«У школі, де я навчався ще за часів СССР, нам казали, що радіо винайшов російський науковець Попов. Згодом, я дізнався, що за межами СССР творцем радіо вважають італійського науковця Марконі. Пізніше, коли я вже був дорослим, один дотепник пояснив, що жодного протиріччя тут немає — Попов винайшов наше тодішнє радіо, де передавали суцільну комуністичну брехню, а Марконі — нормальне закордонне радіо, яке ми всі тоді з задоволенням слухали.
Про це я згадав коли черговий український футбольний арбітр, цього разу це був такий собі Кривушкін, знову «начудив» з переляку у грі за участю київського «Динамо». Це не допомогло — динамівці виграли. Як я і передбачав тиждень тому, нарікань на арбітрів від киян не було. На відміну від попередньої гри, яку вони програли.
І це правильно — слід перемагати не зважаючи на помилки арбітрів. Бо ці помилки, на моє глибоке переконання, є невід’ємною частиною гри у футбол, і без них футбол буде прісним і нецікавим. Є лише один нюанс — помилки зарубіжних арбітрів у їхніх зарубіжних чемпіонатах, є частиною їхнього (!!!!!) футболу, а помилки українських арбітрів є частиною футболу нашого, який все більше і більше виглядає у порівнянні із їхнім дещо іншим видом спорту.
Якщо у тих же Іспанії чи Франції футбольний арбітр є разом із футболістами співавтором цікавого та захоплюючого видовища, квитки на яке далеко не всім іспанцям та французам по кишені, то у нас футбольний арбітр бере участь не у видовищі для глядачів, а у боротьбі за результат за будь-яку ціну! Про те, що подумають люди, наші арбітри разом із футболістами думають в останню чергу, якщо думають взагалі. Саме тому на наших футбольних полях ми бачимо не футбол, а різновид боротьби без правил, який прямо суперечить писаним і неписаним правилам футболу.
Бо коли треба — наш футболіст буде лягати на траву після кожного зіткнення і лежати максимально довго, а суперники у цей час будуть нервувати і метушитись. Це коли результат влаштовує. Коли не влаштовує, все відбувається навпаки — лежать гравці протилежної команди, а їхні суперники нервують і метушаться. У віртуозному вмінні красиво падати за власною ініціативою або завдавати суперникам нишком підлих ударів наші футболісти дадуть фору усім бразильцям з аргентинцями, які традиційно робили це найкраще. Бо це все входить у неписані правила нашого футболу!
Те ж саме із арбітрами — коли український футбольний рефері виходить на поле, він дивиться довкіл так, ніби його зараз почнуть бити. І цей переляк не залишає його до останніх секунд. Ця переляканість супроводжує наших арбітрів вже багато десятків років. Якби ж то хтось «зсередини» розповів всю правду про причини згаданого переляку, це було би цікавіше за будь-який детектив. Хоча ні, це у них за кордоном періодично з’являються сенсаційні розслідування футбольних махінацій. Бо там у них справжній футбол, який винайшли англійці 1863 року. Хто винайшов наш футбол, який по вуха загруз у брехні, — невідомо! Досі ніхто не признався. І не признається. Бо налякані...», — написав Несенюк на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
