Втрачене покоління? Що не так з динамівськими чемпіонами світу

Динамо Київ 30 Квітня, 16:08 6374
Втрачене покоління? Що не так з динамівськими чемпіонами світу | 19-27
Покоління, яке мало б стати золотим не виправдовує покладаних сподівань.

У заявці на юнацький Мундіаль було 5 гравців «Динамо». Могло бути на одного більше, але Віталій Миколенко отримав травму та не зміг вчасно повернутися у стрій команди Петракова.

Динамівські чемпіони світу:

  • Владислав Кучерук (14.02.1999) - 1 матч на ЧС, 0 пропущених голів
  • Денис Попов (17.02.1999) - 6 матчів на ЧС, 3 забиті голи
  • Сергій Булеца (16.02.1999) - 7 матчів на ЧС, 3 забиті голи, Срібний М'яч турніру
  • Георгій Цітаїшвілі (18.11.2000) - 5 матчів на ЧС, 1 забитий гол (і той у фіналі)
  • Владислав Супряга (15.02.2000) - 7 матчів на ЧС, 2 забиті голи (обидва у фіналі)

* з цікавого 4/5 гравців «Динамо», що поїхали на Мундіаль до Польщі народжені у лютому. До того ж дні народження у них з 14 по 17 число.

Згадаймо, як проходив той турнір для динамівців

Владислав Кучерук. Голкіпер «Динамо» свідомо їхав у статусі другого голкіпера. Шансів витіснити Андрія Луніна, що вже тоді був на контракті (але без ігрової практики) у «Реала» не було. Пощастило зіграти бодай в одному матчі. Тоді Шевченко прийняв дивне рішення вирвавши з команди Петракова голкіпера до національної збірної, через що Андрій і пропустив матч 1/4 з Колумбією. Щоправда, за першу команди країни Лунін тоді так і не зіграв і повернувся вже на 1/2 з Італією та фінал. Кучерук не мав проблем у грі з Колумбією, адже ті примудрилися за 80 хвилин матчу жодного разу не пробити в отвір воріт. На останніх хвилинах Владислав не схибив. Підопічні Петракова втримали перемогу.

Денис Попов. На сьогодні можна впевнено сказати, що то був найкращий період в кар'єрі захисника киян. Денис не тільки надійно грав у обороні в парі з Бондарем, а ще й став одним за найкращих бомбардирів команди. Більше Попова у складі збірної на турнірі забив лише Данило Сікан.Через вилучення Денис не зумів зіграти у фіналі Чемпіонату Світу. Там його підмінив Денис Сафронов, який нині грає у чемпіонаті Угорщини. Загалом Попов був одним із лідером тієї команди, через що мав неабиякий інтерес до своєї персони від уболівальників.

Сергій Булеца. Найкращий гравець збірної на том турнірі. Сергій до останнього боровся за головну індивідуальну нагороду турніру, але зайняв друге місце, пропустивши корейця Лі Канг Іна вперед. Багато експертів говорили, що забий Булеца у фінальній грі й «Золотий М'яч» отримав би саме вихованець «Динамо». Загалом Сергій був головною силою команди Петракова попереду і креатив команди та створення моментів покладалося саме на нього.

Георгій Цітаїшвілі. Українізований грузин проводив той турнір дуже невпевнено. Критика сочилась і з медіа, і з футбольного середовища. Гол у фіналі (та ще і який) та перемога у фіналі трохи скрасили досить посередній виступ Георгія на тому турнірі. Всі очікували від Цітаїшвілі більшого, але довелося задовольнятися одним єдиним голом у ворота Південної Кореї (зате яким!).

Владислав Супряга. Величезні сподівання покладалися на форварда «Динамо». У перших двох іграх Супряга з'являвся у складі з перших хвилин, але з гри проти Нігерії став виходити тільки на заміну. Тут ще й почав забивати Данило Сікан. Тому поява Владислава у стартовому складі молодіжної збірної у фіналі виявилась справжньою несподіванкою. Хід Петракова спрацював і Супряга оформив дубль у ворота збірної Південної Кореї.

- Досі Сікан був найкращим бомбардиром команди з 4 м'ячами, а Супряга не забив жодного. Як ви відчули, що сьогодні він заб'є два голи? Які слова знайшли?

- Зараз дуже багато журналістів, яких я називаю «пугалками». Вони вважають відсотки, але у футболі ніхто не скасовував чуйки. Відчував, що треба поставити Супрягу та Цитаїшвілі. Відчував, що треба поставити Хахльова. Після виграшної гри з Італією зробив зміни. Про жінок кажуть, що вони мають бути як непрочитана книга. Таким має бути й тренер. У мене була чуйка, але я вирішував не один, а зі своїми помічниками. Ми завжди приймаємо рішення разом із тренерським штабом.
Де зараз ці чемпіони?

