— Загалом команда хотіла зняти Йожефа Йожефовича Сабо. Викликають п’ятьох людей: Я, Ковалець Лужний, Шматоваленко, Шкапенко. Не знаю, як потрапив туди Паша, бо молодий був. Ну, потрапив, гаразд. Приїхали на «Динамо», заводили по одному. Виходили всі невеселі. Ковальцю взагалі напхали, вибіг... Ну я останній заходжу. Ну, загалом, топили всі за Анатолія Дем’яненка, щоб знали. Ось я заходжу. Медведчук та Григорій Михайлович кажуть: Дем’яненко не хоче бути головним тренером. Ну, звичайно, все опустилося. І я кажу: якщо так, значить далі продовжуватимемо терпіти і мучитися. Ось так ми «серйозно» готувалися до «Спартака». Це тим, хто любить відмазки. Уявіть, що могло бути взагалі.
Ну, ось така історія, чесно кажучи, вона не дуже приємна, бо, коли команда тебе вже прибирає, а ти все одно чіпляєшся зубами — самі розумієте, це не дуже добре, не по-чоловічому. Ну, зрозуміло, що всі були, звичайно, не особливо задоволені, реально вся команда. Сабо чомусь думав, що нас там п’ять-шість чоловік змовилися, всіх намовили. Мені взагалі було без різниці. От буде тренер, не буде. Я все одно не слухав Сабо. Але можна сказати, я врятував його від звільнення своїми голами. Ну так до всякого випадку, нехай знає. Мені потім просто казали, що Сабо мали звільнити, якщо б ми програли. Ось така історія, — розповів Віктор Євгенович у Телеграмі.
Ліга чемпіонів УЄФА. Група Ст. 1 тур.
Динамо (Київ) – Спартак (Москва) – 3:2
Голи: 0:1 Писарєв (12), 0:2 Тихонов (38), 1:2 Леоненко (48), 2:2 Леоненко (76), 3:2 Ребров (86)
14 вересня 1994 р. Київ. Стадіон «Олімпійський», 90 500 глядачів.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
