В середині червня у ЗМІ з'явилася обнадійлива інформація – клуби української Прем'єр-ліги (УПЛ) близькі до одноголосної угоди про формування централізованого пулу прав на телетрансляцію поєдинків після того, як у сезоні-2022/23 між ними спалахнули розбіжності, внаслідок чого угода з Setanta Sports так і не була реалізована в повному обсязі.
Здавалося б, український футбол перебуває на порозі знакових змін, а всі ми, прості вболівальники, незабаром зможемо в реальності побачити, наскільки корисним та вигідним для наших клубів є централізований продаж телевізійних прав, про що нам так багато розповідали різні експерти та аналітики.
Однак на практиці не минуло й двох тижнів, як усе повернулося на свої місця. Прямо зараз все виглядає таким чином, що жодного єдиного телепулу у сезоні-2023/24 в УПЛ не буде. Категорично проти моделі УПЛ-ТБ, як і раніше проти Setanta Sports, а ще раніше проти телеканалів «Футбол 1/2/3» як єдиного телетранслятора, виступила брава трійка «гвардійців кардинала» - «Динамо», «Дніпро-1» та «Зоря». Також не поспішає підписувати угоду про добровільну передачу телевізійних прав у «спільний котел» новачок ліги «Полісся», до якої приєдналися «Кривбас» та «Верес».
Кожна сторона має свої вагомі (принаймні, з її, цієї самої сторони, точки зору) аргументи, чому не варто йти у формат єдиного телепулу у тому вигляді, який вимальовувався для сезону-2023/24. Наприклад, у «Дніпрі-1», «Динамо» та «Зорі» борються виключно за безкоштовний показ матчів в умовах війни. Щоправда, раніше вони ж мали інші аргументи з цього приводу, до яких із часом вже не вдаються, а вирішили «винаходити велосипед» по-новому. Якщо колись дніпряни, кияни та луганчани в якості аргументів проти об'єднання наводили необ'єктивне висвітлення подій на платформах каналів «Футбол 1/2/3», то після появи Setanta Sports вони вже раптом задумалися про бабусь та дідусів, котрі не зможуть у віддалених селах насолодитися блискавичним та неймовірним футболом у виконанні своїх улюблених команд – мовляв, пенсіонерам ще й за перегляд гри № 1 платити не вистачало, ніби інших «обов'язкових» платежів у їхньому й без того не бездонному бюджеті немає.
Але, насправді, тема об'єднаного телепулу за всі минулі роки вже неабияк набридла. Як мінімум людині, яка досить глибоко занурена у перипетії подій вітчизняного футболу, і щиро намагається зрозуміти, що ж у ньому не так, і чому ми вперто тупцюємо на місці та ще й із маніакальним бажанням «пробити чергове дно».
Усі ці аргументи «за» та «проти» не повинні мати для пересічних вболівальників жодного сенсу. Є відчуття, що чим більше ми намагаємося у це поринути, тим інтенсивніше та витонченіше «вішають нам локшину на вуха» - мовляв, дивіться, ми свою позицію принципово відстоюємо, а це конкуренти хочуть все розтоптати й знищити.
І питання навіть не в тому, хто і чий бік у цій ситуації займає, і хто серед суб'єктів футбольного господарювання на вітчизняних просторах правий, а хто – винний. Насправді, проблема єдиного телевізійного пулу відверто надумана, в ній немає жодних непереборних для всіх сторін цього питання перешкод, а є банальні підкилимні ігри, які можуть тривати вічно.
То що, шановні керівники/представники клубів УПЛ й ті, від кого залежить прийняття рішень, вболівальникам тепер молитися за вас, аби вищі сили послали вам мудрості та розсудливості? Вибачте, але в умовах війни буквально кожному в Україні є за кого молитися персонально, кого підтримувати і кому дякувати. І ви зі своїми футбольними ігрищами повинні виступати ще одним консолідуючим майданчиком для людей, а не продовжувати роз'єднувати їх, ставлячи на чільне місце власні інтереси.
