Досліджувати щось у динамівських кіперів не цікаво, бо вибірка занадто мала (задіяно одразу трьох). Тому після Забарного подивимося, що і як за рік змінилося в Сироти. Лонгріди подобаються не усім, дупи обраниць футболістів набирають більше переглядів, але потерпіть: гравців в Динамо не так і багато.
Бо тут дійсно навіть дуже цікаво, і воно допоможе переосмислити чимало не лише в грі самого Олександра. Старші люди, які звикли до пропаганди в ЗМІ ще з совку, чомусь зустріли історію про Забарного не як пораду трохи замислитися, а як виклик. В збіги не вірю, і дивіться, що виходить:
⁃ Сирота теж втратив в декількох напрямках, десь помітніше, десь не дуже без особливого загального негативного впливу
⁃ проте маємо відзначити просідання в тих самих метриках, що й просідання в...Забарного
Тому це не стільки виправдання для Забарного чи Сироти, скільки пояснення. Як на мене, то це дещо різні речі. Вони помилялись, інколи результативно. А мова про загальні тренди і причини їх виникнення.
Отже, Сирота, як і Забарний цієї осені:
⁃ став легше пропускати повз себе суперників (раніше зупиняв 73.3% спроб його пройти/обіграти, а зараз 69.2%)
⁃ в самого Олександра теж почали трішки частіше м’яч відбирати, коли він перебував в нього під контролем (раніше раз на 4 гри, тепер раз на 3, не надто відчутно, але тренд); проте в низьких втратах не додав, акуратність йому була притаманна ще з юнацького рівня
⁃ теж став частіше порушувати правила (було 1.08, а стало 1.29)
Ідентичний букет в Іллі. Пояснення аналогічне: зростання активності в обох фазах (з м’ячем та без). Сирота, який майже не вирізнявся особливою активністю без м’яча на чужій половині, почав з’являтися там частіше:
⁃ кількість спроб індивідуального пресингу на половині опонента суттєво зросла з 13.7 до 22.8 (+9.1)
⁃ підросла і кількість повернень м’яча там; звучить фантастично в п’ять разів, а за фактом зростання з 0.1 до 0.57
Минулого сезону Сирота практично не висувався на половину поля суперника, як не висувався й Ілля. Але в нинішньому активізувалися обидва. Ще раз скажу: у збіги не вірю! І вкотре посміюся з журналістів, як із серйозним обличчям розповідають: «Дід нічого більше дати Динамо не може», і «Нічого спрямованого на розвиток більше не відбувається». Я звісно розумію, що таке легше продається в заголовках, бо люди прагнуть простих відповідей, але може годі вже все спрощувати аж настільки?!
Камон, чорти, а це тоді що?! Обидва центральні захисники, які до цього два роки не зустрічали своїх суперників, а пласували назад, раптово починають інтенсивніше пресувати опонентів вже на ЧУЖІЙ половині поля та частіше повертати там м’ячі. Ще напишіть, що то випадково.
Рік тому Сирота здійснював 1.32 захисні дії за межею 40 метрової лінії від власних воріт. Цієї осені вже 2.46! От просто так з нічого узяв і самостійно ухвалив рішення: «А давайте я буду грати ось так, а не так!».
Пам’ятаєте говорив, що гравці можуть допомагати перевіряти загальнокомандні тренди? Ну, то давайте і перевіримо:
⁃ 12.35 PPDA рік тому
⁃ 10.97 PPDA цієї осені, тож так, Динамо стало більш активним у відборі, дозволяючи суперникам менше передач без тиску
Тому давайте розділяти:
⁃ неуважність, брак концентрації та думки про весілля (костюм, сукня, банкетний зал, колір посуду, закуски, торт, музиканти, ведучий та інше) в одному кошику
⁃ загальний тренд на зміну захисної структури команди - в іншому
Звідси очевидно, що така перебудова і позначилася безпосередньо на гравцях захисту та їх перформансах. Наприклад, за цей рік Динамо додало в фолах з 11.7 до 12.2. І знову ж за збігом, у які я не вірю, майже увесь цей приріст припав на...тандем ЦЗ!
Загалом Сирота бустанув кількість повернень м’яча в ДВА рази: з 1.76 до 3.59! Накинув і перехоплень: було 1.24, а стало 1.99. Зауважу, за ідентичний % ігрового часу в захисті. Іншими словами це зростання інтенсивності.
Додав раптово Сашко в повітрі за всіма базовими параметрами:
⁃ з 37.5% до 90% зросла його успішність в чужому штрафному
⁃ з 42.9% до 50% у власному
⁃ та й загалом ефективність піднялася до 4.41 з 3.28 минулоріч
В просуванні м’яча Сирота теж додав, їх стало більше що передачами (+2.8), що веденнями (+2.8). Це не так суттєво, як в Забарного, бо Сирота вже до того мав пристойні обсяги.
Цікаво й інше, що попри падіння точності передач вперед (-5.5%), якості утримання м’яча (-1.8%) та якості утримання м’яча на чужій половині (-4.8%) - виріс індекс xG Build Up з 0.4 до 0.54. Тож Сирота непогано намацав баланс між стерильністю та участю у створенні моментів.
Зігравши на 318 хвилин менше, ніж в минулому чемпіонаті, він прийняв участь в ланцюжках створення 9 голів (а тоді було 10 за рахуйте три додаткові гри).
Згадуємо про лівого вінгера. Знову, бо Олександр ЛЦЗ та грає на лівій половині поля. Рік тому Сирота був в ланцюжках створення 73 ударів із загальними 5.13 xG Build Up. В цьому сезоні кількість ланцюжків впала до 49 (-24), але xG Build Up просів непропорційно, а лише до 4.8 (-0.33).
Висновки:
⁃ як і Ілля Сирота втратив в деяких аспектах надійсності виключно через установку до більш агресивної та менш вичікувальної гри, до якої геть не звик; коли ще й додався загальний брак концентраціі та неуважність, то і почалися помилки (гол Ренну з кутового, як апогей)
⁃ орієнтація на більшу агресивність та активніший тиск на суперника призвели до суттєвого бусту кількості повернень м’яча, але існує зворотня негативна сторона, бо гравець виявилося не отримав такого досвіду раніше на молодіжному рівні, його цьому не навчали, і в такій парадигмі не грав
⁃ якщо Забарний, додавши в просуванні, все одно не зміг підняти свою якісну участь в білд апі, то Сирота в індексі накинув; за рівних умов для обох, де відсутність лівого вінгера для Сироти, як ЛЦЗ більш критична, Олександр продемонстрував навички більш якісного плеймекінгу (що я завжди вітаю в ЦЗ, чиї команди грають з м’ячем)
⁃ вітчизняні журналісти, та їх друзі з числа тренерів радянської формації, настільки ледачі аби щось реально дослідити, що мало чим відрізняються від футболістів, яких вони знищують, просто крадуть гейт-коменти з соц мереж в свої заголовки.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
