Зараз непросто в це повірити, але перед початком поточного сезону в українському футболі не було жодного аналітика серйозного рівня, котрий би однозначно не називав «Динамо» головним фаворитом у гонці за «золото». Через серйозні кадрові проблеми, з якими у зв’язку із відтоком легіонерів зіткнувся «Шахтар», а також тренерську плутанину в «Дніпрі-1», ці дві команди не бачилися серйозними конкурентами для «динамівців» на довгій дистанції. «Динамо» з досвідченим Мірчею Луческу на чолі могло похвалитися зіграністю, кадровою стабільністю та, як здавалося, прогнозованістю результатів. Але із останнім якраз й не залагодилося, адже на зимову паузу «біло-сині» пішли лише третіми, поступаючись 5 очками «Дніпру-1» та маючи порівну турнірних балів із «Шахтарем», але провівши на матч більше, ніж дніпряни та на два – ніж донеччани.
У зимове трансферне вікно, здавалося б, для «Динамо» настане вирішальна пора зробити впевнений крок уперед в розвитку, який міг би допомогти підопічним Луческу якщо і не вклинитися весною в чемпіонську гонку, то як мінімум закласти гарний фундамент для майбутніх гучних перемог. Для цього «біло-синім» потрібно було лише упорядкувати свої кадри, а точніше – позбутися багаторічного баласту, як би жорстко не звучало це слово до гравців, які довгі роки провели в «Динамо».
На жаль, прямо зараз у «Динамо» є чимало ветеранів та футболістів у віковій категорії «вище середнього», від яких клуб навряд чи матиме хоч якусь суттєву користь в перспективі. 35-річний Денис Бойко, 32-річний Денис Гармаш, 28-річний Олександр Андрієвський, 27-річний Микита Бурда, не кажучи вже про 30-річного Володимира Костевича, який ось уже більше двох років незрозуміло, що робить на контракті в «Динамо» - це все гравці з минулого, за яке київському клубу в жодному разі не можна чіплятися, якщо він розраховує якнайшвидше знову бути успішним у спортивному плані.
Гравці, які вже зарекомендували себе у професійному футболі, отримали хороші контракти й перестали бути корисними для першої команди – це величезний головний біль для будь-якого клубу світу, і «Динамо» тут зовсім не виняток. Такі футболісти не бачать сенсу щось кардинально змінювати, відмовлятися від звичного життя та вилазити з «теплої ванни», в яку волею долі їм пощастило потрапити. Від них не варто чекати ініціативи на зміну обстановки, але остання має виходити саме від клубного менеджменту – починаючи із персони головного тренера й до вищого керівництва.
Як приклад для наслідування нинішньому «Динамо» можна наводити лондонський «Арсенал» - команду, яка тривалий час не демонструвала звичної за 90-ми роками минулого століття якості футболу та стабільності результатів, але яка цього сезону здійснила ривок вгору й зараз активно претендує на чемпіонство в англійській Прем'єр-лізі.
Батьком успіхів «Арсеналу» багато хто вже зараз називає спортивного директора клубу Еду Гаспара, а ключовою його дією, яка допомогла «канонірам» відійти від проблем минулого і почати рухатися в напрямку «світлого майбутнього» - позбавлення від більшості вікових гравців, котрі перестали бути корисними для команди і перетворилися, якщо і не на баласт, то вже як мінімум на пристойного роду тягар.
«Коли футболісту 26 років та більше, а він при цьому має серйозну зарплату й рідко з'являється на полі, тим самим він допомагає вбивати клуб. У минулому така характеристика була справедливою майже для 80% нашого складу, і не було жодних шансів на переговори. Таких футболістів майже не цікавили трансфери з «Арсеналу», їх влаштовували тривалі контракти та можливість жити у Лондоні. Але ми розуміли, що потребуємо очищення складу, й навіть якби нам довелося за це платити, я особисто наполягав на тому, щоб вважати це інвестицією», – саме так Еду пояснював «чистку» складу, яку йому вдалося провести спільно із головним тренером «канонірів» Мікелем Артетою.
Внаслідок цього, «Арсенал» зумів позбутися низки високооплачуваних та досвідчених виконавців, які перестали бути ефективними на полі – Месута Озіла, Давіда Луїса, П'єра-Емеріка Обамеянга, Бернда Лено та Александра Ляказетта.
