Примітка: Уперше матеріал був опублікований 22 листопада.
Випадків, коли чемпіон світу виходив у фінал на наступному Мундіалі, не так і мало. Це зараз, точніше, три останні чемпіонати світу, чинний гегемон не те, що титул не міг захистити – він і з групи не зміг вийти. Але не так давно були інші приклади.
З 1994 по 2002-й бразильці тричі поспіль грали у фіналах. А в 1986 і 1990-му взагалі відбувся головний матч із одними й тими ж акторами – Аргентина зіграла проти Німеччини.
Загалом, це все про те, що французів як чинного володаря титулу навряд чи повинні сковувати погані спогади та тенденції. Їм до снаги знову, як мінімум, зіграти у фіналі. Для цього «триколірні» мають якщо і не все, то достатньо.
І насамперед треба говорити про баланс. Про командний баланс. Напередодні ЧС-2018 було багато розмов про те, що Франція безболісно може виставити на Мундіаль дві рівноцінні збірні. Як мінімум. Тоді вибір у Дешама був справді крутіший, ніж зараз.
І вже з групового раунду було видно, що проти Франції не встоїть ніхто. У підсумку ніхто й не встояв.
А далі був Євро-2020, на який «мушкетери» теж їхали у статусі одного з головних фаворитів. Вони за звучністю прізвищ були тоді ще дзвінкішими, адже до команди приєднався Бензема.
Але на чемпіонаті континенту французи осоромилися. Як на мене, головна причина – переоцінка власних сил, зайва академічність, бажання зіграти на класі.
Швейцарія збила пиху з підопічних Дешама. І я більш ніж впевнений, що на ЧС вони приїхали дуже мотивованими.
Цього разу через різні причини Франція не може похвалитися невичерпним кадровим потенціалом чи гіпотетичною можливістю виставити дві рівноцінні національні команди. Головна причина такого сценарію – травми.
Через пошкодження поза катарським Мундіалем опинилися відразу два «стовпи» середньої зони – Погба і Канте. Поза заявкою виявився вічно травмований Умтіті, який нещодавно був разом з Вараном основним центрбеком.
Повз «касу» - і захисник Кімпембе, який не встиг залікувати свою травму.
Однак головний удар, на думку більшості фахівців та вболівальників, припав на атакуючу ланку «триколірних»: травмований Бензема отримав нову травму, і ЧС-2022 точно пропустить. Не зіграє в Катарі і найкращий бомбардир Бундесліги Нкунку, який вже травмувався в тренувальному таборі збірної.
Відсутність колишнього захисника «Барселони» Умтіті команда Дешама фактично не помітить. Тому що є нинішній гравець «Барси» Кунде, а ще є два «баварці» - Упамекано та Люка Ернандес. Такому захисту може позаздрити будь-який наставник катарського Мундіалю.
Так, Канте та Погба обов'язково поїхали б на Мундіаль, якби були здоровими. В даному випадку треба бути об'єктивним: Поль та Н'Ґоло помітно додали б французькій збірній могутності та варіативності.
Проте навіть у цьому випадку Дешам має і вибір, і гідну заміну. Йдеться насамперед про Тчуамені. Молодий опорник «Реала» прогресує на очах, і зараз його вже можна назвати одним із найкращих у світовому футболі на своїй позиції. Головне тепер, щоб Дешам знайшов відповідного за профілем колегу для Орельєна. Таким я бачу Рабьйо.
Атакуючі «опції» збірної Франції зараз виглядають також досить солідно. Навіть без Бензема і Нкунку. Справа у тому, що явно додав у грі Дембеле, який не був основним у збірній на ЧС-2018. Додав і Коман, котрий точно дасть Дешаму можливості для більшої варіативності. І навіть той факт, що Мбаппе став на чотири роки старшим порівняно з минулим Мундіалем, явно плюс і самому Кіліану, і його збірній, бо він став зараз «цілішим», соліднішим. І менш «егоїстичним».
І як би це не звучало парадоксально, але втрата Бензема в контексті Мбаппе – плюс, адже тепер Дешаму не доведеться ділити одну корону на двох, не треба буде тягнути на двох одну ковдру: молодий форвард «ПСЖ» тепер точно гратиме роль першої скрипки. І якщо він впорається з цією роллю, може стати і найкращим бомбардиром чемпіонату, і найкращим його гравцем.
Крім того, як джокер у Дешама з'явився Коло-Муані, викликаний замість травмованого Нкунку. Мені здається, що цей форвард, який на даний момент є найкращим асистентом Бундесліги, здатний по-справжньому запалити на ЧС-2022.
З іншого боку, скидати з рахунків не потрібно і «мастодонтів» - Жиру і Грізманна. Кожен з них матиме особисту особливу мотивацію на цьому чемпіонаті. Крім того, що майбутня світова першість може стати для кожного з них останньою, їм і крім цього є, до чого прагнути.
Загалом, якщо ці двоє не «перегорять», то Франція отримає дуже гримучу суміш в атаці.
***
Ну й окрема тема – особа головного тренера. За кілька днів до старту турніру в Катарі з'явилася інформація про те, що президент французької футбольної асоціації Ле Гре залишить Дідьє Дешама біля керма збірної в тому випадку, якщо команди вийде до півфіналу (контракт тренера з федерацією закінчується наприкінці цього року). Але якщо, за словами чиновника, французи не вийдуть із групи, то «м'яч перебуватиме на моїй половині поля».
Швидше за все, цей пасаж Ле Гре не випадковий. Останнім часом почастішали розмови про те, що за будь-якого розкладу новим головним тренером «триколірних» після ЧС-2022 стане Зідан. Якщо Франція виступить невдало в Катарі, то, напевно, так і буде: Дідьє змінить його партнер із «золотої» збірної Зізу.
Але якщо французам вдасться знову виступити успішно, Дешам лишиться. Якщо, звичайно, сам того забажає.
Досвід, авторитет та кваліфікація дозволяють Дешаму знову розраховувати на чемпіонську корону. Тим більше, що, до того ж, під його рукою – дуже якісна і дуже мотивована команда: і в цілому, і індивідуально.
Тому, якщо більше не станеться неприємних форс-мажорів, збірна Франції зможе двічі увійти в одну й ту ж річку.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
