До знаменної події – трохи більше місяця. За мірками життя збірної команди – якщо й не мізер часу, то щось подібне. Тому що вже незабаром потрібно оголошувати список наших легіонерів, викликаних на гру, потім – список футболістів, які виступають в УПЛ, потім проводити збір (або в Україні, або ж за кордоном).
А якщо ще враховувати специфіку логістики, то всіма оргпитаннями щодо поїздки на Туманний Альбіон потрібно було займатися навіть не зараз, а вчора, бо отримання британської візи – дуже клопіткий та тривалий захід.
Однак, незважаючи на всі об'єктивні нюанси та дедлайни, ситуація довкола старту головної команди країни у відборі на Євро виглядає абсурдно. Наша національна команда досі не має тренерського штабу. Наша національна команда досі не має офіційно оголошеного списку гравців, викликаних на матч проти англійців. Наша національна команда досі не має програми підготовки до старту Євро-2024 (досі так і не зрозуміло, чи зіграють «синьо-жовті» 23 березня контрольний поєдинок проти англійського «Брентфорда», чи не зіграють; а може, зіграють проти когось ще, а може, взагалі не гратимуть контрольний матч). Загалом можемо з жалем констатувати, що на даному етапі у нас просто немає національної збірної.
І це в рази сумніше, ніж млява, але резонансна тяганина навколо крісла глави УАФ. Так, я не сумніваюся, що вся ця метушня навколо Андрія Павелка для нейтрального глядача – щось на кшталт «Санта Барбари». Запасайся попкорном і дивись далі. Або читай.
То представники деяких регіональних федерацій наполегливо просять Андрія Васильовича залишити Будинок Футболу, то у свою чергу два вітчизняні володарі «Золотого м'яча» «тримають мазу» за свого патрона. То рішенням каральних органів Павелка відправляють за ґрати, проте оперативно вноситься застава, і кум Андрія Шевченка знову при виконанні. А то й сам Андрій Шевченко нібито має намір в'їхати на Черепанову гору на білому коні, але Андрій Васильович лякає санкціями УЄФА/ФІФА.
А тут палко коханий усією владою, будь ти хоч «диктатор», хоч «демократ», хоч «кондитер», - Печерський суд столиці – усуває керівника нашої футбольної федерації з посади. Але той не спить, і не менш оперативно подає апеляцію. І доки вона розглядатиметься, ніхто не зможе йому перешкодити заїжджати майже прямо до службового кабінету на своєму службовому лімузині…
Продовження цього серіалу неодмінно буде. Наскільки цікаве в подробицях, настільки і гидке за своєю суттю. Тож купуйте глибокі ємності зі смаженою кукурудзою: все найголовніше тільки починається.
І особисто я не сумніваюся, що цей найнейтральніший глядач до кінця дивитиметься нашу футбольну «Санта Барбару». Бо, як було сказано вище, цей процес справді захоплюючий. До того ж, завжди цікаво дивитися на щось на кшталт метушні павуків у банці, промовляючи «коли ж ви всі нарешті пережрете один одного і нам усім стане легше».
Але про нашу «Санта Барбару» – якось іншим разом. Хоч і справді цікаво. Але правда ще й у тому, що цей серіал справді виходить на фінішну пряму. Незабаром на екрані з'являться титри з прізвищами головних героїв. І головного режисера. Ось тоді і поговоримо детальніше на задану тему.
Але зараз мені більше болить за нашу першу команду, тому що ми якось дуже уважно відволіклися на нашу футбольну «Гру престолів», що про саму гру, про її безпосередніх учасників недозволено забули.
Що ж відомо наразі про національну збірну України – окрім того, що зараз організації, яка завідує всім нашим футбольним господарством, явно не до неї. А відомо дійсно обмаль.
Контракт уже колишнього головного тренера збірної України Олександра Петракова з УАФ закінчився 31 грудня минулого року. Хоча за фактом ще восени, коли Олександр Васильович не зумів зі своїми підопічними пробитися до елітного складу Ліги націй. Власне, Павелко і не приховував, що угоду з Петраковим не буде продовжено. Цей тренер апріорі був запасним варіантом для АВП, таким і залишився.
Павелко дуже хотів запросити до збірної Реброва. Ще після відходу Шевченка. Але ні тоді, ні зараз не виходить: Сергій Станіславович начебто і не проти, але має контракт з «Аль-Айном» до червня нинішнього року. І, схоже, передумов для дострокового припинення співпраці немає.
Були чутки, що глава УАФ контактував із головним тренером «Ворскли» Віктором Скрипником, нібито пропонуючи тому очолити збірну. Чи це так – сказати складно. Але принаймні, Віктор Анатолійович поки що на своєму місці, і йти з Полтави не збирається.
Ще один можливий варіант – тимчасове запрошення до збірної Ротаня. Мовляв, щоб Руслан, чинний тренер молодіжної збірної України та «Олександрії», керував головною командою країни. Усього на одному матчі – у Лондоні. А там, дивись, і Ребров приїде – другий для нас тур граємо аж 16 червня.
Окрім цієї трійці, інших прізвищ у контексті керманичів збірної України не звучало.
Але якщо стосовно персони майбутнього головного тренера збірної є хоча б припущення та чутки, то хто саме зіграє проти англійців на «Уемблі», достеменно невідомо.
Нещодавно з'явилася інформація, що список футболістів, викликаних грати проти Англії, візував ще Петраков. Під час його перебування головним тренером. Було це ще восени. Список досі не оголосили. Проте вже зрозуміло, що цей список візьмуть за основу, бо внести до нього корективи буде вкрай складно: британську візу, якщо така відсутня, за всього бажання не зробиш за лічені дні.
Отже, УАФ у її нинішньому непривабливому стані піде шляхом найменшого опору. Принаймні мені так здається. Тобто, Ротань на чолі першої збірної проведе лише одну гру, а на матч другого туру – проти Північної Македонії – вже наспіє Ребров.
Провернути щось більш переконливе та змістовне керівництву УАФ зараз просто не вдасться.
Та й не дуже хотілося: зараз важливіше втриматися на плаву.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
