Битву між Реалом і Манчестер Сіті у цьому році вважають достроковим фіналом Ліги чемпіонів. Справа не тільки у відносній слабкості другої півфінальної пари, скільки у статусі «вершкових» і «містян». Вони не тільки є найсильнішими командами світу, а й уособлюють два протилежних підходи до футболу в 2023 році.
Пеп Гвардіола та його Сіті – це головний представник системного стилю, в рамках якого створюється структура гри із завчасно визначеними принципами, а вже під них підбираються футболісти.
Реал і Карло Анчелотті – ікони адаптивного напряму (його ще називають релятивним). Він ґрунтується на адаптації тренера під якості футболістів. Завдання коуча – створення такого малюнку гри, в якому найкращі якості виконавців максимізуються, а взаємодія між ним проходить на основі природної зіграності.
Карло Анчелотті – останній футбольний революціонер, але у Пепа є свої переваги
Довгий час концепція Гвардіоли вважалася єдиною правильною. Системні тренери та структурний футбол заполонили поля Європи, а будь-яка невідповідність цій картині світу видавала ретрограда-фізрука.
Здавалося, що і Карло Анчелотті зі своїми адаптаціями під лідерів вже відійшов з когорти елітних тренерів, однак його Реал рік тому порвав усіх грандів – і продовжує робити це зараз.
Вплив Мадрида вже розповсюджується за межі Іспанії. Цьогорічний тріумф Наполі – ще один успіх релятивного напряму. Екс-аналітик збірної Італії та Ювентуса – Антоніо Гальярді – говорить про кінець ери позиційного футболу, а вчитель Гвардіоли – Хуанма Лільйо – тішиться матчам збірних, адже саме там тренер змушений підлаштовуватись під виконавців.
Хоча сам Анчелотті від позиційного футболу не відмовляється. Карло теж ставить структуру – просто вона буває різною в залежності від кадрового становища, суперника та ситуації на полі. Позиційна гра є лише одним із методів здобуття результату.
Проблема підходу обох напрямів криється у їхніх же головних чеснотах. До системних тренерів стало дещо простіше готуватись, а структурний футбол не може зрівнятись за гнучкістю з адаптивними колективами. Крім того, погана структура завжди дорівнює поганим результатам.
Втім, такий підхід ефективно працює на дистанції, даючи стабільність – реляційні ж коучі занадто залежать від форми, настрою та ефективності виконавців.
Гвардіола створив монстра. Ніхто не знайшов переможної тактики проти Сіті
Головним уособленням вад і переваг системного футболу залишається Манчестер Сіті. У поточному сезоні «містяни» довго буксували, адже Гвардіола експериментував з моделями гри. Каталонець намагався поєднати свої тактичні принципи з особливостями Холанда – до весни вони не могли здобути хоча б три перемоги поспіль.
Коли ж Пеп знайшов необхідну схему, то Європа отримала чудовисько. Ерлінг і Ко виграли 15 із 16-ти останніх матчів із сумарним рахунком 52:8. Баварії забили три голи, Ліверпулю та Арсеналу – по чотири, а нещасному РБ Лейпцигу відвантажили аж сім.
Втім, сила цього Ман Сіті криється навіть не у високій результативності, а у неможливості підлаштуватись. Прикривши один чи навіть два аспекти в грі англійського гегемона, ти неодмінно отримуєш удари з іншого місця.
Показовим було протистояння з Баварією у чвертьфіналі ЛЧ. Ніхто не тиснув на «містян» при грі без м'яча так же сильно і якісно, як мюнхенці, однак у рідних стінах «сині» перепресингували навіть такого суперника. У Німеччині ж не працював жодний пресинг-механізм Гвардіоли, але спрацювали контратаки.
Інший приклад – протистояння з Арсеналом у січні. Лондонці настільки сміливо й потужно накривали розіграші Пепа, що той взагалі відмовився від м'яча. Каталонець віддав його «канонірам», а сам почав тиснути великою групою гравців на білд-ап Артети.
Під цим тиском Зінченко та Ко посилались – як і всі інші команди. Хід із відмовою від контролю м'яча Гвардіола після цього повторює доволі часто.
Манчестер Сіті шикарно поєднує структурованість з гнучкістю
Це говорить про переоціненість тези про погану гнучкість системних команд. Достатньо подивитись на схеми Манчестер Сіті. Захисник Стоунз при грі на м'ячі стає опорником у схемі 3-2-5, причому його теплова карта нагадує теплову карту Бекенбауера із 70-х – схоже, ліберо повертаються.
Середній блок будують у компактних 4-3-3, а високий пресинг команда проводить у моделі 4-2-4. Де Брюйне за такого розкладу розташовується поруч з Холандом.
До речі, про цю парочку: матч з Арсеналом у квітні показав її феноменальну взаємодію – бельгієць і норвежець активно обмінювались позиціями й ролями. Кевін опускався з флангу в опорну зону, після чого обігрувався з Ерлінгом і діяв, як форвард.
