Влітку минулого року «Шахтар» виявився відкинутим на кілька десятиліть у розвитку та стратегічному плануванні. Через повномасштабну фазу російсько-української війни «гірникам» довелося екстрено збирати фактично нову команду, адже всі легіонери, окрім буркінійця Лассіни Траоре, виявили бажання залишити охоплену бойовими діями країну. Змінився у «Шахтарі» й головний тренер – хорвату Ігору Йовічевічу дістався вже зовсім інший кадровий «матеріал», ніж його попереднику Роберто Де Дзербі. Попереду була величезна робота та титанічні зусилля…
На короткострокових зборах перед початком сезону-2022/23 Йовічевіч, перш за все, постарався оцінити здібності всіх виконавців, що є на контракті у клубі. В «Шахтар» повернулася величезна маса орендованих, у тому числі й з «Маріуполя», який тимчасово припинив функціонування як повноцінний футбольний клуб. Одним із них виявився правий вінгер Олексій Кащук – вихованець академії «гірників», котрий не зіграв жодного офіційного матчу за першу команду та виступав за приазовців на правах оренди з літа 2019-го.
Кащука з точки зору широкого уболівальницького загалу в українському футболі можна називати ноунеймом. За його прогресом у «Маріуполі» спостерігали, мабуть, хіба що селекціонери «Шахтаря», та й то не факт, адже довгі роки систему пошуку талантів у донецькому клубі буквально зациклили на бразильському ринку, особливо якщо йшлося про футболістів атаки. Єдиним турніром, яким Кащук міг запам'ятатися вітчизняним фанатам, котрі не особливо уважно стежать за кадровими пертурбаціями в дублі «Шахтаря» та «Маріуполі», є чемпіонат світу серед молодіжних команд 2019 року, на якому Україна U-20 сенсаційно стала переможцем. Тоді Кащук виходив на поле в кожному із семи поєдинків, але лишень у двох із них зіграв по 90 хвилин, а у фіналі проти Південної Кореї взагалі з'явився тільки наприкінці – на дві хвилини. Результативність Олексія на турнірі у Польщі не виглядала визначною на тлі низки партнерів – лише одна гольова передача.
Недивно, що Йовічевіч з ходу також не повірив у Кащука. В певний момент «Шахтарю» спочатку вдалося домовитися із «Ференцварошем» щодо викупу Олександра Зубкова, а буквально перед подачею заявки на групову стадію Ліги чемпіонів «гірники» погодили ще й придбання Мар'яна Шведа у «Мехелена». Одразу після цього перспективи Кащука у першій команді «Шахтаря» з туманних перетворилися на абсолютно примарні, й вінгер на правах оренди відбув в азербайджанський «Сабах», причому ця новина прогнозовано не викликала жодного фурору у вітчизняному спортивному інформаційному просторі.
А ось далі ситуація почала розвиватися так, як на це не очікували, мабуть, і в самому «Шахтарі». «Сабах» для Кащука виявився добре знайомою командою, оскільки у ній Олексій провів кілька місяців ще навесні 2022-го, наприкінці сезону-2021/22. Останній чинник, вочевидь, значно допоміг українському легіонеру, оскільки додаткова акліматизація та адаптація йому вже не знадобилися.
З першого ж матчу за «Сабах» у чемпіонаті Азербайджану Кащук почав забивати, причому дебютним м'ячем у сезоні-2022/23 український вінгер відзначився у воротах не когось, а самого чемпіона – «Карабаха». І нехай команда Олексія програла (3:4), сам вінгер яскраво продемонстрував свій потенціал та здатність бути корисним «Сабаху», виходячи на поле із перших хвилин.
Недивно, що за кілька місяців «Сабах» вже неможливо було уявити без Кащука на правому фланзі атаки. Український легіонер ледве не в кожному поєдинку вирізнявся результативною дією, а то й не однією. У підсумку до фінішу чемпіонату на рахунку Олексія виявилося 16 забитих м'ячів та 9 результативних передач у 31 матчі. Такі високі показники результативності спонукали керівництво «Сабаха» спробувати домовитися із «Шахтарем» про повноцінний переїзд Кащука до Азербайджану. Подейкували, що клуб із Баку навіть був готовий заплатити за хавбека 1 мільйон євро, що зробило б українця найдорожчим придбанням в історії «Сабаха», але…
На початку травня ЗМІ повідомляли, що керівництво «Шахтаря» просить від «Сабаха» за Кащука 1,5 мільйони євро, а вже наприкінці того ж місяця в пресу просочилися дані про те, що «гірники» нібито оцінюють свого вихованця вже у 5 мільйонів. Сам Кащук в інтерв'ю заявляв, що був би не проти залишитись у «Сабаху», щоб зіграти разом із командою в Лізі конференцій, але коректно ні на чому не наполягав – мовляв, якщо доля приготувала йому інші варіанти в кар'єрі, то так тому й бути.
Зрештою, «Сабах» із «Шахтарем» так і не домовилися, і за останніми даними з преси, Кащук повертається до донецького клубу, де буквально вражені його результативністю в Азербайджані. І справді: вояж у «Сабах» дозволив Кащуку розкрити себе по-новому, хоча загалом його ефективність роботи на полі в команді з Баку не надто й змінилася, якщо порівнювати з аналогічними показниками за «Маріуполь» у недограному в рамках УПЛ сезоні-2021/22.
