Рік тому кадрову ситуацію у «Шахтарі» можна було охарактеризувати одним словом – «катастрофічна». Багаторічна ставка на легіонерів зрештою відгукнулася «гірникам» після початку повномасштабної фази російсько-української війни, коли практично усі іноземці, за винятком буркінійця Лассіни Траоре, котрий відновлювався на той момент після важкої травми, вирішили залишити Україну.
В результаті минулого літа «Шахтарю» довелося екстреними темпами підшукувати величезну кількість новачків, причому з прицілом на першу команду, яка буквально зяяла дірками. Найбільше постраждала лінія атаки, де зазвичай дуже багато (якщо не усе) віддавалося на відкуп бразильцям.
У «Шахтарі» вирішили піти, мабуть, найбільш логічним та найменш ризикованим шляхом – спробувати повернути в Україну або своїх колишніх футболістів, або екс-гравців інших клубів УПЛ, які встигли в той чи інший момент перебратися до Європи, але не отримали там беззаперечного успіху та визнання. Одним із «поверненців» виявився лівий вінгер Іван Петряк, який раніше був на контракті в «Шахтарі» із 2016 по 2019 роки, але у свій перший захід в донецьку команду успіху так і не досяг, в тому числі через конкуренцію з легіонерами.
22 серпня 2022 року «Шахтар» офіційно оголосив про підписання 4-річної трудової угоди з Петряком, за якого його колишньому клубу «МОЛ Фехервару» було заплачено 1,5 мільйони євро – на 300 тисяч євро більше, аніж отримали «гірники» від продажу вінгера в клуб із міста Секешфехервар, що відбувся трьома роками раніше.
Однак на фініші сезону можна сміливо констатувати – ставка на Петряка не зіграла, а вінгер уже вдруге в кар'єрі провалився у донецькій команді…
Трансфер Петряка був із самого початку вельми ризикованою, якщо не сказати дуже сумнівною витівкою з боку керівництва «Шахтаря». Справа в тому, що найбільш комфортна позиція на полі для Івана – лівий вінгер, а там станом на кінець серпня минулого року «гірники» не мали жодних проблем. Навпаки, у «Шахтаря» саме ліворуч на фланзі атаки діяв беззаперечний лідер команди – Михайло Мудрик, продавати якого донеччани напередодні старту в Лізі чемпіонів не збиралися категорично, й завдяки цьому через півроку змогли продати свою зірку № 1 у «Челсі» за 70+30 мільйонів євро.
Праворуч, де Петряк також може зіграти за потреби, «Шахтарю» вдалося достатньо непогано закрити позицію, підписавши Олександра Зубкова із «Ференцвароша» та Мар'яна Шведа з «Мехелена». А у січні «гірники» оформили ще й перехід молодого грузинського фулбека Гіоргі Гочолейшвілі, котрий без особливих проблем може зіграти і трохи вище, будучи вельми корисним у роботі на правій «бровці».
Виходить, що із самого початку «Шахтар» брав Петряка заради перестрахування – раптом щось не піде в Мудрика, або ж Михайло отримає травму і надовго вилетить у першій частині сезону. І саме в цьому полягав головний прорахунок селекції та керівництва «гірників»…
Щоб зрозуміти справедливість останньої тези, досить просто проаналізувати усю попередню кар'єру 29-річного Петряка. До першого свого пришестя в «Шахтар» Іван виступав за «Зорю», де кілька років нічим особливим не виділявся, будучи звичайним гравцем ротації, без претензій на лідерство. Все змінилося у сезоні-2015/16, коли Юрій Вернидуб почав надавати Петряку значно більше ігрової практики, причому саме з перших хвилин матчів. Роль футболіста стартового складу надала впевненості вінгеру, і той почав щедро дякувати наставнику за довіру результативними діями.
Вже влітку 2016-го успішні виступи Петряка за «Зорю» привернули увагу «Шахтаря», який за нерозкриту суму оформив повноцінний трансфер вінгера, але на один сезон вирішив залишити Івана у луганській команді. І не дарма: Петряк ще більше розквітнув, став справжнім лідером атак «Зорі», після чого його повернення до «Шахтаря» давало надії, передусім самому футболісту, на значно більшу довіру з боку головного тренера.
Проте тодішній наставник «гірників» Паулу Фонсека продовжував гнути лінію у кадровій стратегії, згідно із якою основна ставка в атаці робилася на легіонерів, а українці були, якщо так можна сказати, «на підтанцьовуванні».
