Було/стало: Ілля Забарний
ЦЗ, 20 років
Розпочну новий цикл лонгрідів. Чому почну з Іллі? Бо він та його гра найскравіше демонструє те, що відбувалося з Динамо цієї осені. Це наче розтин, адже ситуація заслуговує більш глибокого дослідження, яке ЗМІ лінуються робити зазвичай, бо погано продається. Негативні заголовки торгуються краще. Істина проста: гравці перебирають щось від команди, а команда дещо перетягує від гравців. Звичний процес, коли футболісти набувають чогось від команди, а команда від них. Тому і цікаво досліджувати що саме.
Тож що дійсно трапилося з Іллею та командою? Тут дуже багато що збігається з нашим емоційним сприйняттям та виключно емоційними оцінками:
Забарний почав більше втрачати в 40 метровій зоні біля власних воріт, можливо і не суттєво кількісно, проте такий тренд дійсно є (було 0.58, а стало 0.77); якщо минулого сезону він не мав жодної низької втрати, що обернулася ударом, то в нинішньому вже одна є в нинішньому сезоні в нього частіше відбирають м’яч, коли той перебуває під його контролем (з 0.13 до 0.29), у кількісному вимірі крапалик, але фактично у % вдвічі частіше, ніж минулоріч та й загалом Іллю зараз значно легше пройти, бо рік тому вигравав у 83.3% спроб це зробити, а в нинішньому сезоні лише 69.6%
Власне кажучи, і усі ці мої жарти про заручини та одруження саме звідси. Бо такий дауншифт дуже струнко лягає в площину «психо-емоційного», а не «суто футбольного». Ілля став менш уважним та частіше втрачав концентрацію. Факт. А це автоматично означає інше: за бажанням увага та концентрація на колишньому рівні можуть повернутися. Чому? Тому що це не кейс умовного Кабаєва, якому просто бракує ігрових алгоритмів. Владислав не може через відмінність ігрових стилів команд їх швидко осягти, переварити та довести до автоматизму. Тут інше: Ілля довів, що ментально може і готовий, але з певних відомих лише йому самому причин не демонстрував максимум можливостей своєї нервової системи.
Але це ще не все, бо існують і інші тренди. Забарний став частіше програвати в прямих контактах з суперниками:
він і рік тому мав не космічні 59.3% виграних дуелей в захисті, а зараз впав до 56.8%
на чужій половині (або боротьба за виноси, або на стандартах) помітно просів у повітрі (з 71.4% до 57.9%)
що логічно за таких умов, то і порушень стало теж більше (з 0.84 до 1.12)
І тут підходимо до суті, бо неможливо геть усе списувати лише на «сторонні думки про кохану під час офіційних матчів». Раніше Ілля був обережнішим, і як усі rookies найчастіше обирав вичікувальну позицію. Восени усе змінилося та ось як це проявляється:
кількість спроб індивідуального тиску на суперників на чужій половині суттєво зросла з 17.5 до 29 (!), це величезне загальне переосмислення свого місця та ролі на полі
таке підвищення активності до високих захисних дій потягло за собою пропорційне збільшення кількості повернень м’яча на чужій половині загалом (з 0.41 до 1.16), тут
теж чималий прогрес до понад 1 вдалої дії (внормовано на % володіння)
тож цілком закономірно, що через збільшення активної зони захисту зросла і загальна кількість перехоплень (з 2.05 до 2.51 та теж вномовано на % володіння)
От як би вам це пояснити простими словами? Забарний намагається стати більш активним. Він зараз частіше намагається, скажімо, читати ігрові ситуації, та, зрозумілою мовою, «викидатися або стрибати на суперника». Раніше Ілля набагато частіше обирав пасивне вичікування, та задкував, пласуючи. Що притаманно майже усім молодим талантам: в їх діях відчувається острах «аби не привезти». Тому кожна їх дія спрямована лише на це.
І вже тут, і лише тепер говоримо про «суто футбольне», бо інколи Ілля відверто прораховувався зі своїм випадом. Саме звідси ось це зниження % в контактній боротьбі та більша легкість його пройти. Бо чим більше викидань на суперника, то більшає й частка епізодів, коли суперник може зловити тебе на протиході в прийом, прокидуючи собі м’яча повз. В УПЛ це ще не так катастрофічно, а ось в єврокубках відчувається.
Тож зміна ігрового стилю (назву це так) додалася до польотів у рожевих хмарках: небезпечне комбо.
Осінь довела усю шкідливість такого поєднання.
Однак потрібно загалом обережніше оцінювати процес, що відбувається. Якщо відкрити дефолтні коменти під новиною/постом про Іллю чи навіть Мудрика, ну, або почитати «огляди оглядів» в ЗМІ, то там дуже часто можна зустріти терміни «деградація», «регрес», «зупинився в розвитку» або похідні синоніми. Це занадто легко купується глибинним народом, навіть ще зовсім юними 15-16 річними дітьми в Інста. Нажаль.
Чому нажаль? Слова «регрес» і «деградація» ідеально підходили б до Забарного, аби ж не зміна стилю на більш активний та агресивний. Розумієте? Ілля десь втратив (і ми бачимо на радарі де) під час процесу вдосконалення своїх навичок та при спробі стати краще. Погодьтеся, це не те саме, що б він втратив в якості дій до яких звик від матчу до матчу!
Тому емоційно після невдалої гри ви можете зробити знижку людині, що розказує вам про «регрес Забарного»! Але моя вам порада: оминайте лисих блогерів та таких людей, що затято говорять про «регрес Забарного» із дуже серйозним обличчям.
