А також, яку користь цей крок зробив йому надалі.
«Я з дуже маленького міста, населення якого становить лише 12000 осіб, і я був із місцевою командою ще в Україні, яка називається «Карпатія». Раніше ми тренувалися там двічі на тиждень, мені було шість чи сім років, коли я почав там займатися, потім у 11 років я перейшов до іншої академії під назвою «Моноліт Іллічівськ», яка була за 550 кілометрів від мого будинку.
«Тому я пішов з дому у віці 11 років. Перші кілька місяців я плакав у подушку.
Мені було дуже важко на початку і важко моїй сім'ї, але мій тренерський штаб там мені дуже допоміг. 550 кілометрів — це далеко від дому, тож мені потрібна була підтримка цих тренерів. Ось чому я говорю, що твоя футбольна команда — це і твоя сім'я», - зазначає Зінченко.
За словами Олександра, величезну підтримку йому в такому ранньому віці надала мама, яка постійно цікавилася як його справи, що сталося, чого не сталося. І ця підтримка дозволила йому не зламатися.
«Пам'ятаю, як один із вихованців при мені розмовляв зі своєю мамою по телефону на балконі, і я побачив, як він плаче по телефону і каже: «Мамо, будь ласка, відвези мене додому». Вгадайте, що я зробив після того, як побачив це? Я зробив так само! Я подзвонив мамі і сказав: «Вибач, я не можу цього зробити!».
Цей досвід зробив мене сильнішим, і коли я вже у 19 років переїхав до Англії, то вже було набагато простіше, саме завдяки тому, що я зробив у 11 років», - зазначив Зінченко.
Хочеш допомогти ЗСУ 🇺🇦?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