Опинившись у статусі гравця ротації, Петряк значно здав, що прямо позначилося на його статистиці результативності. Після 12 результативних дій за «Зорю» у сезоні-2016/17, Іван наступного сезону у футболці «Шахтаря» записав у свій актив лишень 1 забитий м'яч у 14 поєдинках, після чого у клубі прогнозовано замислилися про доцільність подальшого перебування вінгера у першій команді.
Влітку 2018-го «Шахтар» на рік віддав Петряка в оренду у «Ференцварош», де Івану вдалося переконати наставника у своїй спроможності бути корисним, швидко стати одним із ключових гравців, а водночас і повернути успішність на полі, підтвердженням чого стали 17 результативних дій у 28 поєдинках чемпіонату Угорщини. Вже потім був повноцінний трансфер Петряка до «МОЛ Фехервар» за 1,2 мільйони євро, де українець також стабільно виходив на поле, переважно із перших хвилин, а разом з тим – забивав та віддавав результативні передачі.
Опинившись у «Шахтарі» вдруге, Петряк знову вимушено опинився поза стартовою «одинадцяткою». Виграти конкуренцію в Мудрика Іван не міг за цілою низкою факторів, одним із яких був іміджевий. Для «гірників» було важливо, щоб у ключових поєдинках команди на полі з перших хвилин з'являвся саме Мудрик, а не хтось інший, що дозволяло підвищувати капіталізацію цього футболіста, і в цьому плані «Шахтар» діяв дуже грамотно та професійно.
Але ось із Петряком у «Шахтарі» таки промазали. Можливо, в стані «гірників» із самого початку розраховували, що Мудрик буде проданий у січні, й тоді Іван стане ключовою фігурою на лівому фланзі атаки команди вже у другій частині сезону, проте тут, як це часто трапляється у футболі, доля мала свої плани…
Насамперед, перед відходом на зимову паузу про себе на весь голос у «Шахтарі» вдалося заявити Криськіву, якого Ігор Йовічевіч спочатку не бачив у команді, але своєю роботою на тренуваннях Дмитру вдалося переконати хорватського фахівця дати йому шанс, і цією можливістю хавбек скористався блискуче. А ось із Петряком у найважливіший момент трапилася невдача – вінгер отримав пошкодження, через яке навесні з'являвся на полі вкрай епізодично, і продовжує тренуватися поза основною групою команда навіть зараз.
Як підсумок: у сезоні-2022/23 Петряк провів за «Шахтар» 22 поєдинки в рамках усіх турнірів, у яких відзначився лише 1 забитим м'ячем та 1 результативною передачею. Загалом у зазначених матчах вінгер провів 644 хвилини, тобто в середньому він з'являвся на полі в одному поєдинку лише на 29 хвилин, що становить менше третини основного часу матчу…
Головне питання для «Шахтаря» зараз – що робити з Петряком у найближчому майбутньому? Для розуміння цього менеджменту «гірників» спочатку потрібно дати відповідь на інше актуальне питання – а чи робитиметься на Івана ставка як на гравця стартового складу в подальшому? Якщо ні, то навряд чи є сенс тримати 29-річного футболіста у складі заради можливості випустити того на півгодини в умовному поєдинку проти «Металіста 1925» чи «Миная». Для цього «Шахтарю» потрібно мати у складі молодих та перспективних гравців, яких такі виходи за першу команду мотивуватимуть розвиватись далі, а не будуть розчаровувати у своїй незатребуваності в основі.
Як би там не було, але обійтися без кадрових помилок влітку минулого року в таке неспецифічне трансферне вікно «Шахтарю» було майже неможливо. Хоча в ситуації із Петряком, як ми вже з'ясували вище, аж надто багато вказувало на потенційні ризики, і, є відчуття, низкою аргументів керівництво «гірників» чомусь вирішило при прийнятті остаточного рішення про трансфер знехтувати. Хтось скаже: не надто й серйозний «прольот», лише на 1,5 мільйони євро, мовляв, після випадків із Нері Кастільо чи Бернардом така сума – це справжні крихти. Однак в нинішній фінансовій ситуації, про яку практично у всіх серйозних західних ЗМІ не втомлюється розповідати генеральний директор клубу Сергій Палкін, на рахунку має бути кожна копійка або, якщо забажаєте, кожен євроцент…
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
