Останній раз команда ставала чемпіоном у сезоні 2019/20(два сезони не були дограні через війну та ковід). Зараз «золото» юнацького чемпіонату дуже важливо у світлі виходу в Юнацьку Лігу УЄФА. Доросла команда поки тут допомогти особливо нічим не може.
У поточному сезоні підопічні Ігоря Костюка йдуть на другій сходинці. Маючи 4 очки відставання від лідера «Руха». Крім того, у киян на одну гру більше. Власне, є шанс втратити й друге місце, бо «Шахтар» відстає на два очки, але має гру в запасі. Львівська команда вже провела два очні матчі проти «гірників».
Зовсім не віриться, що кияни можуть наздогнати лідера та стати юнацьким чемпіоном. По якості грі є питання. Тут би скоріше втримати другу сходинку.
Можна виокремити відразу декілька проблемних аспектів юнацької команди «Динамо»:
Слабке покоління. Загалом 2003-2004 роки народження не дуже радують своїми талантами. Це ситуація загальна по країні. У «Шахтарі» також особливо не має талантів цього покоління. Найбільше цікаві гравці цих років у «Русі», які свого часу виступали за «Карпати». Але там також питання у тому, що майже всі вони футболісти оборонного плану.
Найбільших талантів цього покоління можна порахувати на пальцях однієї руки. Безперечно, що Ілля Забарний, за якого заплатили під 30 млн євро. Потім Єгор Ярмолюк, який став гравцем «Брентфорда» та зараз грає за молодіжну команду англійського клубу. А далі....Даніель Ківінда ніяк не може вилізти зі своїх болячок. Десь схожа ситуація з Олегом Очеретьком. Данило Удод поїхав на Близький Схід. Про Марка Мампасі не хочеться говорити взагалі.
«Динамо» намагалося провести селекцію цих років, посилити команду. Але вибору особливо не було. Власне тому, почали дивитися за іноземцями. До команди приєднався Самба Діалло завдяки особистим відносинам Ігоря Суркіса та Вадима Васильєва. Думаю, що якби не війна, то цей перелік був би більшим.
Зміна поколінь. Перша команда забрала вже всі кого могла. Ілля Забарний проскочив взагалі юнацьку команду. Його Мірча Луческу відразу забрав до дорослої. «Новий Ярмоленко» Назар Волошин влітку пішов набиратися досвіду в «Кривбас». Зараз намагається закріпитися у першій команді. Антона Царенка вже також можна більше вважати футболістом першої команди. З 2003-04 років особливо нікого не залишилося. Тому нічого не залишається, як награти вже нове покоління 2005 року народження. Вже наступного сезону до нього має приєднатися 2006 рік, який зараз грає в оренді за «Зорю».
2005 рік народження не можна назвати, якимось особливим чи суперталановитим. Потенціал має син Олега Гусєва Олексій. Дуже сильно провів осінню частину сезону Андрій Маткевич, який багато забивав. Активно награється в центрі оборони Назар Балаба. Цікавим гравцем в середині поля виглядає Назар Янчишин. Але загалом це якихось глобальних проблем не вирішує, особливо в плані атаки та креативу. Гострою залишається проблема форварда, воротаря, атакувальних півзахисників.
Наступного сезону 2004 рік піде по орендах, або на вільні хліби. Всі хто себе проявив із 2005 року плюс основним має стати 2006 рік, який зараз грає за «Зорю». Тому зараз десь відбувається зміна поколінь. З попередніх років взяли, що могли. Тепер прийшов час давати дорогу новим талантам.
Втрата мотивації. Є частина футболістів, які переросли юнацьку команду, але так і не отримали шансу у першій. Вони опинилися у підвішеному стані, коли вже все взяли у юнацькому футболі, але поки не дотягують до першої. Це все призводить до втрати мотивації.
Олександр Яцик вже не один рік ходить у талантах «Динамо», але шансу у першій команді так і не отримав. Зараз на його місце взяли не дуже зрозумілого македонця.
Аналогічна історія з Антоном Болем. Луческу робить ставку на Максима Дячука. У юнацькій команді потрібно давати грати Назару Балабі. Не зрозуміло, яка тепер роль у Боля? Четвертий захисник у першій команді звучить не дуже переконливо. Це все відбивається на психології та мотивації.
Самбу Діалло влітку повернули для посилення першої команди. Але він грав виключно за юнаків. Луческу поки не особливо довіряє норовливому африканцю. Після довготривалого перебування у збірних Сенегалу, Самбу знову чекає юнацька команда.
Навін Малиш, Ігор Горбач... Кожен із них влітку має великі шанси поїхати набиратися досвіду по орендах, якщо не буде зміни головного тренера.
Проблемні позиції. Після Руслана Нещерета не має талановитого воротаря. Наступним йде тільки В’ячеслав Суркіс, якому поки тільки 16 років. Тут не тільки справа у таланті й перспективах. Воротарський фактор призводить до втрати очок, як було у матчі проти «Кривбасу».
З нападниками поки теж дуже сумно. У Ігоря Горбача поки ніяк не виходить. Йому видавали величезні аванси, але поки він підтвердити їх ніяк не може. Попри те, що у першій команді з форвардами проблема на Горбача ніхто не розраховує. Навіть дивилися майже на два роки молодшого Матвія Пономаренка під час зборів у Туреччині. Перемоги приносять забиті голи. Результативного нападника дуже не вистачає.
Фланги півзахисту не виглядають переконливо. Індивідуально сильних гравців там не має.
Тренер. Ігор Костюк працює на своєму посаді із літа 2017 року. Під його керівництвом команда двічі виграла чемпіонат. Дійшла до 1/8 фіналу Юнацької Ліги УЄФА. Я вважаю, що Костюк — дуже кваліфікований тренер. Але кожен наставник не може бути на одному місці тривалий термін. Потрібно кудись рухатися, мати мотивацію. Інакше, воно все приїдається.
Ігор Володимирович досяг успіху на своїй посаді. Значна кількість його вихованців перейшла у першу команду. Є два юнацьких чемпіонства. Успішні виступи у Юнацькій Лізі УЄФА. А що далі? Куди рухатися далі тренеру, які завдання перед собою ставити? Поганий той солдат, який не хоче бути генералом. Я не бачу у Костюка амбіції. Його все влаштовує на рівні роботи із юнацькою командою.
Сергій ТИЩЕНКО
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
