«У 2016 році Павелко призначив Шевченка головним тренером збірної України. Він – не дурна людина. Він чудово розумів, що у Андрія Миколайовича може як вийти, так і не вийти. Він може як дати результат, так і провалитися.
Тоді ж Павелко призначив Мирона Маркевича на посаду голови комітету національних збірних УАФ. Це офіційно. А неофіційно – він пообіцяв Мирону Богдановичу, що якщо у Шеви не вийде у збірній, то головну команду очолить Маркевич. Якщо Шевченко вирішить розлучитися зі збірною, наступним тренером буде Маркевич. Тобто у будь-якому разі після Шевченка збірну очолить Маркевич.
І от коли після чемпіонату Європи 2021 року Павелко та Шевченко не домовилися про контракт Андрія Миколайовича і той покинув збірну, Андрій Васильович вступив у переговорний процес із Сергієм Ребровим.
Ребров тоді лише очолив «Аль-Айн», але посередники у переговорному процесі давали зрозуміти, що є можливість розірвати контракт Реброва з клубом без компенсації. Посередники, а вони завжди є, казали, що це організують. Обіцянки Маркевичу якось забулися, і Мирон Богданович опинився на другому місці у віш-листі Павелка.
Час йшов. Переговори посередників з «Аль-Айном» з приводу розірвання контракту з Ребровим за згодою сторін нікуди не просувалися. І ось був визначений день, коли мала прийти відповідь з Еміратів. Цього дня Павелко призначив зустріч Маркевичу. Мирону Богдановичу дали зрозуміти, що з Ребровим не домовилися, і збірну він очолить.
Маркевич прилетів зі Львова на зустріч із Павелком. Але поки Мирон Богданович був у дорозі, Андрій Васильович отримав дзвінок із Еміратів із радісною новиною – «Аль-Айн» погодився відпустити Реброва до збірної України. І коли Маркевич приїхав до Будинку футболу, то президент УАФ йому просто сказав щось на кшталт: «Мироне Богдановичу, все нормально. Ребров – головний тренер, а ви далі очолюйте комітет збірних».
Сказати, що Маркевич був шокований – це не сказати нічого. Він пам'ятає, що хто йому обіцяв. Маркевич виходить із Будинку футболу і тут же на всіх сайтах виходить новина (а це був передрукований пост із твіттера Ігоря Бурбаса) – мовляв, за інсайдами з УАФ, Маркевича хотіли головним тренером збірної, але він не домовився з УАФ щодо фінансових умов.
І це вже розлютило Маркевича остаточно. Він це сприйняв як велику образу, бо робота головним тренером збірної України була для нього мрією. Мрією, на тлі якої будь-які фінансові питання йдуть на десятий план. Маркевич – дуже не бідна людина.
Маркевича зачепило, що хтось з УАФ злив Бурбасу інформацію, якою показували, що для нього гроші нібито важливіші за збірну. Інформаційне тло було абсолютно хибним і дискредитуючим для Маркевича і вигідним УАФ, адже до фінансових переговорів справа навіть не дійшла.
Після цього Маркевич залишив УАФ, а його стосунки з Павелком закінчилися. Після цього призначення Маркевича до збірної України стало неможливим.
А з Ребровим тоді не вийшло. Наскільки я зрозумів, посередники домовилися з одним із керівників «Аль-Айну». Але він був не головним керівником та не погодив позицію клубу з його власником. А власник клубу був категорично проти розірвання контракту, підписаного за місяць-два до цієї історії. Він вважав це ударом по своїй гордості, іміджу, реноме.
Отак Павелко залишився і без Реброва, і без Маркевича. Довелося у форс-мажорному порядку вмовляти Петракова, якого звільнили б з УАФ, якби він не виграв до цього молодіжний чемпіонат світу», - сказав Вацко.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