Універсальність футболістів є ще одним стовпом Манчестер Сіті, про що говорить трансформація Бернарду Сілви. Правий вінгер «містян» з'являється у всіх зонах на чужій третині та на обох флангах атак, здатний зіграти в опорній, а у поточному сезоні він опанував позицію лівого фулбека – причому в ній він грає, як Зінченко, зміщуючись у центр.
Прямо зараз важко знайти недоліки у грі Манчестер Сіті, однак найбільше проблем цьому монстру створила Баварія. Рецепт гідного поєдинку – дуже складна побудова пресингу, висока інтенсивність, смілива гра центрбеків при дистрибуції й атаки через фланги. Крім того, перспективними були опускання Шупо-Мотінга в центр з подальшим розкидуванням передач.
Реал суттєво додав при грі без м'яча
Чи здатний Реал на таку ж гру, як Баварія? Ще рік тому відповідь була б негативною, однак Карло Анчелотті не сидів на місці. Нинішня версія Мадрида суттєво спрогресувала в усіх аспектах організації гри без м'яча – зокрема, в інтенсивності та агресивності пресингу.
Особливо це проявилось по тріумфальному Ель Класіко в Кубку, де «вершкові» прямо таки диктували Барселоні напрямок руху м'яча.
Від пресингу «королівського клубу» на Сантьяго Бернабеу сильно постраждав і Челсі. Втім, Реал не налаштований тиснути без м'яча настільки ж ультимативно, як Сіті та Баварія – для Карло Анчелотті такий футбол є ситуативним.
Універсалізація Реала – предмет заздрості Гвардіоли
Набагато важливішими є конфігурації «бланкос» в глибині. Тут починають проявлятись сильні якості адаптивного підходу – все крутиться навколо персон Камавінги, Крооса, Модріча й Вальверде, причому визначальною є саме роль останнього.
Структура й задачі Реала в центральній частині поля залежать від позиції та ролі Феде на полі. Уругваєць може діяти і як опорник, і як машина контр-пресингу, і в ролі забивного вінгера.
Феде відкриває коридор для передачі, витягуючи за собою Галлахера
Спроби персональної опіки на центральну вісь Реала приречені на провал. Будь-який футболіст мадридців може опинитись на будь-якій позиції, причому його рух буде підтриманий переміщеннями в інших зонах. До них важко підготуватись, адже гравці мають волю у прийнятті рішень і здебільшого діють на інстинктах – унікальна зіграність команди лише посилює ефективність такого підходу.
Що найбільш важливо, цей підхід працює як при роботі на м'ячі, так і без нього. Гвардіола повинен заздрити такій гнучкості.
У Карло Анчелотті є й інші козирі
Втім, у Реала є й сталі ігрові тенденції – це стосується взаємодії з Вінісіусом. Як би не перебудовувався Мадрид, ідеєю-фікс буде закидання на хід бразильцю. Саме тому його залишають у високій позиції.
Ось тут вже проявляється важливість Бензема. Карім виступає місточком, через який м'яч доставляють до Вінісіуса. Не обов'язково саме француз асистуватиме Жуніору, однак комбінація з переведенням на хід майже завжди зав'язується на обіграшах з нападником – або ж на його грамотному позиціюванні.
Останнім часом схожа хімія вимальовується і з Родріго на правому фланзі.
Орієнтовні склади на матч Реал Мадрид – Манчестер Сіті
Реал Мадрид: Куртуа – Карвахаль, Рюдігер, Алаба, Камавінга – Вальверде, Кроос, Модріч – Родріго, Бензема, Вінісіус
Манчестер Сіті: Едерсон – Вокер, Стоунз, Діаш, Аканджі – Де Брюйне, Родрі, Гюндоган – Сілва, Холанд, Гріліш
Прогноз – 2:3
Манчестер Сіті є фаворитом протистояння, однак рік тому всі теж ставили на «містян». І вони дійсно мали взяти гору – відверто кажучи, Реал тоді створив диво, а по грі британці награли на дострокову перемогу. Ще у першому матчі.
З іншого боку, тріумф «вершкових» теж не назвати випадковим. Так, сталося диво, однак Карло Анчелотті добився його радикалізацією пресингу, створенням великої кількості перехідних фаз, організацією стандартів та самим підходом до гри. Адаптивність і гнучкість «бланкос» дозволяє їм перемагати, навіть якщо сили нерівні.
Можна навіть не сумніватись, що обидві команди заб'ють – і не раз. Ми ризикнемо поставити на перемогу Ман Сіті, адже пресинг і контрпресинг «містян» у поточному сезоні змітає усе на своєму шляху, а за рівнем універсалізації й тактичної гнучкості Гвардіола досягнув паритету з Мадридом. Крім того, у британців є Холанд, кількість голів якого вже важко порахувати.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
