Сезон-2022/23 для «Манчестер Сіті» видався абсолютно феноменальним. Ця команда не лише вперше у своїй історії виграла такий заповітний «вухатий» трофей Ліги чемпіонів, а й додавши до нього перемоги у чемпіонаті та Кубку Англії, оформила требл, увійшовши до когорти обраних.
Хосепу Гвардіолі, для якого тріумф у ЛЧ-2022/23 виявився третім у тренерській кар'єрі (до цього каталонський наставник двічі вигравав турнір із «Барселоною»), знадобилося сім років та безліч безсонних ночей, щоб нарешті виконати ключове завдання, яке ставили перед ним інвестори з ОАЕ, які прагнуть зробити з «Манчестер Сіті» беззаперечного гегемона не лише у футбольній Англії, а й на всьому європейському континенті.
Однак після требла перед Гвардіолою відкривалося лише два шляхи. Перший з них передбачав негайний відхід з клубу у статусі вічної легенди та чемпіона. Другий – вказував на необхідність забути всі попередні досягнення та фактично розпочинати шлях із початку, беручи старт у сезоні-2023/24. Враховуючи ту обставину, що Гвардіола залишається головним тренером «Манчестер Сіті» й донині, неважко зрозуміти, яким шляхом вирішив рухатися далі каталонський тренер, і цей його вибір, можливо, стане найбільшою проблемою для «городян» найближчим часом.
Справа в тому, що і без перемоги з «Манчестер Сіті» у Лізі чемпіонів Гвардіола був повноцінним членом пантеону найвидатніших тренерів усіх часів та народів. Як і Ліонелю Мессі, котрий в 2022-му все ж таки став тріумфатором із національною командою на чемпіонаті світу, закривши ледве не останній гештальт у світі професійного футболу, Хосепу Гвардіолі звітний трофей був необхідний, скоріше, не скільки задля задоволення запитів громадськості, скільки через свої власні внутрішні вагання. Просто йому було не по собі, коли за стільки років із клубом, який виділяв під реалізацію запитів Гвардіоли практично все необхідне, досягти бажаного так і не вдавалося.
Тепер же, коли «вухатий» нарешті «оселився» у клубному музеї «Манчестер Сіті», здавалося б, настає найлогічніший час попрощатися із клубом, особливо на тлі незліченних інтерв'ю, в яких Гвардіола наголошував, що не збирається працювати тренером до глибокої старості й знає мільйон життєвих радощів, окрім виграшів трофеїв у професійному футболі. Але...
Піти для Гвардіоли було б набагато простіше два роки тому, коли «Манчестер Сіті» також дістався фіналу Ліги чемпіонів, у якому навіть видавався для більшості вболівальників фаворитом, проте таки програв – «Челсі» із рахунком 0:1. Тоді у каталонського фахівця якраз підходив до завершення термін дії контракту з «Манчестер Сіті», й не було б кращого прощального подарунка для англійського клубу з боку наставника, ніж омріяна перемога у Лізі чемпіонів. Однак цього не сталося, а Пеп продовжив співпрацю із «містянами», вочевидь, не бажаючи йти поваленим.
Зараз для Гвардіоли все виглядає абсолютно інакше. Контракт наставника з «Манчестер Сіті» розрахований ще на два роки, й на тлі шаленої радості після перемоги у Лізі чемпіонів фахівець уже встиг оголосити про плани відпрацювати його до кінця. Виглядає таке рішення більш ніж логічним, адже коли справи йдуть добре, а то й просто чудово, немає сенсу щось змінювати та відмовлятися від можливості продовжити солодкий момент тріумфу.
Інше питання, з яким Гвардіола вже раніше неодноразово стикався у «Барселоні», «Баварії» та «Манчестер Сіті», полягає в тому, що зійти на нову вершину досить складно, проте ще важче на ній утриматися, відстоявши право називатися найкращим серед найдостойніших.
