Батько та син Яковенки, «рок» Платіні для Заварова та стабільний Ігнатенко. Як українці у Франції грали

Світовий футбол 10 Січня, 10:26 313
Батько та син Яковенки, «рок» Платіні для Заварова та стабільний Ігнатенко. Як українці у Франції грали
Руслан Маліновський стане восьмим українським футболістом, який виступав в елітному дивізіоні французького футболу.

Півзахисник збірної України і поки що хавбек Аталанти дедалі ближче до переходу до Марселя. У понеділок, 9 грудня, українець прибув до Франції для проходження медогляду. Якщо він пройде успішно, італійський та французький клуб мають підписати контракт про перехід українця. Відомі і сума угоди та термін її дії. Сам же Малиновський може бути 11-м українським футболістом, який пограв у чемпіонаті Франції. Щоправда, лише сім із 10-ти його попередників мають у своєму активі матчі в елітному дивізіоні.

Заваров та Яковенко: «продукти» радянської доби

Футбольну Францію для українських футболістів відкрив Олександр Заваров, який перебрався до Нансі з Ювентуса. В Італії від хавбека чекали багато, а заміни Платіні, але навіть вийти на свій звичний рівень у півзахисника не вийшло.

Напевно, не можна назвати вдалим для Заварова та період у першому клубі Платіні – Нансі. На цей раз заважали травми. За французьку команду українець провів лише 67 матчів за п’ять років. В елітному дивізіоні у Заварова 58 матчів, 10 голів та асист, у Кубку Франції – 8 матчів та два голи, у Лізі 2 – одна гра.

Травма завадила європейській кар’єрі й патнера Заварова по Динамо – Павла Яковенка. Хавбек у 1992-му році перейшов у Сошо, але зіграв за французький клуб лише шість матчів у чемпіонаті (один гол) та один у Кубку (асист).

Скаченко та Левицький – представники перехідного періоду

Навряд чи можуть бути задоволені французьким етапом своєї кар’єри і два представники збірної України кінця 1990-х – початку 2000-х – форвард Сергій Скаченко та воротар Максим Левицький, які виїжджали до Ліги 1 із російських клубів. Перший – з московського Торпедо, другий – із новоросійського Чорноморця.

Скаченко, який опинився у Франції 1999-го, за чотири роки в Меці встиг двічі побувати в оренді, а загалом за французький клуб зіграв 39 матчів. 27 – у Лізі один (чотири голи), чотири – у Кубку країни, три – у Кубку Ліги та п’ять – у Лізі 2.

Левицький, який перейшов до Сент-Етьєна 2000-го, почав дуже бадьоро: 15 матчів у Лізі 1 (19 пропущених голів), шість ігор на нуль. Але потім трапилася дуже каламутна історія з грецьким паспортом – воротареві оформили підроблені документи, щоб він не вважався легіонером, і Максимові довелося залишити Францію, провівши деякий час у в’язниці. Можливо, якби не ця історія, Левицький і надалі грав би у Франції, але це вже здогади.

Новітня історія: поки що найуспішніший Ігнатенко

А от у іншого українського воротаря – Дмитра Непогодова, який у середині 2000-х опинився в Марселі, шансів заграти у можливому новому клубі Маліновського практично не було. «Прямо з Франції зателефонували на домашній телефон і сказали: «Збирай речі». Так я й потрапив у Марсель. Два тижні за мною спостерігали, а потім я потрапив до молодіжного складу. Небагато побув і в першій команді», – згадував воротар. Проте виграти конкуренцію у Стіва Манданда молодий українець не мав жодних шансів. Як і зіграти бодай один матч за першу команду клубу.

Не зміг закріпитись у Бордо і футбольний пілігрим Мирослав Славов. Форвард, який змінив за кар’єру чортову дюжину клубів і близько десятка країн, погравши навіть в Ірані, у Франції виявився приблизно в той же період, що і Непогодов. Побував у молодіжній команді Бордо, зіграв два десятки матчів (голів не забивав), після чого залишив Францію, до якої вже як футболіст не повертався.

Два зіграні матчі, але лише 8 хвилин, проведених на полі в Лізі 1 за Аяччо, значаться в профайлі молодшого сина Павла Яковенка – Юрія. 29-річний, останнім клубом якого був Хамаркамератене, намагався закріпитися у Франції у сезоні-2013/2014.

Не склалися справи у чемпіонаті Франції та у форварда Полісся Пилипа Будківського. Нападник відвідав піврічну оренду в Сошо в другій половині 2018-го. Зіграв 12 матчів, голів не забивав. Дев’ять поєдинків форвард провів у Лізі 2, два – у Кубку Франції (один асист), один – у Кубку Ліги. Сумарно в українця 486 зіграних хвилин, у середньому – 40 хвилин на матч.

Ті ж два зіграні матчі у Лізі 1, що й у Юрія Яковенка, в активі екс-форварда Руху Миколи Кухаревича. Нападник влітку 2021 року перейшов до Труа, але незабаром був відданий в оренду в бельгійський Левен, а тепер – грає на тих же правах за Гайбернінан. Проте два матчі за Труа у чемпіонаті (13 хвилин) українець зіграти встиг. Можливо, період у Хайбернінані, де у Миколи поки що три голи та асист у 10-ти зіграних матчах, переконає босів Труа більше довіряти йому.

Поки що останнім із українських гравців і на даний момент найуспішнішим із нового покоління наших футболістів у Франції став Данило Ігнатенко. Півзахисник йшов із Шахтаря в оренду в Бордо і своєю грою та ставленням до справи переконав босів жирондинського клубу у необхідності викупу свого контракту. Причому незважаючи на виліт Бордо з еліти.

Півзахисник зіграв за Бордо вже 29 матчів (2 голи та 4 асисти), з яких 11 – у Лізі 1 (три асисти). Нинішнього сезону в активі хавбека 16 матчів за клуб у другому дивізіоні (2+1) та два – у Кубку.

Не райдужні підсумки

У першому дивізіоні чемпіонату Франції грали семеро українців. Поки що жоден із наших співвітчизників не зміг виграти в цій країні жоден трофей. Можливо, це вийде у Маліновського.