Втім, те, що стало істиною для Еду Гаспара та «Арсеналу», поки що, вочевидь, залишається нерозв'язною загадкою для «Динамо». Найнаочніше ситуація простежується на нещодавньому переході 26-річного форварда «біло-синіх» Артема Бєсєдіна до кіпрської «Омонії». Нападника, який за 20 матчів у першій половині сезону-2022/23 не забив жодного м'яча, київський клуб вважав за краще не тільки відправити в оренду, а й, судячи зі слів агента Артема, продовжує розраховувати на гравця у майбутньому, коли той неодмінно повернеться до Києва після короткострокового вояжу на Кіпр. Іншими словами, перед Бєсєдіним ставиться завдання «перезавантажитися» в «Омонії», а потім повернутися до «Динамо», де в ньому знову бачать корисного для результатів команди виконавця…
Щось подібне відбувається у «Динамо» прямо зараз і в ситуації довкола Дениса Гармаша. Для 32-річного універсала, який не входить у поточні плани Мірчі Луческу, підшукується новий варіант для продовження кар'єри, але не постійний, а швидше за все, орендний. Так, хтось може заперечити – мовляв, до Гармаша просто немає інтересу, щоб здійснити його повноцінний продаж прямо зараз, проте Денис уже стільки разів отримував шанси «перезавантажитись» як у Києві, так і за його межами, що продовжувати сподіватися на диво від нього – це верх наївності.
За логікою Еду Гаспара, яку той в результаті все-таки просунув в «Арсеналі», футболістів типу Бєсєдіна та Гармаша «Динамо» потрібно позбавлятися якнайшвидше, навіть не намагаючись отримати з цього економічну користь. Так, порівнювати фінансове становище одного з топ-клубів АПЛ із кризовою ситуацією, в якій зараз опинилися всі без винятку команди УПЛ, не зовсім коректно, але ж і зарплати гравців «Арсеналу» в рази вищі, аніж у їхніх колег із «Динамо» (особливо, якщо ми оперуватимемо деякими даними, які не раз дивували мережу), а тому тут питання не в економіці, а саме у рішеннях менеджменту.
Але йти на кардинальні дії в «Динамо» в черговий раз не побажали, вважаючи за краще обійтися напівзаходами. Цікаво тільки, яким чином, з точки зору менеджменту «біло-синіх», Бєсєдін в «Омонії» зможе настільки оживити свою кар'єру й почати виділятися результативністю, якщо в цій же команді, наприклад, виключно згасає бомбардирський талант колись дуже грізного голеадора «Селтіка» Гері Хупера, котрий у вересні минулого року також перебирався на Кіпр із мрією не просто підзаробити перед виходом на пенсію, але й як слід «струсонути стариною»…
Іншими словами, умовний кейс «Бєсєдіна/Гармаша» є яскравою ілюстрацією своєрідного штучного шлагбауму, який саме перед собою встановило керівництво «Динамо», і тепер не бачить інших шляхів рухатися уперед, окрім як просто чекати, коли уявна перешкода сама по собі зникне, остаточно розв'язавши руки для подальших дій. Щоправда, на той час на місці Гармаша опиниться умовний Шепелєв, а Бєсєдіна замінить проблемний Супряга.
Колись Ігор Суркіс довго відстоював прагнення обов'язково призначити головним тренером своєї команди когось із когорти так званих «динамівських сердець». Щойно президент «біло-синіх» здався та змінив тактику, поставивши Луческу, столична команда одразу ж видала результат, заткнувши за пояс «Шахтар» і повернувшись до Ліги чемпіонів. Зараз же, очевидно, майбутні «динамівські серця» (вони ще просто не завершили кар’єру як їх попередники) процвітають уже всередині команди, становлячи в ній потужний кулак, розбити який не в змозі навіть досвідчений Мірча.
Якщо останнє припущення вірне, то не варто дивуватися з того, що «Динамо» не тільки не стане чемпіоном цього сезону, а ще й залишиться поза зоною Ліги чемпіонів. Подібна ситуація може потенційно призвести до значно більших фінансових втрат, аніж дострокове та полюбовне розставання із явно непотрібними гравцями, котрі займаються відвертим «вампіризмом» у команді. Втім, прорахунок усіх ризиків та стратегічних комбінацій – це те, над чим замислюється і що враховує у своїй діяльності Еду Гаспар, і про що, схоже, поки аж ніяк не хочуть думати у стані 16-разового чемпіона України…
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