Очевидно, що надто багато та багато хто в «Манчестер Сіті» у останні роки був заточений під виконання ключового завдання – перемоги у Лізі чемпіонів. І тепер, коли вершина підкорена, немає сумнівів, що низка виконавців у дружині Гвардіоли переживатимуть певну мотиваційну кризу, якщо не сказати професійне вигоряння. Та й сам Пеп, вірогідно, знову зіткнеться із цією ситуацією, визнає він це чи ні. Після виграшу усього, що тільки можливо, вкрай важко знову встановити та побачити перед собою нові орієнтири, заради яких варто викладатися на всі 100% та навіть більше. Це проблема будь-якого чемпіона, не кажучи вже про підкорювачів требла, яких в історії європейського футболу не так вже й багато.
Тож після видатного успіху та рішення залишитися, для Гвардіоли настає літо тяжких роздумів. Каталонський фахівець раніше неодноразово давав зрозуміти, що надає перевагу поступовим, а не миттєвим революціям у складі. В «Манчестер Сіті» за всі сім років перебування там Пепа, таких відбулося лишень дві. Перша сталася на друге для Гвардіоли літо на «Етіхаді», коли з першої команди пішли одразу дев'ять гравців. Другий випадок було зафіксовано рік тому, коли наставнику «городян» довелося здатися та відійти від свого стереотипу щодо фігури центрфорварда. Купівля фактурного Ерлінга Холанда призвела до структурних змін у грі «Манчестер Сіті» і, як зазначають деякі аналітики, саме ця обставина дозволила англійському топ-клубу на фініші сезону взяти одразу три престижні трофеї.
Очевидно, що Гвардіола досить розумний, щоб розуміти: після требла йому доведеться знайти ще як мінімум кілька нових факторів, здатних перезавантажити «Манчестер Сіті» та зробити футболістів знову «голодними» до нових тріумфів. Покладатися на старі кадри в такій ситуації – це найбільш безпечний варіант, але він може призвести до такого побічного ефекту, як стагнація.
Втім зберегти усіх ключових виконавців за підсумками сезону-2022/23 Гвардіолі вже й не вдасться. Стан «городян» вирішив залишити капітан команди Ілкай Гюндоган, котрий уже підписав дворічний контракт із «Барселоною» з опцією пролонгації ще на один сезон. Враховуючи ту обставину, що про бажання німецького хавбека змінити обстановку було відомо заздалегідь, не було жодного сенсу намагатися утримувати футболіста, вигадуючи штучну мотивацію або пропонуючи помножити на десять суму окладу. Це просто не методи роботи Гвардіоли.
Однак, як би там не було, але замінити Гюндогана для Гвардіоли та «Манчестер Сіті» буде не так просто. Матео Ковачич, якого у ЗМІ нині називають де-факто наступником німецького хавбека, при всій до нього повазі, не виглядає фігурою рівнозначною за калібром із «гюндоганівським». Недивно, що «Сіті» навіть довелося розпочати гонку за Деклана Райса, якого раніше активно сватали до «Арсеналу»...
Не вирішивши до кінця проблему півзахисту, Гвардіола та «Манчестер Сіті» мають також безліч питань по захисту. Кайл Уокер, Емерік Ляпорт та Жоау Канселу хочуть залишити «Етіхад», і на це у кожного з них є свої причини. Крім того, у клубі явно продовжує залишатися невирішеною проблема лівого захисника, де у Гвардіоли просто немає ключового виконавця, через що доводиться задовольнятися компромісними варіантами.
А ще є Бернарду Сілва та Ріяд Марез, яких всупереч бажанню «містян» нині активно сватають до Саудівської Аравії. Виходить, що за одне літо «Манчестер Сіті» ризикує втратити мінімум шістьох футболістів першої команди, троє із яких зіграли у фіналі Ліги чемпіонів-2022/23! І це означає одне – попереду в Гвардіоли чергова кадрова революція, яка з одного боку може дозволити оновити команду та «заправити» її новою мотивацією, але з іншого – все це додасть турбот каталонському наставнику, котрий, незважаючи на всю геніальність рішень, є звичайною людиною, а тому також може зіткнутися із проблемою «вигоряння» та бажанням хоч на якийсь час перестати винаходити велосипед, проїхавшись на раніше апробованій конструкції, яка прекрасно зарекомендувала себе, хоча ту вже й почали буквально розтягувати по запчастинах…
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
