За фактом «Динамо» зараз проводить один із найгірших сезонів у незалежній історії нашого футболу. Хоча напередодні старту цьогорічного чемпіонату здавалося, що саме кияни будуть головними претендентами на перемогу в чемпіонаті, адже вони не так сильно постраждали від відтоку легіонерів, а своїх вихованців вистачило б на будівництво відразу пари-трійки міцних команд УПЛ.
Але насправді виявилося, що візуальні динамівські переваги стали їхніми слабкостями. Не маючи у складі зіркових іноземців, «Динамо» втратило зіркових українців (Циганков, Забарний). А з впровадженням доморослих футболістів до основного складу «біло-сині» завжди мали проблеми. Найчастіше виходить так, що умовному Бражку простіше і легше засвітитися в умовній «Зорі», ніж у рідному клубі.
Але зараз не про цей дивний феномен. Зараз – про інше. Про те, що навіть цього, геть-чисто проваленого сезону, «Динамо» ще може досягти позитиву.
***
За вісім турів до кінця поточного сезону кияни відстають від «Шахтаря», що лідирує, на цілих 12 очок. Тобто про звичну боротьбу за перше місце вже не може бути й мови (хоча, заради справедливості, слід зазначити, що цієї мови не було фактично від початку сезону). Турнірний запас міцності має і «Зоря» з «Дніпром-1» (особливо дніпряни). Тому можемо сміливо припустити, що й за друге місце у нинішньому чемпіонаті «Динамо» вже не зможе зачепитися.
Враховуючи турнірну диспозицію та актуальну форму, можна стверджувати, що максимум домагань поки що підопічних Луческу у сезоні 2022/23 – третє місце. Хоча, якщо чесно, то претензії «Зорі» на бронзові нагороди особисто мені бачаться в рази кращими.
З іншого боку, нижче за четверте місце «Динамо» теж навряд чи впаде (хоча, знов-таки, межі «досконалості» немає). На даний момент «біло-сині» випереджають «Олександрію», що йде п'ятою, на сім очок. Щоправда, колектив Ротаня має матч у запасі, але, враховуючи їхній нічийний синдром, навряд чи доводиться розраховувати на щось більш вагоме, ніж нинішня позиція.
Отже, якщо не станеться нічого надприродного, то «Динамо» цього сезону фінішує на четвертій позиції, повторивши антирекорд майже десятирічної давнини.
Тоді, нагадаю, у квітні 2014-го було звільнено головного тренера «Динамо» Олега Блохіна, який довів команду фактично «до ручки». І це при тому, що «під Блохіна» Суркіси розщедрилися майже на 110 мільйонів євро, а самого Олега Володимировича вкрали у ФФУ.
Мехмеді, Ідейє, Аруна, Кранчар, Віда, Рубен, Рафаель, Мбокані, Ленс, Тремулінас, Драгович, Дуду, Беланда – ось які легіонери виступали тоді за «ДК»! А ще були в арсеналі і Ярмоленко, Хачеріді, Мілевський, Алієв, Гармаш. Як із такими гравцями можна було провалитися – одному Олегу Володимировичу відомо.
Динамо-2013: Хачеріді, Коваль, Тайво, Михалик, Мехмеді (верхній ряд), Безус, Віда, Ярмоленко, Кранчар, Аруна, Велозу
Ребров, який тоді змінив Блохіна, відразу взяв Кубок України. А потім виграв два чемпіонства, пробився у плей-оф Ліги чемпіонів та чвертьфінал Ліги Європи. З тим складом точно можна було зірки з неба діставати, якби в команді апріорі був тренер, а не пам'ятник.
Однак це я відволікся. Нині через цілком об'єктивні причини ні легіонерів рівня національних збірних Хорватії, Франції, Португалії та Нідерландів у складі «Динамо» бути не може, ні гравців рівня Ярмоленка та Шевченка. «Динамо», як і решта вітчизняних топ-клубів, зараз дуже сильно просіли. Гадаю, немає потреби пояснювати, чому.
Проте вважаю, що провести паралель із проваленим динамівським сезоном 2013/14 зараз не тільки можна, а й потрібно. Бо як і тоді, так і зараз, спостерігається чудова нагода для кадрових маневрів та експериментів. Для перезапуску проекту. Для відмирання старого. І народження чогось нового.
