— Ви сам родом із Києва, який із 24-го лютого 2022 року перебуває під прицілом Росії. Як вам зараз сприймається столиця за умов повномасштабної війни?
— Коли повномасштабна війна тільки-но починалася, столиця в нових реаліях була схожа на страшну картинку. Зараз теж неможливо спокійно сприймати усі жахливі речі, що відбуваються у рідному місті та країні. На щастя, у нас сильний народ, який не здається та швидко адаптується до нових умов. Люди продовжують жити і мріють лише про одне—перемогу України.
— Зараз усі масово переходять українською мовою. Однак це рішення ви прийняли для себе ще задовго до початку повномасштабної війни - у 2016 році. У який момент ви вирішили говорити українською? Що до цього спонукало? Як вам давався цей перехід?
— На жаль, я виховувався, навчався, розмовляв із друзями та на тренуваннях російською мовою. Якщо бути відвертим—не завжди легко переходити на іншу мову. Прикро, що ми почали цінувати та замислюватися над важливістю мови лише після початку великої війни.
Мені дуже хочеться, щоб вся країна перейшла на українську мову і це був їхній свідомий вибір. Щоб люди усвідомили, чому вони це роблять. Не тому, що це модно. Важливо залишатися собою.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