Владислав Кучерук. У «Динамо» не закріпився, шансів йому навіть не давали. У 24 роки має 23 гри в УПЛ (15 за «Чорноморець», 8 за «Колос»). Нині другий чи то третій голкіпер у «Зорі». Програє конкуренцію 19 річному Олександру Сапутіну.

Денис Попов. За «Динамо» провів вже 72 гри, але важливою фігурою подібної до того якою він був у команді Петракова не став. Постійні травми, помилки та невиправдана агресія, яка конвертується у фоли та картки. За збірну Україну зіграв лише у 3 матчах. Наприклад Ілля Забарний вже має 24 за головну команду країни.

Сергій Булеца. Провів непогані два сезони на правах оренди в «Дніпрі-1». Зараз є лідером та одним з найкращих гравців «Зорі». Нині на рахунку Булеци 0 матчів за основу «Динамо». Вже влітку Сергій повертається з оренди до рідної команди. Вирішальний момент для вихованця «Динамо» у його подальшій долі в біло-синій футболці. За національну збірну встиг взяти участь в 3 матчах.

Георгій Цітаїшвілі. Зігравши понад 20 матчів за першу команду «Динамо» Цітаїшвілі так і не став своїм у команді. Відрізками грав непогано, але коли потрібно було демонструвати стабільність і зрілість Георгія не було помітно на полі. Влітку 2022 маючи всі шанси стати основним гравцем «Динамо», але не маючи гарантій від Луческу переїхав до чемпіонату Польщі на правах оренди. Зараз грає за познанський «Лех». Грає посередньо: у 29 матчах (1438 хвилин) 1 гол та 2 асисти.

Владислав Супряга. Провалився в «Динамо», провалився у «Сампдорії». Маючи дуже сильні фізичні дані ніяк не може впоратися з ментальними проблеми, про що говорять чимало аналітиків та експертів. Лише в оренді в «Дніпро-1» у нього вдалося проявити себе. Уже всім очевидно, що «Динамо» не його клуб, але що робити далі? Найреалістичнішим бачиться наступна ситуація. Відмучити термін контракту в «Динамо» і вже вільним агентом розпочинати все заново. Але де? Я? І чи не пізно?

У чому їх проблема?

Якщо загальна, то небажання переборювати себе. Це не відноситься лише до Булеци, який єдиний з цієї п'ятірки на сьогодні має стабільну кар'єру на хорошому рівні.

Гіо постійно йде шляхом найменшого спротиву. Нема гарантій в основі «Динамо»? Тоді я до Польщі? Не звертають уваги тренери національної збірної України? Тоді я з дитинства планував грати за збірну Грузії. Постійне повторювання того, що він чемпіон світу і повинен грати. Дають можливість - показує себе досить непогано у двох трьох матчах, а на дистанцію не вистачає. За своїм потенціалом він міг стати динамівським Мудриком... Але завжди щось не так, завжди хтось проти.

Попов не прогресує вже досить давно. Постійні помилки підливають масла у вогонь для критиків. Нині він найдосвідченіший центральний захисник «Динамо», але при перегляді гри цим досвідом і впевненістю навіть не пахне. Що далі? Чемпіонат Греції? Туреччина? А як же Серхіо Рамос? Мадридський «Реал»?

Про Супрягу сказано багато. Занадто багато. Дякую за дубль у фіналі, але зараз це все. Стає дуже сумно, коли замість 4 років прогресу від такого талановитого нападника ти спостерігаєш 4 роки регресу. Можливо, «Дніпро-1» дійсно команда його життя і ми зараз спостерігаємо за українським Белотті.

«Що відбувається з Супрягою? На це питання насамперед має відповісти Влад. Його агенти в нього вірять. Я в нього теж вірив, коли він тільки-но прийшов до «Динамо», але не побачив прагнення і бажання вдосконалюватися.

Я йому тоді сказав: «Владе, тільки через кропітку роботу ти можеш досягти результату». Але чому він зупинився і в нього пішов регрес, треба питати у самого Супряги та його агента Піроженка», – резюмував Олександр Хацкевич.

Кучерук погано проявив себе, граючи за «Чорноморець». Перехід в «Зорю» на папері виглядає непогано, але зараз він скоріше третій воротар після Сапутіна та Турбаєвського. Скоріше Владислав піде шляхом Маханькова, а не Рибки.

У Булеци час Х настає влітку. Сергій зробив собі досить солідне портфоліо під час виступів у «Зорі». Булеца хоч і може зіграти на позиції під нападником, але йому більше підходить позиція лівого вінгера. За профайлом це зовсім не Буяльський, а сильний вінгер «Динамо» зараз ну дуже потрібен. Все виглядає дуже перспективно для самого гравця, але потрібно пам'ятати про фактор Луческу. Якщо Мірча не побачить Сергія у своїй команді, то грати він там точно не буде. Це за умови, що сам Луческу лишиться в «Динамо» на наступний сезон.

Владислав Омельченко