевченко перше у своєму житті газетне інтерв’ю дав саме «УФ». Світлої пам’яті Дмитро Димченко, юний кореспондент нашої газети, записав не менш юного нападника Динамо та збірної України.
Подих часу, подих історії: з нагоди 18-річчя здобуття українцем «Золотого м’яча», який ми відзначаємо сьогодні, пропонуємо до вашої уваги інтерв’ю Андрія Шевченка для «Українського футболу» (№32 за вересень 1994 року) в повному обсязі та без жодних правок.
Андрій Шевченко: «Мені – 17. Все ще попереду»
Пригадується, як десь півтора року тому сиділи ми з Олегом Лисенком на календарній грі Динамо-2. Зараз вже важко пригадати, хто протистояв киянам, але слова, які сказав мій співрозмовник, пам'ятаю досі: «Дмитре, зверни увагу на Андрія Шевченка. Тоді Андрій на поле вийшов тільки на заміну і нічим особливим себе не проявив. Однак, як з’ясувалося пізніше, Олег мав рацію. З кожним днем Андрій грав все краще. І невдовзі із запасного перетворився не тільки на «твердого» гравця «основи», але й став справжнім лідером Динамо-2 та юніорської збірної України. Було б дивно, якби тренери першої київської команди не помітили цього талановитого футболіста.
— В «основі» Динамо я пробув не так вже й довго, — починає свою розповідь Андрій. — Вдалося з’їздити на передсезонний збір до Швеції. Там зіграв 4 гри, забив 6 м’ячів. У чому причина такої результативності? Просто суперниками динамівців були клуби другого та третього дивізіонів Швеції, ось і забивали їм скільки завгодно,
— Однак розпочався новий сезон і забивати продовжуєш, як це і було раніше, у Динамо-2…
— Скільки мені зараз років? Лише сімнадцять. А скільки Леоненку. Призетку, Скаченку, Реброву, Джишкаріані? Набагато більше. Тобто, у мене ще все попереду.
«Сабо ніяк не пояснив, чому я не в заявці»
Пригадуються слова, які сказав про Шевченка тренер киян Анатолій Дем'яненко:
— Він, безумовно, талановитий футболіст, але для Вищої ліги ще дещо «сирий».
Однак повернімось до розмови з Андрієм.
— За невеликий час у Динамо, напевно, склалося враження про команду?
— Ти знаєш, Динамо дуже сподобалось. І в першу чергу наполегливою працею всіх, без винятку, на тренуваннях. Іноді складалося таке враження, що триває не звичайне тренування, а відповідальна гра якогось престижного міжнародного турніру Тому ти розумієш, як мені, сімнадцятирічному юнакові, було важко потрапити у команду.
— І як же пояснив своє рішення не включити тебе до заявочного листа на черговий сезон наставник Динамо Йожеф Сабо?
— Ніяк не пояснив. Сказав тільки, щоб чекав свого часу.
«М’яч у ворота голландців запам’ятаю на все життя»
Чесно кажучи, українським уболівальникам Андрій Шевченко практично не відомий. Тому, думаю, вчасно розповісти про нього детальніше.
Народився Андрій 24 вересня 1976 року у містечку Яготин* (див. примітку в Анкеті «УФ»). За словами самого гравця, з дитинства марив футболом і мріяв колись стати класним нападаючим. Футболом серйозно почав займатись у Києві, точніше у місцевій школі олімпійського резерву, де його тренерами були, спочатку Шпаков, а потім Лисенко. Десь півтора року тому потрапив до Динамо-2 і в першому ж сезоні з дванадцятьма забитими м’ячами став найкращим бомбардиром клубу. Звичайно, на такого справді талановитого форварда відразу звернули увагу керівники юніорської збірної України.
— Надовго запам’ятаю матчі з голландцями Навіть незважаючи на те, що пройти їх не вдалося, думаю, наша збірна довела всім, що і в Україні вміють грати у футбол.
— І все ж таки, чи могли ви подолати голландський бар'єр?
— Справа в тому, що дуже серйозна у голландців команда підібралась. А ми зібрались разом лише за кілька місяців до гри і ще не встигли награти склад. Звідси і деякі помилки в обороні. І, як наслідок, два забитих м’ячі
— Андрію, місяць тому закінчився чемпіонат світу в Америці. Яні від нього залишились враження?
— Спостерігати за іграми чемпіонату світу було справжньою насолодою. Як можна бути байдужим до футболу у виконанні таких майстрів, як Ромаріо, Стоїчков, Роберто Баджо? А який м’яч у ворота нігерійців забив Каніджа. Це просто фантастика!
— А для тебе мас значення, який м'яч забив — красивий чи ні?
— Звичайно. Завжди хочеться забити гол, який потім ще довго буде згадуватись. Наприклад м’яч, який я провів у ворота голландців, запам’ятаю, напевно, на все життя.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
