Влітку минулого року багато хто чекав на повернення Андрія Ярмоленка в Україну. У вінгера підходив до завершення термін дії контракту з «Вест Хемом», і він опинявся на роздоріжжі – куди рухатися, і чого ще прагнути у кар'єрі, коли на горизонті вже 33 (стільки Андрію виповнилося у жовтні 2022-го)? І варіант з поверненням в рідне «Динамо» виглядав для Ярмоленка більш ніж логічним. Єдине, що так і не дозволило йому здійснитись – це війна…
В підсумку Ярмоленко вирішив продовжити кар'єру за кордоном, і прийняв, мабуть, найвигіднішу з фінансової точки зору пропозицію – від «Аль-Айна». Їхати до Об'єднаних Арабських Еміратів після англійської Прем'єр-ліги – це, безумовно, ще той «виклик» у кар'єрі, але український вінгер усвідомлено на нього пішов. Багато в чому ще й через персону головного тренера, адже «Аль-Айн» із червня 2021-го очолює Сергій Ребров.
Зірка за тренерською квотою
Запрошення Андрія Ярмоленка для «Аль-Айна» із самого початку підпадало під критерій укладання співпраці з зірковим футболістом, котрий встиг показати себе на топ-рівні, і приїхав скоротати одні з останніх своїх днів у футбольній кар'єрі на тепле узбережжя Перської затоки. Такою є стратегія тамтешніх клубів, які частенько укладають контракти з ветеранами європейського та американського футболу із метою підвищення інтересу до місцевої Про Ліги.
Завдання Ярмоленка, як і багатьох інших футболістів, залучених на аналогічних умовах з-за кордону, було досить простим – за рахунок яскравого та якісного футболу радувати публіку на трибунах, доводячи, що в Про Лізі також можуть бути гідні гравці.
Напевно, українець не був би вибором № 1 для «Аль-Айна» на ринку за інших умов, але наявність на посаді головного тренера команди Сергія Реброва багато що визначила у цьому рішенні. До цього український наставник вже встиг виграти із «Аль-Айном» чемпіонський титул у Про Лізі, через що отримав карт-бланш на формування складу та принципи кадрового комплектування команди на новий сезон. Можна сміливо стверджувати, що Ярмоленко опинився в «Аль-Айні» у статусі зірки, але за тренерською квотою. А це багато в чому зобов'язувало, причому не тільки Андрія, а й Сергія Станіславовича…
Стабільна ігрова практика…
Недивно, що в «Аль-Айні» у Сергія Реброва Ярмоленко одразу ж почав отримувати стабільну ігрову практику в основному складі. Це був «ковток свіжого повітря» для українця, який раніше звик полірувати банку запасних у «Вест Хемі» і, здається, вже почав втрачати колишню впевненість у власних силах.
Проблема в тому, що «Аль-Айн», від якого очікували як мінімум повторення чемпіонського шляху сезону-2021/22, із самого старту нового чемпіонату почав демонструвати перші ознаки пробуксовування. У перших трьох турах команда Реброва набрала 4 очки – далеко не визначний результат, який не дозволив «Аль-Айну» з ходу зайняти перше місце в таблиці… Власне, лише за підсумками 17-го туру, який був зіграний у лютому, підопічним Реброва вдалося вперше піднятися на другий проміжний рядок у турнірці, нижче якого «Аль-Айн» вже не опустився, але й вище стрибнути не зумів.
Весь цей час Ярмоленко стабільно виходив у складі, причому переважно в основі (з 23 матчів у Андрія 20 появ із перших хвилин). Єдиним винятком став період з кінця лютого до кінця березня, коли український вінгер змушений був через проблеми з підколінним сухожиллям «відлежатися» у лазареті.
… зі скромними результатами
На жаль, результати Ярмоленка та «Аль-Айна» виявилися досить скромними. Принаймні, саме так їх оцінюють журналісти та експерти з ОАЕ, які, вочевидь, ретранслюють, у тому числі, й думку босів клубу.
«Аль-Айн» програв боротьбу за чемпіонство дубайському «Шабаб Аль-Ахлі», який виграв Про Лігу у восьмий раз в історії. Примітно, що головною зіркою цієї команди є 27-річний бельгійський центрбек Джейсон Денаєр, відомий у Європі за виступами за «Ліон», «Галатасарай», «Селтік», «Сандерленд», а також за резервні команди «Манчестер Сіті». Але ключовою фігурою «Шабаб Аль-Ахлі» виявився 48-річний португалець Леонарду Жардім, котрий минулого літа був запрошений на посаду головного тренера команди і повністю виправдав довіру босів.