Чому «Динамо», «Шахтар», «Дніпро-1», «Зоря», «Ворскла» та решта, коли їм вдається кваліфікуватися у єврокубки, не демонструють власні витребеньки там? Тому що в опонентах буде УЄФА, який церемонитися із будь-якими відступниками не стане, й просто виключить їх із когорти учасників? Чому ніхто з клубів УПЛ, які беруть участь у Лізі чемпіонів, Лізі Європи чи Лізі конференцій, не вимагає від УЄФА та її партнерів безкоштовного показу матчів на території України? Адже у нас триває війна, а люди переживають далеко не найкращі з економічного погляду часи… В першу чергу, вже згадувані бабусі та дідусі.
І чому, щоб подивитися єврокубкові поєдинки будь-якому вболівальнику в Україні достатньо оформити підписку буквально на один сервіс, щоб мати змогу переглянути усі ігри на одному майданчику, а для перегляду матчів УПЛ ми змушені «клацати каналами», тасуючи OTT та Youtube, наче колоду карт? Ви вже там визначитеся якось, будь ласка, тому що кожен, хто ще має силу волі продовжувати цікавитися футболом в Україні, має безліч турбот і без того, аби постійно відстежувати, хто і на яких умовах транслюватиме матчі улюбленої команди.
Зрештою, єдиний телепул – те, що потрібно саме вам, шановні клуби УПЛ. Не вболівальникам, які не отримують від цього жодної вигоди, а вам – сторонам, які прагнуть хоч щось заробити, якщо не зараз, то хоча б у перспективі та жадібно заглядаються на справи сусідів – наприклад, на ту таки Польщу, де клуби мають 60 мільйонів євро від продажу телеправ на 18 команд. І при цьому ж не скажеш, що навіть нинішній футбол в УПЛ на голову нижчий за те, що є в Екстраклясі (мова суто про якість гри, а не про те, як вона подана та барвисто «впакована»). Тільки проблема одна: польські клуби домовитися між собою змогли, а українські – ні…
Пам'ятається, кілька років тому до нас приїжджав один швейцарський казкар на прізвище Грімм. Ця людина, яку звуть Томас, обіцяла практично золоті гори – і сильну лігу, і єдиний телепул, і підвищення якості усього, що тільки пов'язане із елітарним дивізіоном українського футболу. Здається, швейцарець вважав, що в нас він стане таким собі Гудвіном – великим і жахливим, думка якого буде визначальною для всіх довкола. Але дуже швидко Грімм усвідомив, що справжніми «гудвінами» українського футболу є не керівники УПЛ, а реальні власники клубів з амбіціями – такі, як Ахметов, Суркіс, Коломойський, Жеваго. І саме вони домовлятися ну аж ніяк не хочуть, хай навіть під егідою Грімма, Setanta Sports або УПЛ-ТБ.
Інша річ, що наші футбольні «гудвіни» чудово усвідомлюють: їхні проекти все ще популярні та займають свої ніші, забезпечуючи певний вплив на громадськість. Так, інтерес та охоплення щорічно падають, але поки що окремі матчі залишаються здатними привернути увагу 100 або навіть більше тисяч глядачів. Щоправда, треба розуміти й те, що одного разу все може обвалитися і тоді «гудвінам» таки доведеться домовлятися між собою, щоб створити цивілізований і хоча б віддалено схожий на цілісний продукт. Інше питання: а чи не буде запізно? Грубо кажучи, якщо зараз багатьом вболівальникам та шанувальникам українського футболу вже відверто наплювати на проблеми телепулу, то чи не виявиться так, що за кілька років мало кого в країні взагалі розбурхуватимуть поєдинки та турнірні перипетії в УПЛ?
І висновок із усього вищесказаного досить простий: панове, керівники клубів УПЛ, досить вже знімати для нас серії «санта-барбари» про єдиний телепул. Займіться реальним розвитком футболу. Будьте такі люб'язні.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