З ключових показників, окрім голів та асистів, Кащука за «Маріуполь» та «Сабах» суттєва різниця помітна лише за деякими – кількістю пасів (у тому числі виконаних назад), отриманими передачами та дотиками м'яча у штрафному майданчику суперника. Виріс і середньоматчовий показник очікуваних голів, причому до вельми пристойної позначки у 0,43xG, проте тут важливо підкреслювати інше – загалом кількість ударів та їхня точність у Кащука в «Сабаху» виявилися фактично такими ж, як і раніше у «Маріуполі», де Олексій забивав набагато рідше.
То чому ж Кащук так сильно додав у результативності? Вочевидь, за рахунок низки чинників, причому як футбольного, так і не футбольного характеру. І якщо з останніми розібратися набагато важче, бо необхідно знати дуже багато всього із життя футболіста, аж до побутових дрібниць, то ось про футбольну складову певні висновки можна зробити, спираючись на статистику та графічні розшифрування.
Насамперед, як уже згадувалося вище, у «Сабаху» Кащук став значно частіше отримувати м'яч від партнерів. Отже, йому більше довіряли всередині команди, адже слабкому гравцю пасують значно рідше, ніж тому, хто розуміє, що потрібно робити далі та які дії із м'ячем робити. Це очевидна істина, адже при першій же втраті всій команді доводиться повертатися в оборону, яка здатна витягувати не тільки фізичні, але й психологічні сили з футболістів.
Маючи можливість більше працювати із м'ячем, ніж без нього, в Кащука знизилася потреба у веденні єдиноборств (порівняно з тим, що було в «Маріуполі»), а також він збільшив показник за виконаними пасами назад, який перевищив аналогічний за передачами уперед (в «Маріуполі» все було якраз навпаки). Робота на команду із прагненням до мінімізації необґрунтованих ризиків призвела й до зниження показника обведень, хоча вкрай незначного – з 6 до 5,5 у перерахунку на 90 хвилин.
Але найголовніше – зростання більш ніж на 30% показника дотиків до м'яча у штрафному майданчику суперника (з 2,4 до 3,2). Саме завдяки цьому Кащук частіше, аніж під час виступів за «Маріуполь», опинявся на якісних ударних позиціях, про що свідчить мапа з нанесеними точками ударів, виконаних українським вінгером.
У «Сабаху» Кащук значно частіше отримував можливість пробивати з вигідніших позицій
І нехай середній показник ударів у Кащука залишився незмінним, порівняно з маріупольським, але за рахунок виходу на більш вигідні ударні позиції в «Сабаху» у вінгера відбулося не лише зростання розрахункового індексу очікуваних голів (xG), а й безпосередньо самої результативності. А вже після того, як Кащук продемонстрував своє вміння забивати, команда та тренерський штаб стали ще більше заохочувати прагнення українця до нестандартних дій.
Примітно, що Кащук вже встиг порадувати українських вболівальників і на молодіжному чемпіонаті Європи, що стартував у Румунії та Грузії, де команда Руслана Ротаня в першому поєдинку досить несподівано не залишила шансів одноліткам з Хорватії (2:0), а Олексій відзначився забитим м'ячем та результативною передачею на Сікана.
До речі, після перемоги над хорватами Кащук так прокоментував свою успішну гру в матчі: «Я прийняв м'яч поміж лініями, змістився та пробив – вийшов дуже класний гол. Головний тренер дозволяє мені брати на себе гру в останній третині поля. Я маю відповідні якості, намагаюся ними користуватися».
Тож найближчим часом чекаємо від Кащука нових успіхів за збірну України U-21, а ось у новому сезоні вінгер цілком має шанс замахнутися на основу чинного чемпіона української Прем'єр-ліги «Шахтаря». У стані «гірників» в Олексія поки що (якщо донеччани влітку не прикуплять ще когось) є два серйозні конкуренти – Олександр Зубков та Мар'ян Швед. Обидва старші, ніж їх колега, що повертається із «Сабаха», й обидва пропустили у сезоні-2022/23 значні відрізки через проблеми зі здоров'ям.
Тому стратегічно ставка на Кащука для «Шахтаря» виглядає цілком логічною, особливо з огляду на відсутність якихось додаткових фінансових витрат, необхідних для її втілення у життя. Як мінімум в рамках УПЛ Олексій точно заслуговує на можливість спробувати сили в помаранчево-чорній футболці, а якщо справи підуть, як у «Сабаху», то сезон-2023/24 Кащук проведе не в Лізі конференцій, як планував із колективом з Баку, а у Лізі чемпіонів, яка є чудовою вітриною для талантів навіть в умовах війни, через які зараз проходить вся Україна та її футбольні клуби. А там, як знати, в кар'єрі Кащука може статися і новий зліт. Хтось із читачів зараз гучно розсміявся? А дарма, адже Михайла Мудрика за два роки до трансферу в «Челсі» також ніхто не асоціював із грандами світового футболу, але де зараз ті знавці-скептики, що тоді реготали, надриваючи живота?..
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