Йдемо далі, бо без м’яча Ілля грає менше 40% свого ігрового часу. Суттєво зросла активність Іллі з м’ячем. Це не можна оминути та не відзначати. Як виглядає його пасова гра зараз:
за рік в Іллі зросла точність передач вперед з 75.8% до 79.7% та додалося +0.3 точні довгі передачі загалом
кількість просувань з м’ячем апнулася ще суттєвіше (з 24.6 до 35.6), що передачами (+5.7), що веденнями (+5.4)
на Іллі (коли м’яч під його контролем) Динамо стало рідше втрачати володіння на чужій половині (раніше зберігали м’яч в 84.3% випадків, а зараз в 86.1%)
Тож уже свідчить, що Ілля дійсно додав в пасовій грі та наближенні м’яча до чужих воріт. Звідси та втрата 0.1% в утриманні його під контролем на усьому полі ніщо. Це дуже низька плата за відчутний розвиток корисних проти автобусів дистрибуційних навичок.
Апогеєм такого обсягу просування мало бути зростання показника xGBuildUp. Бо якщо ти частіше наближаєш м’яч до воріт, то маєш розраховувати на частішу участь в створенні моментів. Але цього не сталося: ми вже з вами знаємо, що кількість ударів Динамо в УПЛ впала.
Ілля зі свого боку додав в доставці м’яча до фінальної 1/3. Але команда там застрягала в потугах підійти ще ближче до воріт та не додала зі свого.
Ось про це я писав раніше восени, та про цей вплив Де Пени/Вербича говорив нещодавно. Це вплив на ігровий процес, якого досі немає в Кабаєва, хоча мав бути.
Так Ілля допоміг нам вчергове яскраво підсвітити головну проблему Динамо: в киян на позиції лівого вінгера відсутній гравець, що може або виконати подачу/передачу (Де Пена), або відкритися в гострій зоні та скинути, завдати удару чи добити м’яч (Вербич). Восени Динамо було змушене виконувати сталі алгоритми, але з мінус одним гравцем на полі: тому регулярно не вистачало або пасу, або пари ніг в зоні завершення!
Забарний вже приймав участь в 6.54 ударних комбінаціях рік тому з суттєво меншим обсягом просування. За умов, коли частіше шукав Попова або Сироту, щоб пасова ініціатива йшла від них.
Зараз просування в Іллі багато, а участь в ударних комбінаціях впала до 5.6 ланцюжків. Тобто втрачено 1 ударну комбінацію на матч з його участю!
Отже проблему більше треба шукати у фінальній 1/3, а не стільки в Іллі. Хоча і тут є що, наприклад, часта практика після ведення до фінальної 1/3 повертати м’яч Сироті, Попову чи Сидорчуку у центр поля. Гостріші трабли з конверсією у входження до штрафного у фінальній 1/3. Бо вже доходить до гріха: в Іллі 12 входжень до штрафного проти лише 3 минулоріч.
Давайте підсумуємо усе сказане:
без м’яча Ілля став більш агресивним, зросли обсяги гри на випередження та зусиль з ліквідації загрози ще на самому початку володінь суперників; раніше Забарний просто спостерігав, не втручався в епізоди, пласував, бо це безпечніше і така поведінка притаманна усім rookies
а з м’ячем Ілля став набагато більш ініціативним, його роль в команді зросла, як і загальна кількість передач та з просуванням зокрема
Тому маю величезне благання до «оглядачів оглядів», ЗМІ та фізруків, що навіть не тренують вже багато років: припиніть говорити про «деградацію та регрес»! Схаменіться!
Якби Ілля залишався «колишнім собою» (полохливим кошеням, що мінімізує усі можливі ризики, бо злий папка-тренер лаятиме), то уник би більшості своїх осінніх помилок. Не всіх: вилучення у грі з Шахтарем певно все одно було б.
Проте геть УСЕ говорить про те, що Забарний продовжує вчитися та вдосконалюватися. Помилки - прямий наслідок спроби розвинутись Розумієте? В Динамо! В УПЛ! Під час війни! Тому від‘***ться! В Динамо чимало інших гравців, яких дійсно можна обсмоктувати з голови до ніг.
Думки про кохану - це одне, незібраність, брак уваги та решта з цього набору. Ось це варто відокремлювати від решти та можна стібати скільки душа забажає! Проте надзвичайно важко та складно витягти щось, щоб говорити про пряме зниження вимог до себе з боку гравця! Це кліше (всрата радянська прутня), яку з ефіру в ефір та з в’ю від одного сайту до іншого носять з собою скрізь фізруки.
Ще раз: абсолютно усе (як з м’ячем, так і без) свідчить про спробу зміни ігрового стилю на більш «ринковий». Такий аби не скінчити, як Хачеріді, що зупинився в своєму розвитку в якийсь момент. В ситуації, коли гравець став думати, що йому достатньо і того, що вже вміє!
Більша частина помилок Забарного пов’язана з процесом вдосконалення! Бо ринок завалений пропозиціями ЦЗ, що пласують в 99% випадків, не вступаючи у відбір, аби «безпечніше» контролювати простір і не помилитися. «Нехай краще тренер сварить іншого ЦЗ чи фулбека, що прогавив ривок суперника, з яким мав грати щільно, мені за спину»: популярна думка серед гравців!
Ще більше на ринку ЦЗ, які постійно шукають сильнішого за себе партнера в пасовій грі, щоб він вийшов з м’ячем із власної третини.
Ось така історія. Звісно прихильники старого обряду навіть не будуть намагатися щось зрозуміти, бо не канон. Але спробуйте зрушити обидві півкулі головного мозку бодай трохи, хоч сьогодні і субота.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
