Червневі матчі збірної ознаменувалися кількома яскравими подіями: дебют нового тренера, народження ментального лідера в особі Циганкова та черговий етап становлення Забарного як головної дійової особи в обороні.
Проте слід відзначити ще один тіньовий момент – повернення Буяльського у збірну та реальна користь від динамівця.
«Дуже приємно повернутись у збірну. Давно не був тут. Важко сказати, чи чекав я на виклик. Деякі тренери не розраховували на мене, тому було приємно, коли зателефонували і сказали, щоб робив візу і готувався до збірної», – так у березні прокоментував своє запрошення до національної команди Віталій Буяльський.
Тимчасовий керманич збірної Руслан Ротань повернув одного з лідерів Динамо до національної команди напередодні поєдинку з Англією. Більше того, 30-річний хавбек навіть зіграв на Вемблі, вийшовши у синьо-жовтій футболці вперше за півтора року.
Власне, така аритмія виступів за збірну для Віталія – звична практика. Преса та вболівальники очікували на потрапляння динамівця у розширений список, та Шевченко, а потім і Петраков мали іншу думку. Традиція ігнорувати Буяльського може перерватися із повноцінним призначенням Сергія Реброва. Він добре знає якості екс-підопічного по Динамо і у дебютному червневому вікні слідом за Ротанем також запросив Буяльського до табору націоналки.
Вже постфактум ми можемо робити висновки про вдалість такого рішення. І якщо у поєдинку з Північною Македонією динамівець на поле не виходив, то його поява у грі з мальтійцями стала слушною та доречною. На 63-й хвилині Віталій замінив Руслана Маліновського, котрий виглядав дещо втомлено та неефективно. Україна все ще не могла забити і потребувала варіативності в атаці. І Буяльський її дав.
Перша дія джокера – миттєве вдале відбирання та початок нової атаки. Минає якихось 40 секунд і Віталій знову у центрі уваги. Він залітає у штрафний майданчик, сміливо підставляє голову під навіс Віктора Циганкова і б’є. Кіпер м’яч не фіксує, а Буяльський не вимикається із боротьби і мчить на добивання. Є момент!
Важливо, що це не одиничний спалах активності. Протягом наступних кількох хвилин динамівець постійно відкривається, пропонує себе і загострює, коли опиняється з м’ячем. Плюс є дуже корисним у підбираннях. Віталій помітно випереджає втомлених мальтійців, які понад годину ігрового часу працюють без м’яча.
Апогей трапляється на 69-й хвилині, коли Буяльський наодинці виринає перед штрафним майданчиком, вривається у володіння суперника і правильно передбачає ситуацію після скидання головою Артема Довбика. Далі одночасний пас на вільного Ярмоленка та зіткнення із суперником – пенальті. І не важливо, якщо рефері призначив одинадцятиметровий не через фол на Буяльському, а на Ярмоленку. Факт в іншому – Віталій не просто помітно підсилив гру, а й взяв участь у ключовому епізоді всього матчу.
Навіть після того, як рахунок став 1:0, Буяльський продовжував забезпечувати контроль м’яча, розіграш та успішні відбори. Він постійно пропонував себе, відкривався між лініями і створював додаткового вільного адресата для передач партнерів. Лише 27 хвилин на полі, зате яка ефективність!
Безперечно, вести мову про далекоглядну перспективу Буяльського у збірній поки надто рано. Проте таке вдале використання Ребровим одного з найбільш досвідчених футболістів, з одного боку, є доволі простим, та водночас вкрай раціональним.
До речі, про досвід. Вперше Буяльський отримав запрошення до збірної у вересні 2016-го. Офіційного дебюту довелося чекати понад рік. Андрій Шевченко використав хавбека у поєдинку проти Косова і випустив того лише на 2 хвилини. З часом Віталій узагалі перестав потрапляти навіть до розширених списків національної команди. Шевченко вирішив бути максимально чесним та усе публічно пояснив.
«Я не хочу викликати гравця, щоб просто викликати. Вважаю, він провідний гравець своєї команди. Він відмінно грає. Але ми граємо за іншою схемою. Тому викликати його, щоб він сидів на лавці запасних – на цю мить, вважаю, буде некоректно щодо нього», – заявив тренер.
Певні надії на повернення до збірної виникли після зміни тренера. Проте Олександр Петраков лише одного разу залучив Буяльського і дав тому зіграти годину проти Казахстану. На цьому усе. Не дивно, що для 30-річного Буяльського поєдинок з Мальтою став лише 11-м у головній команді країни. Якщо перевести це у хвилинний вимір, то цифра ще більше вражає – підсумкові 272 хвилини або ж майже 25 хвилин за матч.
За підсумком натужного протистояння із Мальтою Буяльський отримав хорошу пресу та суттєво вирізнявся на фоні подекуди інертних партнерів. Не варто роздавати завчасних авансів та фіналізувати, мовляв, у збірній нарешті з’явився тренер, який може використовувати навички Буяльського. Але передумови для цього є. І якщо хтось здатен краще скористатися найкращими скілами Віталія, то це саме Сергій Ребров. У вересні матимемо змогу пересвідчитися у цьому.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
