— До Динамо ти прийшов саме в епоху Блохіна. Кажуть, іноді, зібравши команду, Олег Володимирович міг розповідати, як забив 1975 року. Легіонери, які народилися набагато пізніше, це розуміли?
— Наскільки я пам'ятаю, не всі його добре розуміли. Я маю на увазі вимоги і певною мірою – поведінку. Але все-таки треба розуміти, що це був великий футболіст із великими нескінченними амбіціями. Йому завжди хотілося вигравати. Блохін багато зробив для українського футболу і іноді не розумів, як можна в одному чи іншому моменті не забити. Він міг сказати: «Ось я б забив!».
— Багато легенд ходить про тяжкий характер Блохіна. Це так?
— Не знаю, він просто людина, котра має великі амбіції. Напевно, не всім це пасувало, але я з Олегом Володимировичем проблем не мав. Ми з ним часто розмовляли віч-на-віч. Так, ігровою практикою він мене не нагородив, але щодо спілкування у мене з ним проблем не було. Можливо, з легіонерами у нього були якісь недомовки, бо вони в прямому розумінні розмовляли різними мовами. Перекладач не завжди міг правильно перенести певні робочі нюанси.
— Чому Динамо за всіх можливостей і підбору кадрів зараз поза трійкою лідерів?
— Мені важко сказати, чому так. На мою думку, тому що там такі ж глобальні футболісти, як і в інших українських командах, і здебільшого в Динамо робили результат або іноземці, або ті українці, які поїхали зараз грати за кордон.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
