Думки після матчу «Динамо» - ФК «Рига»

«Динамо» грає внічию з віце-чемпіоном Латвії.

18-річний хавбек Антон Царенко врятував «Динамо», забивши з пасу Гармаша.

Блогер Михайло Смоловий про цей матч:

• навіть не розбивав по таймам, бо було очевидно хто і як гратиме, вчора виходили в старті Сидорчук та Буяльский, тож сьогодні очікував на дітлашню та Андрієвського
• відповідно до цього і не було (і немає) ЖОДНИХ очікувань
• а коли не очікуєш, то і не отримуєш, Яцик був цікавим в деяких епізодах на чужій половині, на своїй же звично бракує досвіду роботи з іспанцями, в білд апі грав Андрієвський, малий від м’яча біля власних воріт ховався подалі, або ж виносив в дотик спиною до чужих воріт, навіть не зупиняючи
• враховуючи, що на полі був салат, то питати щось з Супряги та вінгерів важко, матч грали аби зіграти, бо вже було заплановано; аби не вчорашній спаринг з турками, то видовища було б більше
• Яцик поки погано контролює поле та своє положення до опозиції, наприклад, він міг спокійно закрити гравця, який віддав пас на фланг, звідки потім пішла подача і гол, але він просто втикнув очі на м’яч, що пряме порушення принципу безперервності; з таким підходом нічого робити в центрі поля (це навіть не єврокубки, а спаринг з Ригою); футбол не лише дальні удари та декілька ривків з м’ячем в матчі, що викликає захоплення в пересічного вболівальника, футбол це БЕЗПЕРЕРЕВНИЙ процес, вимикатися з нього не круто; одразу вийшов Гармаш, не чекаючи 60‘ хвилини, тож не лише я епізод цей оцінив
• добре для настрою, що Антон рахунок зрівняв, але поразка чи нічия зараз остання історія, набагато цікавіший зміст; а він, як і підсумок, такий, що дітей вчать в Академії грати в зовсім інший різновид футболу, ніж той, яким можна досягати успіху у матчі з Інгульцем
• лише з критичною масою гравців основи ми бачимо щось схоже на ту гру, яка хоча б дозволяє наразі бути третіми в УПЛ; коли виходить велика купа дітлахів, то впевненості, що вони дійсно розуміють, як долати насичений захист немає зовсім