Якщо оцінювати персонально результати та ігрові досягнення Ярмоленка у сезоні-2022/23, то краще за все робити це у порівнянні з тим, що демонстрував українець в останньому розіграші АПЛ у лавах «Вест Хема». Так, у стані «молотобійців» Андрій мав зовсім мало ігрової практики, а тому показники результативності якоюсь мірою можуть виглядати нерепрезентативними, але загалом цифри виходять досить цікавими…
Очевидно, що у Про Лізі Ярмоленко загалом не показав якогось «проривного» футболу. Загальна кількість дій на полі в українця виявилася приблизно рівною з тим, що він демонстрував в АПЛ – відзначено невелике зростання, у тому числі й по відсотку успішності. Найкраще Ярмоленко виявив себе у підіграванні, де зумів суттєво наростити показники пасів у фінальну третину поля та у штрафний майданчик суперника. А ось по воротах опонентів в ОАЕ Андрій пробивав навіть рідше, аніж у своєму останньому сезоні в АПЛ за «Вест Хем»…
Рідше, але успішніше, ніж до цього в АПЛ-2021/22, у Про Лізі-2022/23 Ярмоленко вступав у єдиноборства, але також впадає у вічі підвищення показника втрат м'яча, що для такого рівня є ознакою проблем із мотивацією чи, ймовірно, концентрацією.
Зрештою, від Ярмоленка в ОАЕ очікували значно більшого. Його 11 голів та 6 асистів у 23 матчах Про Ліги виглядають вражаюче тільки на перший погляд. Насправді, Андрій опинився лишень на 10-му місці у списку бомбардирів чемпіонату, суттєво поступившись тим, хто фінішував у топ-3 (Коджо Фо-До Лаба – 28 голів, Алі Мабхут – 27, Фабіо Ліма – 19). І в цьому контексті не варто забувати, що за рівнем окладу (2 мільйони євро на рік) українець був на провідних ролях у Про Лізі...
Шляхи розходяться
Після того, як «Аль-Айн» не зміг виграти чемпіонський титул та програв у серії пенальті в фіналі Кубка Президента ОАЕ «Аль-Шарджі», у клубі очікуються серйозні зміни. Насамперед, вони мають торкнутися персони головного тренера, адже про майбутній відхід Сергія Реброва на посаду головного тренера збірної України пліткують вже не один місяць і, не виключено, ці чутки певною мірою позначилися на підсумкових результатах «Аль-Айна».
Цілком точно не буде в «Аль-Айні» у наступному сезоні й Андрія Ярмоленка. Поки що можна стверджувати про це лишень на підставі чуток, проте в ОАЕ подібна інформація, як правило, є достовірною, оскільки часто надходить безпосередньо від людей, які відповідають за прийняття остаточних рішень.
В «Аль-Айні» вирішили, що Ярмоленко показав «скромний рівень» виступів, через що українець не отримає пропозицію щодо продовження контракту із клубом ще хоча б на рік. Термін нинішньої трудової угоди закінчиться 30 червня, після чого Андрій де-юре виявиться вільним агентом, хоча підшукувати собі новий клуб вінгеру ніхто не заважає вже зараз…
Що далі – Україна, Туреччина, США?
Ще рік тому Ярмоленко, коментуючи свій перехід до «Аль-Айна», заявив, що в нього не було пропозицій від 20 клубів. Тим самим вінгер давав зрозуміти, що після вкрай скромного сезону-2021/22 за «Вест Хем» інтерес до його персони на ринку не був визначним, навіть із урахуванням можливості підписати гравця без виплати відступних «молотобійцям».
Зараз ситуація в цьому аспекті навряд чи зміниться, якщо не стане ще більш обмеженою в плані підсумкового вибору для Андрія. Мабуть, очевидних варіантів наразі для Ярмоленка три – це Україна, Туреччина та США.
В УПЛ можна вести мову виключно про «Динамо», але у можливість повернення Ярмоленка до рідного клубу зараз не віриться від слова «зовсім». Рік тому Андрій, пояснюючи, чому не прийняв запрошення від Ігоря Суркіса, заявив, що йому хочеться стабільності, а потім неодноразово повторював про бажання бути у важкі моменти поряд із родиною та забезпечити їй хоч якийсь психологічний спокій. Навряд чи влітку 2023-го Ярмоленко визнає, що ситуація в Україні різко покращилася, і що наш нинішній футбол це і є та сама горезвісна стабільність, про яку казав Андрій раніше…
У Туреччині інтерес до Ярмоленка є перманентним, і у тамтешній Суперлізі знайдуться клуби, які готові задовольнити фінансові апетити українця. Цей варіант, мабуть, буде найкращим для Андрія, адже передбачає хороший рівень професійного чемпіонату, а також географічну близькість до батьківщини, що також досить важливо.
Але не менш цікавою є і можливість переїзду до США. Ще влітку минулого року повідомлялося, що види на Ярмоленка мали три клуби МЛС – «Нью-Йорк Сіті», «Лос-Анджелес» та «Інтер» Маямі. Фінансово будь-який із цих проектів без проблем потягне зарплату Ярмоленка, плюс до всього іміджево такий трансфер буде величезним плюсом як для будь-якого із американських клубів, так і для самого українця. На хвилі активної допомоги, яку надає уряд та народ США Україні у боротьбі з російськими окупантами, черговий кейс спортивної взаємодії виглядав би дуже гарною історією, як мінімум з точки зору маркетингу, в нюансах якого за океаном розбираються чи не краще за інших.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
