Після важкої та підступної хвороби відійшов у засвіти добре відомий у другій половині 70-х – на початку 80-х футболіст В’ячеслав Головін.
Його талант у повній мірі розкрився в одеському «Чорноморці», де він відіграв чотири сезони. Спортивна кар’єра цього талановитого гравця виявилась насиченою на різні події, одна з яких змусила його завершити виступи на професіональному рівні досить рано – у 28 років.
А починалося все для юного Головіна якнайкраще. Приїхавши на навчання із кримської Євпаторії до Києва, у його долі стався несподіваний доленосний поворот – хлопець потрапив до юнацької команди «Динамо». Зарекомендувавши себе з кращого боку в ній, далі були виступи у дублі. З’явившись у складі найближчого резерву столичного клубу у 1971-му, В’ячеславу Головіну знадобилось понад трьох з половиною років для дебюту у головній команді. Однак виїзний матч із алма-атинським «Кайратом», у якому він вийшов на заміну у другому таймі замість Леоніда Буряка, виявився єдиним із зіграних за команду Валерія Лобановського.
Наступний, 1975-й рік, Головін проводив вже у формі донецького «Шахтаря», який обміняв його на делегованого до Києва Анатолія Конькова. Вже тоді молодий гравець став заручником ситуації, що виникла серед гравців лінії оборони. Конкуренція позначилась на донецькому етапі кар’єри футболіста, через що він вкрай рідко задовільнявся появою в основному складі. Так тривало і у наступні два роки, доки не трапилась нагода перебратися до команди, де ігрова практика буде не такою, як у Донецьку - до запорізького «Металургу». Так і сталося. В’ячеслав Головін досить продуктивно відіграв у Запоріжжі сезон-1977, під час якого про його впевнені дії у захисті дізнався старший тренер «Чорноморця» Анатолій Зубрицький. Він був зацікавлений у послугах футболіста, однак у «Металурзі» намірів втрачати Головіна не мали. Щоб той не перейшов у «Чорноморець», у запорізькій команді пішли на хитрощі. Як розповідав сам В’ячеслав Головін, керівники «Металурга» підготували до Федерації футболу СРСР лист, у якому йшлося про прояви порушення спортивного режиму гравцем. Своє ж рішення не розлучатися з таким «поганим» футболістом, представник штабу запорізької команди пояснив тим, що його буде залишено на… перевиховання. Однак у вищому керівному органі радянського футболу все зрозуміли і справедливо дозволили перехід Головіна у «Чорноморець».
В одеській команді цей гравець посилив лінію оборони, до того ж, він був здатний максимально ефективно діяти як на позиціях переднього та заднього захисника, так і на лівому фланзі. У сезоні 1978 року «моряки» виглядали досить впевнено, більшу половину турнірної дистанції провівши у лідируючій групі. Однак ближче до фінішу чемпіонату «Чорноморець» збавив оберти і зігравши двічі у позалімітні нічиї, у підсумку посів 7-е місце. А у наступному сезоні, в якому Головін продовжував відігравати важливу роль в оборонних побудовах, одесити виступили гірше – 11-е місце. І знову далися взнаки позалімітні нічиї, яких було три. В одній з них В’ячеслав Головін відзначився забитим м’ячем у ворота московського «Спартака» у домашньому поєдинку, що відбувся за тур до фінішу чемпіонату (загалом в одеській кар’єрі гравця голів було два).
Впевнена гра захисника «Чорноморця», який наступні два сезони – 1980-й та 1981-й провів під орудою Микити Симоняна, дозволила потрапити до складу другої збірної СРСР та стати кандидатом до олімпійської. Хто зна, якби Головін відгукнувся на пропозицію московських «Динамо» або «Спартака», які запрошували його до себе, то може і до головної команди країни потрапив би. Проте гравець залишився відданим Одесі і до Москви не поїхав. Щоправда, у міжсезоння, яке передувало чемпіонату СРСР 1981 року, доля підготувала йому чергове випробування. У В’ячеслава виникла можливість вдруге спробувати стати підопічним Валерія Лобановського. З’явившись взимку у розташуванні «Динамо», він викликав на себе гнів з боку Симоняна. І хоча перехід Головіна у столичну команду все ж не відбувся, саме його зробили цапом відбувайлом після одного із підозрілих матчів – в Одесі із дніпропетровським «Дніпром» (0:1). Це було у розпал сезону, коли до його завершення залишалось одинадцять турів. Та більше на полі у футболці «Чорноморця» В’ячеслав Головін не з’являвся. А невдовзі за ініціативи Микити Симоняна футболіста було пожиттєво відлучено від спорту. І скільки потім Головін не звертався до відповідних структур із проханням ретельно розібратися у ситуації, все було марно. Нічого іншого, окрім виступів за аматорські колективи, йому не залишалось. Перетнувши ж 40-річний рубіж, досвідчений майстер впродовж багатьох років із задоволенням грав за команди ветеранів.
В'ячеслава Головіна буде поховано завтра, 7 березня, в Одесі. Прощання з ним відбуватиметься біля стадіону «Чорноморець» об 11:00.
Щирі співчуття родині Головіна.
Світла пам’ять Майстрові…
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