***
З однією поправкою: фігури Блохіна і Луческу зараз порівнювати вважаю справою невдячною та некоректною. При всьому моєму однаково негативному ставленні до призначення цих бонз у крісло динамівського кермового, «вихлоп» від їхніх дій кардинально протилежний. Якщо на Блохіна було витрачено понад сто мільйонів євро без єдиної турнірної користі, то Мірча приблизно стільки ж заробив для столичного клубу (якщо підсумовувати бонуси від потрапляння до групового турніру ЛЧ та вихідних трансферів). Та й, на відміну від ОВБ, Мірча Михалич виграв із «Динамо» на внутрішній арені всі три можливі трофеї.
Тому зараз я не збираюся вішати всіх собак за нинішній динамівський провал саме на румунського тренера. Його вина, безумовно, у цьому фіаско є. Але не більше за всіх причетних.
Але в цьому випадку сама історія благоволіє на користь змін. Луческу лягає на операцію (дай Боже йому здоров'я), і, враховуючи його похилий вік, навряд чи можна очікувати на його швидке повернення на тренерський місток.
Тому резонно зазначимо, що як мінімум до кінця поточної першості командою керуватиме Шовковський. Чому вибір Суркісів випав саме на СаШо – докладно розповів колега Сливченко. Я ж спробую окреслити можливі алгоритми та маркери у роботі на новій ниві однієї з головних нинішніх динамівських легенд.
ФК Динамо. Олександр Шовковський
Мені бачиться, що зараз дуже вдалий момент (було аргументовано трохи вище) для того, щоб заспокоїтися і фактично почати з чистого аркуша. Гірше навряд чи буде, краще – теж. Хоча можна спробувати.
Але головне, навіщо потрібно намагатися – це наступний сезон. І ось для найефективнішого вкочування в сезон 2023/24 «Динамо» має чудову, майже унікальну можливість усе переосмислити і переробити.
У моєму розумінні переробка, реконструкція – це максимально намагатися ставити до складу молодь. Рівень опонентів (при всій повазі до них) дозволяє – найбільш статусні суперники з тих, що залишилися до кінця поточного чемпіонату – «Ворскла» та «Олександрія».
Тому, мені здається, динамівська молодь зараз як ніколи має «стукати» у двері в.о. головного тренера А тимчасовий виконавець має цим товаришам давати шанс.
***
Частково ставку на молодь почав робити Луческу. Шовковському не доведеться ламати все на корені. Просто потрібно додати пару-трійку штрихів.
Вівчаренко, Волошин, Дячук уже регулярно потрапляють до основи. На мій погляд, туди обов'язково потрібно інтегрувати Царенка: хлопець своєю грою на це право заслужив. За наявності тренерської довіри розквітнув Беніто. Можливо, подібний трюк пройде з Перрісом та Лонвейком.
Окрема тема – Діалло. Якщо він у доброму здоров'ї, то треба обов'язково спробувати.
Яцик, Боль, Малиш, Рамадані – і цих гравців потрібно підтягувати до основного складу. Навіщо відправляти до «Зорі» чи «Олександрії», якщо можна спробувати у рідному середовищі.
ФК Динамо. Владислав Ванат
Шепелєв та Кабаєв – вони точно ще не сказали останнього слова у «Динамо». Особливо Влад, адже той футбол, який він демонстрував нещодавно в «Зорі», набагато вище рівнем, ніж нинішній. Отже, проблема не лише у самому футболістові.
Паралельно потрібно мінімізувати ігровий час Сидорчука, Гармаша та Андрієвського. При всій повазі до цих хлопців, потрібно дивитися вперед.
Якщо Шовковський таки зважиться на експерименти зі складом, більше даватиме грати резервістам та гравцям із дубля, на виході можна буде отримати дуже цікавий і, не виключено, якісний продукт.
А якщо до цього продукту приплюсувати здорових та функціонально готових Бущана, Шапаренка та Караваєва, а за потреби й орендних «блукальців» – Бражка, Булецу, Біловара, Цитаїшвілі, Михайленка – може вийти дуже гримуча суміш. Дуже крута банда. «Динамо» має час, щоб зробити з цих гравців команду, яка, як і личить гранду, боротиметься за найвищі місця. Але зволікати не можна: починати треба саме зараз.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
