– Вас неодноразово «сватали» у першу команду у світлі того, що клуб робить ставку на власних вихованців. Як ви ставитеся до цієї інформації?
– Це дуже приємно. Там багато моїх вихованців. Я розумію їхні потенціал, психологію.
– Ви готові до цього виклику?
– Я до цього рухаюся. Восени отримав ліцензію PRO УЄФА. Це найвища тренерська категорія. Тепер є можливість працювати на рівні УПЛ та закордонних чемпіонатів. Мені цікавий тренерський прогрес, розвиток гравців під власним контролем. Хочеться не тільки працювати із ними 2-3 роки, але і здобувати золоті нагороди, Кубки у дорослому футболі та виступати успішно у єврокубках.
– Зараз економічна та політична ситуація така, що іноземців немає. Завдяки власній школі чи зможе підтримувати бренд «Динамо» та бути успішним не тільки в Україні, але і Європі?
– На мою думку, в Україні можна грати своїми гравцями та досягати успіху В єврокубках для успіху потрібно точково посилюватися.
– Ви себе зараховуєте до категорії «динамівських сердець»?
– Я до цього спокійно ставлюся. Я киянин, народився та виріс у столиці. «Динамо» та Олександр Олександрович Шпаков виховали мене, як гравця. І особисто Шпаков долучився до мого становлення, як особистості.
Свою тренерську кар’єру я зробив завдяки результатам своєї праці, а не отримав посаду через успішну кар’єру футболіста. Я працюю за іспанською методологією, яка була взята на озброєння в часи роботи у клубі Сергія Реброва. Два роки працював із Вісенте Гомесом та Унаї Мельгосою, що дало мені усвідомлення цієї моделі розвитку футболістів. Але я завжди ще приділяв увагу вивченню, аналізу суперника та тактичним перебудовам.
З наставників цікаво спостерігати еволюцію Пепа Гвардіоли. Починаючи від роботи в «Барселоні» до «МС», він суттєво змінився. Дуже імпонувало, як тренер збірної Марокко Валід Реграгі об’єднав команду, гравці йому довірилися та виконували вимоги. Це призвело до виходу у півфінал. Дуже подобається побудова команд Карло Анчелотті. Від часів «Мілана» Андрія Шевченка до сучасного «Реала»
Той же Сергій Ребров теж пройшов шлях від тренера юнацьких команд, помічника до головної команди «Динамо».
– Ви вже п’ятий сезон працюєте зі юнацькою командою. Кожні два роки потрібно робити те саме – формувати нову команду. Чи не втрачаєте мотивацію та гостроту футболу?
– Хочеться рухатися далі. Це нормальне бажання для кожного наставника. На собі відчути ті моменти, коли твої футболісти ростуть разом із тобою та досягають значних висот.
– Чи були пропозиції від інших команд?
– Зараз про це недоречно казати. Такі пропозиції були, але я б не хотів говорити про них конкретно. Я працюю в «Динамо».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
