Єдиним придбанням команди Мірчі Луческу в зимову паузу став македонський півзахисник Решат Рамадані. За 19-річного гравця його колишній клуб Шкендія отримав 250 тисяч євро. Такий трансфер викликав неоднозначну реакцію серед уболівальників та футбольного люду загалом. Виділяємо головне з важливого.
Рамадані — не перша опція для своєї збірної
Північна Македонія не є розсадником талантів на футбольній мапі Балкан та й Південно-Східної Європи в цілому. Однак і в цій країні вправних майстрів м’яча вистачає, й приклад народження зірки Горана Пандєва — не поодинокий. Наразі серед найбільш відомих македонських футболістів — Столе Димитрієвський, Еніс Барді та, особливо, Еліф Ельмас. Головний тренер національної збірної (до слова — нашого суперника у відборі Євро) Благоя Мілевський залучає до складу своєї команди й кількох молодих центральних півзахисників. Втім, серед них нема Решата Рамадані.
І це винятково показовий момент. У свої замалим не 20 років Рамадані не є кандидатом у склад доволі скромної на рівні європейських збірних команди, й поступається землякам, яких, на відміну від нього, на батьківщині вважають більш перспективними. На останньому зборі Північної Македонії були присутні 23-річний хавбек польської Краковії Яні Атанасов та 22-річний представник хорватського Вараждина Агон Елезі. Знані імена, еге ж?
Сидорчук як орієнтир — провальна ставка на майбутнє: в таборі Динамо знову роблять помилку, тримаючись за минуле
Сергій Сидорчук — фактичний «спадкоємець» Огнена Вукоєвича на позиції опорного півзахисника. Багаторічний капітан Динамо має міцну репутацію в центрі поля серед партнерів, а оскільки в травні йому виповниться 32, питання його заміни потроху виходить на порядок денний. Можна припустити, що Рамадані — один із пазлів у спробі розв'язання цієї проблеми. Та чи є Сергій тим типом гравця, на який варто орієнтуватися в підборі виконавця на його позицію на перспективу?
Реальність доводить інше. Футбол не стоїть на місці, та й Сидорчук, відповідаючи рівню «хвилеріза» нижче середнього, ті ж функції, що й Вукоєвич, на полі виконує не так якісно. Це має пряме відображення в результатах киян у важливих матчах. Окрім того, Сергій не є тим футболістом, який у змозі на однаково високому рівні покривати обсяг роботи, як на оборону, так і на підтримання атаки. Не є тим гравцем, який і в молодші роки витримував високий темп у єврокубках. Не є тим виконавцем, який володіє дальнім ударом для завершення атак не за принципом «раз на рік і сокира — рушниця». Не є футболістом, який може віддати своєчасну неочевидну для суперника передачу, що дозволить перевести наступальні дії в інше русло. А тому пошуки «схожого» на Сидорчука футболіста — ще одна ознака архаїчності підходу «біло-синіх».
В Рамадані бачать варіант підсилення центру захисту?
Після продажу Іллі Забарного та від'їзду до Зорі Микити Бурди центральна ланка оборони «біло-синіх» не зазнала кадрового поповнення ззовні. Не рахувати ж таким повернення з оренди Максима Дячука… Не рахуючи останнього та переведеного з молодіжної команди Антона Боля, кількісно ця стрижнева зона в ДК змін не зазнала. Можливо, не в останню чергу теж із причин придбання македонця.
Ні, Рамадані не є профільним центрбеком просто зараз. Проте за 28 проведених у складі Шкендії матчів Решат отримав досвід гри саме в ролі останнього помічника голкіпера, й ближче до своїх воріт провів не один матч. Сумнівна спроба підстрахуватися, та якщо такі думки в тренерського штабу киян дійсно були, вибір Луческу й компанії можна виправдати бодай за спробу отримати перспективного, на їхню думку, хлопця, який здатен закрити відразу дві зони.
Македонець як символ недолугого підходу Динамо до комплектування команди
В січні-лютому з Динамо тривалий час пов'язували імена багатьох потенційних новачків, але на виході ми отримали покупку лише Рамадані. Решат прийшов у клуб, який незадовільно провів першу частину сезону, й потребував реального підсилення ледь не на кожну позицію, крім воротарської. Натомість «біло-сині» придбали відверто «сирого» футболіста на плацдарм, де в головного тренера сьогодні щонайменше ще шість виконавців, а сьомий (Володимир Бражко в Зорі) демонструє футбол, який дозволяє віднести його до когорти найбільш перспективних опорних/центральних хавбеків України.
А тому й не можуть не виникати абсолютно природні та логічні запитання. Чому той же Келсі, паралельно придбаний Шахтарем, у свої 18 стрімголов не просто вливається в нову команду, а й дійсно підсилює атаку «помаранчево-чорних»? Чому в складі Дніпра-1 та Зорі з початку сезону більшість новачків (серед інших — із когорти молодих та перспективних) не губляться на місяці через «проблеми адаптації», а здатні стати частиною колективу з перших тренувань? І це лише частина тих багатьох «Чому?», які раз по раз виникають щодо курсу, яким іде найбільш титулований клуб України. На сьогодні Решат Рамадані не провів у складі першої команди «біло-синіх» жодної хвилини, хоч після трансферу його новий клуб зіграв уже чотири матчі.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
