Отже. Для того, щоб не плодити зайвих чуток та пустих розмов, надаю відповіді на питання, що, як з’ясувалося, цікавлять досить велику кількість людей.
1. Не думав, що найчастішим питанням буде питання моєї особистої мотивації, але відповім – тому що маю бажання допомагати власній країні у скрутні часи. Думав, що це зрозуміло будь-кому. Так, я багато волонтерив і допомагав військовим, але у певний момент відчув, що благодійних заходів, переданих коштів на ЗСУ і тд. – цього недостаньо. Так, я лише маленький гвинтик у великому механізмі, але я роблю те, що вважаю за потрібне. Версія, що була висунута одним з російських говноресурсів, що «увлечение нацистской идеологией привело этого странного персонажа в ряды вооруженных формирований киевского режима» (с) хоч і шокувала своєю креативністю, сміливістю припущень та висновків – теж заслуговує на увагу, звичайно. Нехай так, якщо воно так легше сприймати цю інформацію.
2. На ухвалення рішення вплинуло особисте знайомство з Буревієм. Однією з переваг вступу саме у цю бригаду була можливість отримати адекватних досвідчених командирів і оточення без асоціальних елементів, що відсіюються ще на етапі відбору – в бригаду не приймають алкоголіків, наркоманів і тд. Людей без достатньої мотивації теж не приймають.
3. Я не укладав контракту, а мобілізувався. Пішов до військомату, отримав всі необхідні документи. Жодних повісток не було.
4. Коли викладав фото шеврона з білим посохом Асклепія та змією, то думав, що всім зрозуміло, що мова про медицину. Служу на посаді санітара відділення збору та евакуації поранених. Медична евакуація – це система заходів щодо евакуації уражених і хворих з поля бою або з вогнища масового ураження і доставки їх на медичні пункти і установ, що забезпечують надання їм медичної допомоги та лікування. Якщо пояснити простими словами – наше завдання полягає в тому, щоб транспортувати пораненого до госпіталю чи іншої установи найбільш щадними засобами, приймаючи підчас швидкі рішення, від яких іноді залежить його життя. В мирний час нашу роботу можна порівняти з роботою служб екстреної медичної допомоги або швидкої. За виключенням певних нюансів, звісно, бо евакуація цілком може відбуватися і з першої лінії вогневого ураження. В умовах сучасної війни медична евакуація є тим самим шансом вижити та отримати кваліфіковану медичну допомогу.
5. Наразі бригада базується в районі Києва, але частина бригади виконує бойові завдання в місцях активних бойових дій, саме звідти евакуюють поранених. Якщо бригада висувається в інше місце, то медицина висувається з нею.
6. У мене особисто так склалося, що навчання відбувається паралельно з виконанням завдань і виїздами на евакуацію, але ніхто непідготовлених бійців на нуль не кидає, такого і близько немає. Курс тактичної медицини під час війни повинен, з моєї точки зору, засвоїти кожен громадянин України, ну хоча б у частині надання первинної допомоги, та і спортивне минуле стає в нагоді – входити в курс справи доводиться швидко. За суттю своєю – це важка нуденна відповідальна робота без нормованого часу, і нічого іншого. Вирішується багато питань – починаючи з того, що пораненому елементарно може стати погано під час евакуації, і хтось, вибачте, повинен все це прибрати, і закінчуючи тим як забезпечити безперебійну роботу ШВЛ, моніторів, інфузоматів та іншого обладнання в машині швидкої, що доставляє пораненого до лікарні. Як розвернути та підняти ноші в потягу, що не є санітарним, як з’ясувати куди саме транспортувати пораненого, як прийняти його з гелікоптеру або іншого транспорту, провести опитування у разі можливості розмовляти – це все має значення. І так, моє особисте велике прохання – звільняйте, будь ласка, дорогу для швидких. Хвилини іноді мають вирішальне значення.
7. Якщо я перебуваю будь-де, окрім мого місця служби, то безпосередній командир дозволив мені там перебувати. Бо вважає, що моє перебування там принесе користь спільній справі. Іншого варіанту немає. Так, я маю можливість завдяки власному імені ще долучати додаткові кошти на потреби ЗСУ та НГУ, отже, якщо ви бачите мене на благодійному матчі, то це свідчить саме про те, що іноді я можу робити для нашої перемоги ще більше, ніж інші. І це не означає, що ми не були вночі на виїзді десь у сусідній чи не дуже, області. І що після матчу ми знов не поїдемо на виконання чергового завдання.
8. Інтерв’ю я тепер повинен погоджувати з керівництвом. Оскільки є певні правила, це ж зрозуміло. І так, солдат повинен підтримувати авторитет Збройних сил України і Національної гвардії України тощо. Як і будь-який громадянин України, до речі.
9. Ми будемо дуже раді, якщо до нашого підрозділу ще додадуться адекватні люди, бажано з медичною освітою – лікарі загальної практики, медсестри і тд.
10. Всі війни світу рано чи пізно закінчуються. Я знаю і вірю, що ця завершиться нашою Перемогою. А поки що буду робити те, що я можу, там де я є. І ще. Якби я звертав увагу на довбнів, що мають власну точку зору на те – як, де і що мені потрібно робити, то нічого б не досяг у житті. Це не той випадок, коли мені потрібно щось комусь доводити. Як там кажуть в народі – «а нам своє робити…» – пояснив Ващук у публікації на Facebook.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
