Тепер на титули?
Гвоздик повернувся не через пояси, але тепер говорить про них. Хоча з Болотніксом не було просто
Не можна сказати, що на повернення Олександра Гвоздика сильно чекали. Загалом іноді згадувались часи, коли харків’янин перемагав, мав титул і виглядав, ледь не як головний нокаутер України сьогодення, але на цьому все.
По-перше, через його неоднозначну позицію щодо ситуації в Україні до 24 лютого 2022 року. По-друге, тому що він легко пішов з боксу. Не сумував, не говорив про повернення. Декілька разів зачепив цю тему в інтерв’ю, але це було суто, щоб повеселитись.
Гвоздик жив своє життя поза боксом і все було нормально. Більшість часу проводив з родиною в США, а в Україну приїздив тільки для розвитку свого бізнесу – онлайн-казино, в яке він вклав гроші разом з іншими інвесторами. Олександр пішов з боксу в 33 роки і чим далі йшов час, тим більше було зрозуміло, що повернення стає все більш небезпечним. Адже часу для набору форми все менше і менше, а значить, і варіантів завоювання поясу – також.
При цьому, гучні поєдинки зробити також було непросто. Для боротьби за титули треба було б повертатись і йти по рейтингах вгору. А хтось інший, більш грошовий, навряд би погодився битися з Гвоздиком – ризиковано та мало чого можна з цього отримати. Як грошима, так і для кар’єри загалом.
Проте Гвоздик зважився на повернення. Бізнес не пішов через російську армію, що повномасштабно вторглась на територію України. А отже, часу стало більше і найпростіше заробити саме в боксі – там, де виходило найкраще.
Перший поєдинок не сказав нічого. Окрім того, що Гвоздик і в 36 рухається добре. Там суперник змінювався буквально перед боєм, а один опонент був гіршим за іншого. Гвоздик і особливо не атакував. Рухався, захищався та робив рівно стільки для перемоги, скільки було треба, але і стільки, скільки треба було, щоб не нокаутувати опонента.
А от другий бій – хороший варіант. Річард Болотнікс – не найтоповіший варіант, але непоганий. Активний, агресивний та любить битись. Перед поєдинком він буквально казав, що вони з Гвоздиком вийдуть в ринг та битимуть одне одному обличчя. Саме так він завжди і боксує. Просто валить суперника без особливого задуму.
В найкращі роки Олександр таких ловив на помилках та міг вкласти у будь-який момент. Але ж тут було важливо враховувати, що Гвоздик фактично не боксував останні роки, у той час, як Болотнікс навіть змагався з Джошуа Буатсі і протримався аж до одинадцятого раунду, хоч і впав там у нокаут.
Тому серед інтриг і те, чи зможе Річард догнати та розбити суперника, і те, як взагалі триматиметься Гвоздик довше п’яти-шести раундів. Більш цікаве протистояння, ніж могло б здатись на початку. Особливо у спортивному плані, враховуючи, що до поєдинку Олександр говорив про те, що хоче позмагатись за титули проти обох чемпіонів.
Річард не зміг. Хоча і дуже намагався. Взагалі латвійський боксер пречудово провів поєдинок, якщо враховувати не тільки очікування від нього, а й загальне налаштування. Виходити просто битись проти технаря було замало, і він не просто бився.
З першого ж раунду Болотнікс пішов вперед на опонента. І, якщо у першому раунді Гвоздику вдавалось не просто стримувати його, а й відповідати ударом на удар та навіть атакувати самому, то, чим далі йшов поєдинок, тим менше це йому вдавалось.
У другому раунді Річард побіг вперед ще активніше. Тренери постійно підказували хитати тулубом в сторони, а той і радий старатись. Розхитався і пішов з боковими. Деякі удари звучали дуже голосно, але, як показував повтор, приходились Гвоздику на руку, яку він завбачливо клав на підборіддя.
Схоже, весь план латвійця базувався на попередньому досвіді Артура Бетербієва. Йти вперед все активніше та активніше, різати кути та багато бити. Щоправда, той поєдинок дивився не тільки Болотнікс з командою, а й Гвоздик. Більше того, Олександр у ньому ще й брав участь, а Річард тиснути так само результативно все ж не може.
Тому все зійшлось до декількох моментів, коли український боксер опинився закритим у куті. Причому у деяких з цих моментів, неначе самостійно. При цьому, Болотнікс не зміг витиснути з цього користі. І не тільки, і не стільки через те, що не вправний боксер. Загалом через те, що Гвоздик не давав цього зробити.
Поки Річард тиснув його по кутах, той підтримував темп контратак. Пробивав середньої сили удари, не давав розслабитися супернику і робити те, що той хоче. А ще ховав у цих атаках силові, яких не було дуже багато.
У шостому раунді їх стало сильно більше. Гвоздик пішов на опонента з жорсткими ударами і просто в рубці того і перебив. Спочатку похитнув, потім розбив брову, а потім добив. Болотнікс встав, але, коли рефері оголосив про кінець поєдинку, він і не був проти.
І що тепер?
Річард Болотнікс програв явному фавориту. Тобто, не страшно. Хоч і достроково. Йому 33 і йому подобається битись. Може ще продовжити боксувати, але на щось велике розраховувати не варто.
Гвоздик просто перед поєдинком декілька разів сказав, що хотів би спробувати позмагатися за титули. А також, що хоче реваншу проти Артура Бетербієва. Перспектива, в якій харків’янин розбиває російських чемпіонів напівважкої ваги і особливо Бетербієва – чудова, але, наскільки вона реальна – поки не ясно.
З Бетербієвим ось так закриватись у кутах не можна. Як і пропускати стільки на середній дистанції. Але навряд можна сказати, що це остаточна версія Гвоздика. Він достатньо розумний боксер, щоб зрозуміти, що потрібні ще один-два поєдинки. Ну і загалом ніхто не дасть одразу Гвоздику титульний шанс.
Окрім цього, варто враховувати, що у Олександра немає контракту з промоутерською компанією. У Мексиці він відбоксував через те, що тренер Канело Едді Рейносо – його менеджер. Тому тут він відкритий для будь-яких пропозицій. І для Едді Хірна, у якого є Бівол, і для Боба Арума з Бетербієвим, з яким він співпрацював.
Але це дуже малоймовірно відбудеться у 2023 році.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
