Кріштіану Роналду, Карім Бензема, Лука Модріч та Дані Карвахаль по 5 разів вигравали Лігу чемпіонів. По 4 трофеї ще у низки легенд – Ліонеля Мессі, Серхіо Рамоса, Андреса Іньєсти, Кларенса Зеєдорфа тощо. Останній є рекордсменом Ліги чемпіонів, адже вигравав найпрестижніший євротурнір одразу з трьома клубами (Аякс, Мілан та Реал) – єдиний випадок в історії футболу.
Водночас є чимало зіркових виконавців, яким ЛЧ так і не підкорилася. Вони виграли купу інших трофеїв на найвищому рівні (зокрема, топ-чемпіонати, Кубок світу чи Європи), але «вухань» так і залишився для них лише мрією.
Лотар Маттеус
Уявіть свій розпач, коли на 90-й хвилині фіналу твоя команда перемагає, а за три компенсовані хвилини суперник забиває двічі та залишає тебе ні з чим. Саме так і трапилося з Лотаром Маттеусом на Камп Ноу у знаменитому фіналі ЛЧ 1998/99 Манчестер Юнайтед – Баварія. Голи Шерінгема та Сульшера позбавили мрії легендарного німця, якому на той час було вже 38 років.
Коли Лотар сидів на лаві запасних, то, можливо, подумки повернувся на 12 років у минуле. У фіналі Кубка чемпіонів 1986/87 Баварія на останніх хвилинах програла Порту, пропустивши двічі за... три хвилини. Маттеус зі збірною Німеччини виграв чемпіонат світу-1990, Євро-1996, став володарем «Золотого м'яча-1990», а от медалі Ліги чемпіонів у нього так і немає.
Роберто Баджо
Прикро, коли легендарного «хвостика» багато хто пам'ятає лише за промах в серії пенальті у фіналі ЧС-1994. Один із найкращих футболістів світу своєї епохи виграв «Золотий м'яч», два титули чемпіона Італії та Кубок УЄФА з Ювентусом. У 90-х грою італійця захоплювалися мільйони, але стосунки Баджо з ЛЧ не склалися.
За свою кар'єру «Божественний хвостик» виграв тільки 4 трофеї, а в Лізі чемпіонів ніколи не був близьким до успіху. Щоправда, навряд чи це дуже засмучує Роберто, який визнає, що провів феноменальну кар'єру, враховуючи його проблеми зі здоров'ям
Міхаель Баллак
Програти фінал ЛЧ – вкрай неприємно. Програти його двічі з різними командами – це вже міні-трагедія. Саме так сталося з Міхаелем Баллаком, який двічі грав у вирішальному матчі Ліги чемпіонів, і двічі його програв.
Вперше – з Байєром у 2002 році. Тоді долю фіналу вирішив геніальний гол Зінедіна Зідана, який ударом з льоту вразив ворота Бутта. Через 6 років Баллака знову спіткала невдача. У 2008-му німецький хавбек змушений був спостерігати, як трофей отримують радісні футболісти Манчестер Юнайтед. Свій пенальті у столиці країни 404 Міхаель забив, але далі було падіння Джона Террі...
Рууд ван Ністелрой
Найкращий бомбардир Ліги чемпіонів за середньою результативністю – 73 матчі, 56 голів. Попри це, нідерландський нападник ніколи не грав навіть у фіналі. Ван Ністелрой залікував важку травму в ПСВ та перейшов у Манчестер Юнайтед у 2001-му (через два роки після легендарного тріумфу «дияволів» у Лізі чемпіонів). Провівши на Олд Траффорд 5 сезонів, у 2006-му Рууд вирушив підкорювати Сантьяго Бернабеу.
Щоправда, у Мадриді нідерландський форвард застав період провалів у Лізі чемпіонів. За 4 роки Реал примудрився не виграти жодного матчу в плей-офф та 4 рази поспіль вилетів в 1/8 фіналу. Якщо з МЮ ван Ністелрой грав хоча би у півфіналі, то з «вершковими» відверто не склалося. Не допомогла і феноменальна результативність – за середньою кількістю голів за гру Рууд випереджає навіть Мессі з Роналду.
Денніс Бергкамп
Знаменитий нідерландець, який забив один із найкращих голів в історії чемпіонатів світу, мав можливість піти з футболу на вершині. Останнім матчем для нього міг стати фінал ЛЧ 2005/06 проти Барселони, але раннє вилучення Єнса Леманна поламало всі плани Арсенала. Бергкамп на поле так і не вийшов, а команда Венгера в меншості не втримала перемогу – голи Ето'О та Белетті принесли перемогу Барселоні.
