Дніпро-1 0:1 Динамо
Усереднені позиції, розподілення позиційних атак і передач
Власне й бачимо більш «обережну» позицію Дячука та більш «агресивну» Попова, що частіше грав на випередження. Дистанція між ними більш, ніж суттєва. Дніпро-1 дійсно намагався використати місматч зірки Довбика та вчорашнього школяра Дячука. План провалився, бо Дячук проковтнув топ-нападника.
Кияни грали макимально вертикально, як лише могли:
⁃ просто порівняйте лідера за кількістю передач Вівчаренка (32) з кількістю пасів вперед (21), і побачити, що 2/3 він віддав вперед
⁃ Попов і Дячук обмінялися лише 4 (!) передачами після 37 туром раніше
⁃ лідером Динамо за кількістю передач з просуванням став...кіпер Нещерет (9)
На відміну від гри з Інгульцем, до якої кияни зневажливо не готувалися, до Дніпра-1 підійшли максимально налаштованими та з розумінням справи. Це не як у Костюка «ми зналі, как ані будут іграть», а потім прутень. Динамо реально розуміло, як стримати суперника і стримало.
234 з 644 передач Дніпра-1 виконали центральні захисники! Лінь рахувати точний відсоток, але це більше 1/3.
Більш того, дніпряни виконали 32% частки своїх передач у власній третині, для порівняння в киян там 28%. А що прикольніше, то масова частка передач Динамо у фінальній третині (25%) більша за масову частку передач Дніпра-1 (21%).
В чому проблема? По-перше, в Адамюку. Якщо він твоя перша скрипка дистрибуції, то в тебе, бляха, неймовірно великі проблеми.
По-друге, занадто примітивна організація руху м’яча, бо Довбик був ціллю для 27 передач з просуванням. Тобто майже ніякого різномаїття, а як ми вже знаємо, то Дячук схавав зірку, наче Максима тиждень не годували після Інгульця.
В Дніпра-1 банально не було ні темпу, ні тривалості володінь, щоб дійсно розгойдати Динамо, яке...гойдається на раз (в принципі).
Динамо уникло проблем матчу з Інгульцем: м’яч через центр в атаку не виводили! Лише 2 (!) з 17 позиційних атак будували через центр! Зазвичай усе навпаки. Але тут дійсно ризики оцінили (атака глибини через Довбика після втрати), та уникли майже усіх передтеч халеп.
Піхальонок старався, але він не Едегор, цей нещасний обсяг дотиків до м’яча у штрафному Динамо (21), і став можливим в основному через Олександра. Він найбільше намагався атакувати глибину за можливості.
Висновок? Динамо варто частіше робити домашні завдання! В них виходить.
Кияни змусили Дніпро-1 грати так, як самі ж грали проти Інгульця. Неймовірну територіальну перевагу дніпряни конвертували лише в 21 дотик до м’яча в штрафному Динамо. Коли немає глибини, то немає сенсу шукати пасами із просуванням Довбика настільки часто. Але схоже інакше дійсно не вміють.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
