— На скільки великою несподіванкою був виклик?
— Не велика несподіванка. Я працював і мріяв сюди потрапити, так що мрії збуваються.
— В тебе може вийти досить насичено - і національна збірна, і молодіжна...
— Дай Бог, щоб все вийшло - тут потрапити на три важливих гри і на Євро.
— Амбіції в тебе найвищі.
— Звичайно.
— Чи є хвилювання від перебування в таборі національної команди?
— Та ну. Хвилювання було вперше 5 хвилин. Зараз все спокійно і добре.
— Чемпіонат вийшов досить незвичним під час війни...
— Так, завдяки нашим воїнам-героям він відбувся. Я їм дуже дякую. Слава Богу, що він пройшов.
— Є задоволення від гри? Ти став гравцем основного складу...
— Так, є. Було багато роботи. Головне - не зупинятися на досягнутому і продовжувати рухатися вперед.
— Результат команди засмутив?
— Засмутив - четверте місце. Навіть якби це було друге чи третє - теж засмутив би. В «Динамо» має бути тільки перше місце. Але зараз всі думки про збірну.
— Всі емоції чемпіонату забуті?
— Спочатку їх потрібно було проаналізувати, а далі - відпускати.
— Чи є в тебе кумир? Зразок форвард, якого ти береш приклад?
— Мені дуже подобається, як грає Холанд. Це єдиний, за яким я дуже слідкую. Він іншої статури, але те, що він робить на футбольному полі - вражає. Він гравець таранного типу, має швидкість і розуміння гри на високому рівні.
— Які твої козирі?
— Їх не розкривають. Дивитимуться німці із македонцями. Не буду про це говорити.
— Ребров - легенда «Динамо» і українського футболу. Він був успішним тренером в «Динамо» і тепер тренуватиме збірну...
— Радий, що він прийшов до нашої збірної. Впевнений, що підніме її на вищий рівень.
— Встигнув тобі щось сказати?
— Привіталися і він запитав, чи я навчився говорити з суддями. Я сказав, що так.
— Певно, цього краще взагалі не робити?
— Так.
— Ти англійською володієш?
— Yes, of course (так, звичайно, - ред).
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