Бергкамп виграв з Аяксом та Інтером Кубок УЄФА, тричі став чемпіоном Англії, а от медалі переможця Ліги чемпіонів у бомбардира так і немає. Як відомо, Денніс пропустив чимало виїзних поєдинків ЛЧ через нетипову для футболіста причину – страх літати.
Ерік Кантона
«Король Ерік» – головний герой злету манкуніанців у 90-х. Легендарний француз змінив історію клубу. Безумовно, без нього команда сера Алекса не досягла би тих висот. Кантона у складі Манчестер Юнайтед виблискував у чемпіонаті Англії, вигравши 5 чемпіонських титулів АПЛ (один із них – у складі Лідса), а от у Лізі чемпіонів його максимумом став півфінал 1996/97 і виліт від Борусії Д – майбутнього переможця турніру.
Коли команда сера Алекса Фергюсона драматично обігрувала Баварію у фіналі на Камп Ноу, Кантона вже завершив кар'єру, хоча на момент відходу з футболу йому виповнився лише 31 рік. Хоч «Король» і не отримав свою медаль переможця ЛЧ, але чимало його учнів у 1999-му таки привезли у Манчестер омріяний трофей.
Фабіо Каннаваро
Історія чемпіона світу-2006, який у тому ж році здобув «Золотий м'яч», десь нагадує Рууда ван Ністелроя. Каннаваро опинився у Реалі не в той час, заставши серію провалів мадридців в 1/8 фіналу. Перед тим йому не вдалося виграти золоту медаль ЛЧ із Пармою, Інтером та Ювентусом.
Скудетто, титул чемпіона світу, «Золотий м'яч», Кубок УЄФА, Ла Ліга – список здобутих нагород колишнього капітана «Скуадри Адзурри» вражає. Але головний європейський клубний трофей Каннаваро так і не дістався.
Златан Ібрагімовіч
Ібра є володарем сумнівного рекорду – саме він зіграв найбільше матчів у ЛЧ (124) серед гравців, які так і не виграли цей трофей. Златан пограв у Європі за низку топ-клубів – Аякс, Ювентус, Інтер, Барселону, ПСЖ, Манчестер Юнайтед та Мілан, але так і не зумів підняти над головою омріяний трофей. Зараз шведу 41 – його Мілан продовжує боротьбу в Лізі чемпіонів, але нападник на турнір не заявлений через важку травму, яка вибила його з гри на 9 місяців.
Златан мав шанс стати переможцем ЛЧ ще у розквіті кар'єри, однак йому не пощастило. У 2009-му він пішов із Інтера, який рік потому здобув «вуханя», а в 2010-му провернув аналогічний трюк з Барселоною. Час грає проти ветерана – цілком можливо, що шведська легенда більше не вийде на поле в матчі Ліги чемпіонів.
Роналдо
Його португальський тезка має 5 медалей переможця ЛЧ, а от «Зубастик» так і не виграв Лігу чемпіонів бодай одного разу. Роналдо пограв одразу за 5 європейських клубів – ПСВ, Барселону, Інтер, Реал та Мілан – але так і не зіграв навіть у фіналі головного європейського клубного турніру.
Бразильський нападник виграв з Барселоною Кубок Кубків, у футболці Інтера тріумфував у Кубку УЄФА, став головним героєм збірної на переможному ЧС-2002 та двічі отримав «Золотий м'яч», а от з ЛЧ не вийшло. Хто зна, якби не серія серйозних травм, то все могло б бути інакше, але констатуємо – головні подвиги «Феномено» були у футболці збірної Бразилії.
Джанлуїджі Буффон
Одна із найсумніших історій. У 2001-му Джіджі став найдорожчим воротарем в Історії футболу і виграв практично все, що можна. Скудетто, чемпіонство світу, був у трійці номінантів на «Золотий м'яч» та тричі програв у фіналі Ліги чемпіонів. Особливо пам'ятним є перший фінал – проти Мілана у 2003-му. Два сейви Буффона у серії пенальті не допомогли Ювентусу – вирішальний 11-метровий удар Андрія Шевченка приніс трофей Мілану.
Після цього Джіджі ще двічі отримав срібну медаль ЛЧ. У 2015-му «Стара синьйора» програла Барселоні, а ще через два роки засмучений Буффон спостерігав, як Кубок отримують футболісти мадридського Реала. Сподіваючись таки виграти ЛЧ, кіпер перейшов у ПСЖ, вилетів в 1/8 фіналу від МЮ, та вже через рік повернувся в Турин. Зараз легенді 45 – Буффон все ще грає у Серії Б за рідну Парму, однак у Лізі чемпіонів його кар'єра, на жаль, закінчилася.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
