— Як вас помітили і запросили в «Динамо»?
— Нас разом із Владом Дубінчаком (нинішній захисник першої команди київського «Динамо», — прим.ред.) помітили, коли ми виступали за БРВ-ВІК (аматорський клуб із міста Володимир Волинської області, — прим.ред.). Пам’ятаю, повідомили, що є варіанти: «Шахтар», «Динамо» і «Дніпро». Спочатку нас відвезли в «Шахтар», але там не склалося. Начебто наш президент хотів отримати якісь фінансові виплати, а поки «Шахтар» взяв час на роздуми, «Динамо» перехопило нас із Дубінчаком і записало до своєї академії. Цікава була історія.
‒ Мажорство в «Динамо» було? Адже з вами грав, наприклад, Лєсовой — у якого багаті батьки й дід із партійної номенклатури чи Косовський-молодший, а були й хлопці з областей, які жили на стипендію... Це відчувалося?
‒ Напевно, це було помітно. Всі хлопці виховані, з культурних сімей. Проте, щоб це на мені чи ще на комусь відображалося, я не можу сказати. Поза полем — то одна справа. На полі — інша. В футболі все стає видно на полі.
‒ У ваших динамівських одноклубників різні долі: один тепер у збірній Росії, інший записує якісь тік-токи, ще один у США був під MLS, а потім, казали, став програмістом... Чий поворот долі вас здивував найбільше та чи бувало, що майбутня зірка на ваших очах просто не відбулася й знайшла себе в іншій професії?
‒ Таких випадків, до речі, було мало. Щоб, умовно, хтось пішов працювати програмістом і саме тому не став зіркою футболу. Якщо хтось і йшов в інші професії, то це від того, що в футболі не вдавалося вийти на бажаний рівень. Таланти ж пропадають не через звичайну роботу, це, скоріше, якісь позафутбольні моменти в юності закручують голову й позбавляють рівноваги. Такі хлопці траплялися — хто був талантом, але вчасно не взявся за себе. Час минає швидко.
‒ Чого вам не вистачило, щоб прорватися в першу команду «Динамо»? Коли ви до цього були найближчим?
‒ Коли грав за молодіжну команду. Багато спілкувався з нашими наставниками-іспанцями. Регулярно грав за свої вікові категорії. Здавалося, ось він — мій шанс. Але конкуренція була надто високою, в «Динамо» на моїх позиціях грали іноземці з дуже великим досвідом, трансферною вартістю, стажем у збірних. Час ішов, я бачив, що пробитися важко.
Артур Валерко
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
